02.08.2023 Справа № 914/1598/22
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ольги Махник, розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнус Трейдінг Україна" на дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби (вх. № 2744/23 від 14.07.2023)
у справі № 914/1598/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів", м. Львів,
до відповідача: Державного підприємства "Готель "Власта", м. Львів,
предмет позову: стягнення 1 191 969,40 грн,
підстава позову: порушення умов договору про закупівлю від 15.02.2022,
за участю державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Львів,
за участю представників, що з'явилися:
скаржника (відповідача): Абісов Артур Володимирович,
позивача: не з'явився,
державної виконавчої служби: ОСОБА_1,
встановив:
у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» до Державного підприємства «Готель «Власта» про стягнення 1 191 969,40 грн, за результатами розгляду якої 22.09.2022 постановлено рішення про часткове задоволення позовних вимог та 31.10.2022 видано наказ на примусове виконання рішення.
14.07.2023 до суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнус Трейдінг Україна" на дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби з такими вимогами:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 (або будь якого іншого державного виконавця в провадженні якого перебуває зазначене виконавче провадження) щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання наказу № 914/1598/22 виданого 31.10.2022 Господарським судом Львівської області;
- зобов'язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 (або будь якого іншого державного виконавця в провадженні якого перебуває зазначене виконавче провадження) винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання наказу № 914/1598/22 виданого 31.10.2022 Господарським судом Львівської області;
- у відповідності до ст. 246 ГПК України, на підставі встановлених фактів винести окрему ухвалу відносно державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 яку направити для відповідного реагування до правоохоронних органів для прийняття рішення щодо порушення кримінальної справи та до Міністерства юстиції Україні до відома та реагування.
Ухвалою суду від 17.07.2023 скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.07.2023, сторонам і державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вказано про забезпечення обов'язкової явки у судове засідання, а надалі відкладено на 02.08.2023.
У судовому зсіданні 02.08.2023 за участю скаржника та державного виконавця представник скаржника підтримав вимоги скарги, крім вимоги про зобов'язання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 (або будь якого іншого державного виконавця в провадженні якого перебуває зазначене виконавче провадження) винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
ПОЗИЦІЯ СКАРЖНИКА (ВІДПОВІДАЧА)
Відповідач зазначає, що у судовому засіданні 03.07.2023 у справі № 914/1598/22 Господарським судом Львівської області задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнус Трейдінг Україна» про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на нового боржника; замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на нового стягувача (позивача); визнано наказ у справі № 914/1598/22, виданий 31.10.2022 Господарським судом Львівської області, таким, що не підлягає виконанню. При проголошенні вступної та резолютивної частини зазначеної ухвали був присутній представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції державний виконавець ОСОБА_1. Крім цього, 04.07.2023 представник скаржника надсилав на електронну пошту органу ДВС ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про закінчення виконавчого провадження, а 11.07.2023 - повний текст ухвали суду від 03.07.2023.
Проте, всупереч зазначеному і положенням частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу по справі № 914/1598/22, виданого 31.10.2022 Господарським судом Львівської області, триває і Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнус Трейдінг Україна» вважає неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1.
Скаржник вважає, що відмова у винесені постанови «Про закінчення виконавчого провадження», за відсутності діючого виконавчого документа є прямим втручанням державного виконавця ОСОБА_1 в конституційне право Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнус Трейдінг Україна» на вільне володіння та розпорядження своїм майном.
Крім цього, скаржник зазначає, що заяву про стягнення витрат на правову допомогу з відповідним розрахунком буде направлено до суду окремо від даної скарги; що до суду буде направлено правову аргументацію щодо залучення в якості співвідповідачів Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції та безпосередньо Міністерство юстиції України.
Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить відмовити в задоволені скарги за безпідставністю, долучає до справи копії постанов від 19.07.2023 про заміну сторін (боржника і стягувача) виконавчого провадження; про закінчення виконавчого провадження, які постановлені після отримання повних текстів ухвал Господарського суду Львівської області від 03.07.2023. Зокрема, у постанові про закінчення виконавчого провадження вказано і про припинення чинності арештів майна (коштів) боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. Згідно з супровідним листом від 19.07.2023 про надіслання постанови про закінчення виконавчого провадження адресатами є скаржник, суд і філія АТ «Укрексімбанк».
У судовому засіданні 02.08.2023 державний виконавець, з посиланням на Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, мотивував свої дії з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження 19.07.2023, необхідністю обов'язкового сканування документу (у даному випадку ухвали суду), що є підставою для закінчення виконавчого провадження для внесення такого документу до автоматизованої системи.
