Справа № 621/3319/20 Номер провадження 22-ц/814/792/23Головуючий у 1-й інстанції Вельможна І.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
08 серпня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Абрамова П.С., Дряниці Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 липня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 23 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 23 березня 2017 року.
Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.
У подальшому відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 03 травня 2019 року, отримав картку - преміальна картка Platinum (кредитний ліміт до 100000,00 грн). Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.
Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, отже, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання клієнта вважаються простроченими.
Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язання за договором не виконав і станом на 20 серпня 2020 року має заборгованість у сумі 79156,64 грн, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 74 409,06 грн, в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 74 409,06 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 4747,58 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія.
У зв'язку з вказаним, позивач прохав стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 79156,64 грн, а також судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30 липня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 23 березня 2017 року у розмірі 79156,64 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Позиції учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30 липня 2021 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач прохає суд скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 липня 2021 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване рішення винесено судом незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального прав, висновки якого не відповідають обставинам справи.
Відповідач заперечував факт наявності кредитним правовідносин між сторонами справи. Крім того, вказано, що кредитний договір є нікчемним та неукладеним, оскільки банківською установою не було надано позичальнику повну інформацію щодо отриманого кредиту.
Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу прохав суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
АТ КБ «ПриватБанк» наголошено на виникненні з відповідачем кредитних зобов'язань, умови яких сторонами справи було узгоджено, що підтверджується поданими доказами.
У зв'язку з частковим виконанням відповідачем покладених на нього кредитних зобов'язань, а саме погашення заборгованості, останнє з яких було здійснено 05 травня 2020 року, що свідчить також й про визнання останнім зобов'язань, позивач наголошує про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 79156,64 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 23), згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
06 листопада 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» видав відповідачу кредитну картку НОМЕР_1 з терміном дії 11/19, 03 травня 2019 року - НОМЕР_2 з терміном дії 02/20, 07 травня 2019 року - НОМЕР_3 з терміном дії до 04/22, а також кредитний ліміт 12 вересня 2019 року було встановлено у розмірі 72000,00 грн (а.с. 21-22).
Відповідач ознайомився із паспортом споживчого кредиту, який містить інформацію щодо різних типів кредитного продукту, а саме: картки «Універсальна», картки «Універсальна Gold», картки «Platinum», картки «MC World BlackEdition», картки «Visa Signature», картки «MC WorldElite», картка «Visa Infinite» (а.с. 24-25).
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» умови за відповідним договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредитну картку з встановленим кредитним лімітом, за умови повернення наданих коштів та сплати процентів за їх використання. Рух коштів на карткових рахунках ОСОБА_1 відображені у банківській виписці (а.с. 12-20).
Натомість відповідач не виконував зобов'язання щодо виплати заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого склалась заборгованість, яка станом на 20 серпня 2020 року становить 79156,64 грн та складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 74 409,06 грн, в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 74 409,06 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 4747,58 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія (а.с. 10-11).
Позиція апеляційного суду
Щодо кредитних зобов'язань
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Про укладення між сторонами справи даного правочину свідчить й виконання ними певних обов'язків: кредитор надавав ОСОБА_1 кредитні кошти, на попередньо відкриті кредитні картки, що підтверджується розрахунками заборгованості і узгоджується випискою руху коштів на рахунках останнього, а боржник в свою чергу періодично здійснював погашення кредитної заборгованості.
Крім того, аналізуючи матеріали справи, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого суду щодо узгодження сторонами кредитних правовідносин сплати процентної ставки за користування кредитними коштами, що мотивовано підписанням ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 дійшов до висновку, що способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Відтак, паспорт споживчого кредиту, з яким ознайомився відповідач, не є складовою укладеного ним кредитного договору, адже інформація, яка міститься в такому документів, є переддоговірною, та не містить в собі відомостей про конкретні узгоджені сторонами зобов'язання умови надання кредитних коштів.
Щодо заборгованості
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з неузгодженням останніми процентної ставки за їх користування, та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Отже, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 548/15991/13-ц та постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 361/2385/18-ц.
Разом з тим, звертаючись до суду із цим позовом банк надав суду зокрема анкету-заяву № б/н від 23 березня 2017 року за підписом ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості, виписку по рахунку ОСОБА_1 за період із 11 грудня 2017 року по 18 серпня 2020 року станом на 21 серпня 2020 року, довідку про видачу відповідачу кредитних карток із зазначенням строку їх дії, а також паспорт споживчого кредиту.
При цьому, банк стверджував і довів, що згідно виписки по картковим рахункам позичальник ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково виконував свої зобов'язання щодо їх повернення.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №161/5267/20 викладена правова позиція, відповідно до якої доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
Отже, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість відповідача за виданим кредитом, що підтверджує доводи апеляційної скарги.
Чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок, виписка по рахунку та довідки є належними доказами та допустимими засобами доказування у цій справі.
Суд звертає увагу, що власного розрахунку заборгованості відповідачем не надавалося, обґрунтованих доводів щодо неправильності наданого позивачем розрахунку не зазначалося.
При цьому, розрахунок заборгованості здійснений з урахуванням паспорту споживчого кредиту, який не може братися до уваги при визначенні розміру заборгованості, а тому, колегія суддів бере до уваги даний розрахунок в частині інформації щодо витрачених клієнтом кредитних коштів та суми коштів внесених клієнтом на погашення заборгованості.
Так в результаті підрахунку відомостей зазначених в розрахунку сума витрачених клієнтом кредитних коштів становить 93727,92 грн, а сума коштів внесених клієнтом на погашення заборгованості - 42168,21 грн.
Тобто станом на 20 серпня 2020 року заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 51559,71 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Щодо строків позовної давності
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи те, що сторони письмово не узгодили тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із кредитного договору, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України).
Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що 05 травня 2020 року ОСОБА_1 було внесено 16000,00 грн на погашення заборгованості.
Враховуючи те, що строк дії картки встановлено до 04/22, а також внесення відповідачем часткової сплати заборгованості, то колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у межах позовної давності.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про неузгодження сторонами кредитного правочину сплати процентної ставки за користування кредитними коштами, то рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 липня 2021 року слід змінити шляхом часткового задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 51559,71 грн замість 79156,64 грн.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню (34,86 %), то оскаржуване судове рішення слід змінити в частині розміру стягнутого судом першої інстанції судового збору, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1369,24 грн замість 2102,00 грн.
Крім того, із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати понесені останнім за подачу апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції в розмірі 1099,14 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 липня 2021 року - змінити, шляхом часткового задоволення позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 51559,71 грн замість 79156,64 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1369,24 грн замість 2102,00 грн.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1099,14 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 серпня 2023 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді П.С. Абрамов
Ю.В. Дряниця