79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.08.2023 Справа № 914/1016/23
м. Львів
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс», м. Миколаїв Львівської області
про стягнення 56983,93 грн заборгованості за Договором №РЕ/ЛВ/36/22 поставки товарів від 04.01.2022
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Представники сторін не викликались
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку .court.gov.ua. не здійснювалося.
1. Історія розгляду справи
1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» (надалі - позивач, ТОВ «Ферозіт») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» (надалі - відповідач, ТзОВ «Цикада Плюс») про стягнення 56983,93 грн заборгованості за Договором №РЕ/ЛВ/36/22 поставки товарів від 04.01.2022, з яких 47486,61 грн сума основного боргу та 9497,32 грн штраф.
1.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Львівської області від 29.03.2023 справу №914/1016/23 передано для розгляду судді Синчуку М.М.
1.3. Ухвалою суду від 31.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено розгляд справи по суті здійснювати без повідомлення учасників справи.
1.4. Наказом голови Господарського суду Львівської області №05-13/30 від 04.04.2023 відраховано зі штату суду суддю Синчука М.М. у зв'язку із звільненням його з посади судді (подання заяви про відставку). Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №30 від 06.04.2023 року, відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів Господарського суду Львівської області від 07.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/1016/23.
1.5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023, справу №914/1016/23 передано для розгляду судді Кидисюку Р.А.
1.6. Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №214 від 08.06.2023 року, відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та враховуючи рішення Вищої ради правосуддя №599/0/15-23 від 01.06.2023, яким суддю Кидисюка Р.А. призначено членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/1016/23.
1.7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023, справу №914/1016/23 передано для розгляду судді Щигельській О.І.
1.8. Ухвалою суду від 13.06.2023 справу №914/1016/23 прийнято до розгляду у складі суду: суддя Щигельська О.І.
1.9. Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.
1.10. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.11. Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
1.12. Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
1.13. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, сторонам створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
2. Аргументи сторін
2.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем всупереч умовам Договору поставки товарів №РЕ/ЛВ/36/22 від 04.01.022 року, не сплачено поставлений товар в повному обсязі. Зокрема, у відповідача існує заборгованість в сумі 47 486,61 грн. Також позивач вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача 9497,32 грн штрафу.
2.2. Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.
3. Обставини, встановлені судом
3.1. 04.01.2023 року між ТОВ «Ферозіт» (постачальник за договором) та ТзОВ «Цикада Плюс» (покупець за договором) укладено Договір №РЕ/ЛВ/36/22 поставки товарів, за яким постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю будівельні матеріали (у подальшому - «Товар»), для використання у господарській діяльності, а покупець зобов'язався прийняти цей «Товар» та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).
3.2. Пунктом 4.1. Договору визначена форма оплати: передоплата в розмірі __ відсотків від загальної вартості партії «Товару», що поставляється. Решта суми - протягом 30 календарних днів від дати отримання «Товару» уповноваженою особою «Покупця».
3.3. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок Постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх «Накладних», на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором (п. 4.2. Договору).
3.4. У випадку порушення своїх зобов'язані, за даним Договором Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 5.1.).
3.5. У випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару (п. 5.3.).
3.6. Позивач вказує, що ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 623 483,84 грн. Позивачем долучено Звіт взаєморозрахунків з відповідачем.
3.7. З долучених до справи копій платіжних інструкцій встановлено, що відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 582 584,30 грн.
4. Оцінка суду
4.1. Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
4.2. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
4.3. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
4.4. Як зазначалося судом вище між сторонами було укладено Договір №РЕ/ЛВ/36/22 поставки товарів від 04.01.2022 року.
4.5. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
4.6. Позивач вказує, що на виконання умов Договору ним було поставлено та передано у власність покупця товар на загальну суму 623 483,81 грн. Факт поставки товару відповідачем не спростовано та не заперечується.
4.7. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
4.8. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
4.9. Умовами Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів від дати отримання «Товару» уповноваженою особою «Покупця» (п. 4.1. Договору).
4.10. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
4.11. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
4.12. У ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4.13. Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
4.14. Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
4.15. Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений позивачем товар в сумі 582 584,30 грн, що підтверджено долученими до справи копіями платіжних інструкцій.
4.16. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором. Однак позивачем допущено помилку при розрахунку, відтак позовна вимога про стягнення основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення частково в сумі 40 899,51 грн.
4.17. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
4.18. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
4.19. Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
4.20. Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
4.21. Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.
4.22. Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
4.23. Умовами Договору сторони визначили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару (п. 5.3.).
4.24. Відтак на підставі п. 5.3. позивачем розраховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 9497,32 грн за прострочення оплати товару більше ніж на 30 календарних днів.
4.25. Здійснивши перерахунок суми штрафу, з урахуванням встановленої судом суми основного боргу суд приходить до висновку що вимога про стягнення штрафу є обґрунтованою та підлягає до задоволення частково в сумі 8179,90 грн.
4.26. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
4.27. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
4.28. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
4.29. Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
4.30. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування “вірогідності доказів”, який на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
4.31. У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
4.32. Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які не спростовані відповідачем, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» про стягнення 56983,93 грн заборгованості за Договором №РЕ/ЛВ/36/22 поставки товарів від 04.01.2022 підлягають до задоволення частково.
5. Судові витрати
Судовий збір на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача в сумі 2311,73 грн. В решті залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю «Цикада Плюс» (81600, Львівська область, Миколаївський район, місто Миколаїв, вулиця Лисенка, будинок 45; ідентифікаційний код 36788145) на користь Товариства з обмеженою відповід альністю «Ферозіт» (48100, Тернопільська область, Теребовлянський район, місто Теребовля, вулиця Шевченка, будинок 171; ідентифікаційний код 37961273) 40899,51 грн основного боргу, 8179,90 грн штрафу та 2311,73 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення у зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці складено та підписано 21.08.23р.
Суддя Щигельська О.І.