Розглянувши матеріали скарги на дії державного виконавця, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Так, відповідно до матеріалів справи 31.10.2022 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.09.2022 видано наказ.
16.01.2023 заступником начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 по виконанню наказу від 31.10.2022.
03.04.2023 відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника з метою забезпечення реального виконання рішення.
13.04.2023 виконавче провадження зупинено на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 (включення до переліку об'єктів малої або великої приватизації), період зупинення - до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта.
Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2023 у цій справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнус Трейдінг Україна» задоволено, замінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а саме первісного боржника - Державне підприємство «Готель «Власта» на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнус Трейдінг Україна»; замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні, а саме первісного стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» на нового стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнус Трейдінг Україна»; визнано наказ у справі № 914/1598/22, виданий 31.10.2022 Господарським судом Львівської області, таким, що не підлягає виконанню.
Так, статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Суд зауважує, що на час подання скарги були відсутні відомості про поновлення виконавчого провадження, яке зупинялося 13.04.2023. Заявляючи вимоги про визнання поведінки державного виконавця бездіяльністю і про зобов'язання винести постанову про закінчення виконавчого провадження, скаржник залишає поза увагою стадію поновлення провадження та продовження вчинення виконавцем процесуальних дій.
На час розгляду скарги в судовому засіданні учасниками підтверджується обставина закінчення виконавчого провадження і зняття арештів з майна боржника.
Крім цього, досліджуючи питання порушення права власності скаржника, доводи якого зводяться до порушення вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суд враховує, що має оцінити різні інтереси учасників спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними й ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ від 22 червня 2004 року у справі "Броньовський проти Польщі" (Broniowski v. Poland, заява № 31443/96, пункт 115), а також від 22 травня 2018 року у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви № 846/16 та № 1075/16, пункт 102)).
За змістом статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цей принцип є однією з основних засад господарського судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 ГПК України). Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 11 ГПК України), на якому має бути засноване судове рішення (частина перша статті 236 ГПК України).
За обставин цієї справи, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16, суд не вбачає порушення гарантій статті 1 Першого протоколу до Конвенції у спосіб непропорційності у втручанні у майнове право скаржника. Скаржник, яким є в одній особі і стягувач, і боржник, не має на меті виконання судового рішення (так як наказ, виданий на виконання рішення суду, визнаний таким, що не підлягає виконанню) і зупинення виконавчого провадження на законних підставах не порушує права кредитора, який би поніс тягар майнових чи економічних втрат від зупиненого на підставі встановлених законом норм виконавчого провадження.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації. Досягнення визначеної законодавством мети є пропорційним, оскільки законодавець не позбавляє стягувача можливості отримати виконання судового рішення від відповідача тоді, коли приватизація завершиться.
Натомість у ситуації, що склалась в цій справі: поєднання боржника і стягувача в одній особі внаслідок укладення правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнус Трейдінг Україна», сторони виконавчого провадження фактично спрямували свої дії не на швидке виконання рішення суду, а на припинення його виконання та скасування арештів, накладених на майно боржника.
У спірній ситуації новий власник майна боржника не позбавляється права власності, таке не припиняється, але оскільки право власності не є абсолютним, то у визначених законодавством випадках таке може обмежуватись. Крім цього, за обставин, коли товариство придбавало майно за процедурою аукціону з продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Готель «Власта», який був боржником у виконавчих провадженнях, така ситуація могла бути очікуваною та юридично визначеною в силу закону.
Разом з тим, скаржник зазначає, що неодноразово звертався до державного виконавця з заявою про закінчення виконавчого провадження, однак такі звернення було залишено органом виконання судових рішень без реагування, що є проявом бездіяльності зі сторони державного виконавця.
Як вбачається з долучених скаржником до матеріалів скарги від 13.07.2023 додатків, з електронної адреси представника скаржника на електронну адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надсилались листи: від 04.07.2023 з вкладенням «заява про закінчення ВП», 11.07.2023 з вкладенням «повний текст ухвали від 03.07.2023 справа №914/1598/22».
Крім того, до матеріалів скарги долучено трекінг АТ «Укрпошта» (штрих - кодовий ідентифікатор 7900072586812) з відомостями про отримання поштового відправлення адресатом 10.07.2023.
Суд зауважує, що з поданих скаржником доказів не видається можливим встановити, що засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнус Трейдінг Україна» на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надсилались документи, про які зазначає заявник (оригінал заяви про закінчення виконавчого провадження, ухвала з гербовою печаткою суду та належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представника Абісова А.В.). Такі докази відсутні у матеріалах справи, а з поданого скаржником трекінгу неможливо встановити ідентифікуючі дані поштового відправлення.
Натомість виконавець заперечив факт отримання від скаржника поштового відправлення з оригіналом заяви про закінчення виконавчого провадження, ухвалою суду з гербовою печаткою суду та належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представника Абісова А.В.
Крім того, у судовому засіданні 02.08.2023 державний виконавець, з посиланням на Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, мотивував свої дії з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження 19.07.2023, необхідністю обов'язкового сканування документу (у даному випадку ухвали суду), що є підставою для закінчення виконавчого провадження для внесення такого документу до автоматизованої системи.
Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження регламентовано обов'язок сканування виконавцем вхідної кореспонденції (виконавчого документу, заяв сторін, документів, отриманих на запит виконавця, тощо). Зокрема, відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5, абз. 3 ч. 7 розділ ІІ (реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції): виконавчий документ, що реєструється в Системі, підлягає обов'язковому скануванню (крім виконавчих документів, виданих у формі електронних документів).
Відповідно до п. 2 розділу ІV Положення (внесення до Системи відомостей щодо здійснення виконавчого провадження), до Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії.
Однак, з наведеного вбачається наявність обов'язку, а не встановлення строків, для виконавця з обов'язкового сканування вхідної кореспонденції та внесення сканованої копії такого документу до системи відомостей щодо здійснення виконавчого провадження, що не виключає можливості самостійного отримання виконавцем процесуального документу (ухвалу суду, тощо), сканування та внесення відповідної сканованої копії документу до автоматизованої системи.
Разом з тим, діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону та прийнятих відповідно до закону підзаконних нормативно-правових актів і тим самим істотно звужує можливі зловживання з боку держави та її органів (таку позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 7 березня 2023 року у справі № 910/13573/21).
З урахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, відсутні підстави вважати, що має місце бездіяльність державного виконавця у ситуації, коли 03.07.2023 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали (процесуальний документ, що є підставою для закінчення виконавчого провадження), виготовлення повного тексту такої ухвали судом - 07.07.2023, надсилання відповідної ухвали сторонам та органу ДВС -10.07.2023, отримання поштового відправлення з ухвалою суду органом ДВС - 18.07.2023 та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (та припинення чинності арешту майна (коштів) боржника) - 19.07.2023, тобто наступного дня після отримання від суду повного тексту процесуального документу, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Відтак, відсутні підстави вважати, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не дотримано вимоги ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» чи допущено протиправну бездіяльність.
Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20 (провадження № 61-7645св21), триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18), від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18).
Проте, за встановлених обставин та існуючого на цей час закінченого виконавчого провадження, зняття арешту з майна (коштів) боржника, суд не вбачає наявності обґрунтованих підстав визнавати поведінку державного виконавця протиправною бездіяльністю. Скаржник не довів, яким чином факт закінчення виконавчого провадження 19.07.2023 на підставі ухвал суду, постановлених 03.07.2023, порушує його права та інтереси.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи наведене вище, аналізуючи доводи скаржника, які не знайшли свого підтвердження в нормах Закону України «Про виконавче провадження» суд доходить висновку, що обґрунтованих підстав для задоволення поданої відповідачем скарги немає.
Щодо заявленого у скарзі орієнтовного розрахунку витрат на правову допомогу в сумі 45 000,00 грн, то до виходу суду в нарадчу кімнату за результатами розгляду скарги скаржником не подано доказів на підтвердження понесення таких витрат. Більше того, вимоги про стягнення саме такої суми витрат також не заявлено.
Щодо заявленої у скарзі вимоги про постановлення окремої ухвали відносно державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 та її направлення для відповідного реагування до правоохоронних органів для прийняття рішення щодо порушення кримінальної справи та до Міністерства юстиції Україні до відома та реагування, суд зазначає таке.
Постановлення окремої ухвали регламентовано ст. 246 Господарського процесуального кодексу України. відповідно до ч. ч. 1-4 вказаної статті суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що скаржником не зазначено жодних обґрунтувань та не підтверджено необхідності для постановлення окремої ухвали стосовно державного виконавця.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
ухвалив:
у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнус Трейдінг Україна" на дії та бездіяльність органу державної виконавчої служби (вх. № 2744/23 від 14.07.2023) у справі № 914/1598/22 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 21.08.2023.
Суддя Матвіїв Р.І.