Справа № 761/29188/23
Провадження № 1-кс/761/19063/2023
21 серпня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , представника власника майна ПрАТ «Оболонь» - адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ПрАТ «Оболонь» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.02.2019 року у кримінальному провадженні №42015100100000132 від 26.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло представника ПрАТ «Оболонь» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.02.2019 року у кримінальному провадженні №42015100100000132 від 26.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що 04.02.2019 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт на майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 298,5 кв.м, реєстраційний номер: 853031580000, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 63, та належать на праві власності ПрАТ «Оболонь» (код ЄДРПОУ 053911057).
Як убачається з ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04.02.2019 №761/4189/19, арешт накладено у зв'язку тим, що нерухоме майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки є об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Вказали, що саме по собі нерухоме майно не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, воно не зберегло на собі жодних слідів і воно не містить жодних відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження №42015100100000132, а відтак воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України, та не є доказом у даному кримінальному провадженні.
Зазначили, що станом на дату подання даного клопотання арешт на нерухоме майно зберігається вже понад 4 роки, а досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015100100000132, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.05.2015, триває вже майже 8 років.
За вказаний період у кримінальному провадженні №42015100100000132 могли бути проведені будь-які слідчі дії з нерухомим майном та встановлені усі необхідні обставини, однак згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень після накладення арешту на нерухоме майно жодні інші судові рішення кримінальної форми судочинства, не приймалися.
При цьому жодні слідчі дії безпосередньо відносно нерухомого майна з моменту накладення арешту на нього не проводилися.
В ході досудового розслідування кримінального провадження №42015100100000132 не було отримано жодних доказів набуття нерухомого майна саме ПрАТ «ОБОЛОНЬ» незаконним шляхом, або ж його причетності до його незаконного відчуження, зокрема, шляхом обману.
Крім того, зазначили, що 04.01.2021 заступник керівника Київської місцевої прокуратури №10, діючи в інтересах Київської міської ради, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ОБОЛОНЬ», 3-я особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про витребування вказаного нерухомого майна.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022, залишеною без змін постановою 07.03.2023 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у справі №910/110/21 у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Враховуючи наведене, колишній власник нерухомого майна - Київська міська рада, в особі керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, вже скористалася правом пред'явлення позову щодо витребування нерухомого майна у ПрАТ «ОБОЛОНЬ» за результатами розгляду якого судом встановлено добросовісність набуття ПрАТ «ОБОЛОНЬ» нерухомого майна, відсутність будь-якого зв'язку між ПрАТ «ОБОЛОНЬ» та продавцями нерухомого майна, а також факт пропуску позовної давності для пред'явлення таких вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову було відмовлено.
При цьому Київська міська рада, Шевченківська окружна прокуратура міста Києва не мають жодних інших законних юридичних способів повернення нерухомого майна у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Уважають, що навіть у разі завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015100100000132, його передачі до суду, а також винесення обвинувального вироку відносно будь-яких осіб, такий вирок не матиме жодних юридичних наслідків для нерухомого майна ПрАТ «ОБОЛОНЬ», зокрема, у зв'язку з тим, що дана обставина, в силу вимог ст. 320 ГПК України, не являтиметься нововиявленою, а відтак вона не становитиме підставу для перегляду рішення суду у справі №910/110/21.
З огляду на зазначене, подальша наявність арешту нерухомого майна не буде відповідати завданням кримінального провадження №42015100100000132, зокрема, для збереження речових доказів, яким нерухоме майно не являється.
Будь-які підстави для конфіскації чи спеціальної конфіскації нерухомого майна у ПрАТ «ОБОЛОНЬ», або ж пред'явлення цивільного позову до ПрАТ «ОБОЛОНЬ» відсутні.
З огляду на зазначене, наразі відсутні будь-які обставини, які можуть свідчить про наявність мети у накладенні арешту на нерухоме майно, визначеної ч. 2 ст. 170 КПК України, а відтак у кримінальному провадженні №42015100100000132 відсутня будь-яка потреба у збереженні чинності арешту нерухомого майна.
В той же час, наявність арешту безпідставно обмежує право власності ПрАТ «ОБОЛОНЬ», а також його право на мирне володіння майном.
Таким чином, подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не відповідає завданням кримінального провадження та меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження, порушує законні права особи, які закріплені в Конституції України та Конвенції. Наведені у клопотанні про скасування арешту обставини спростовують доводи слідчого судді під час винесення ухвали про арешт та свідчать про відсутність підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт.
В судовому засіданні представник ПрАТ «Оболонь» - адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі з підстав в ньому наведених, зазначив, що арешт нерухомого майна ПрАТ «Оболонь» обмежує права на мирне володіння майном, просив клопотання задовольнити та скасувати арешт, оскільки потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, у вигляді арешту майна є недоцільною.
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Слідчий суддя заслухавши думку представника ПрАТ «Оболонь» - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, вважає, що клопотання необхідно задовольнити.
В судовому засіданні встановлено, що 04.02.2019 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт на майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 298,5 кв.м, реєстраційний номер: 853031580000, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 63, та належать на праві власності ПрАТ «Оболонь» (код ЄДРПОУ 053911057).
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника як власника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Як убачається із ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2019 року, арешт майна застосований, оскільки нерухоме майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки є об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з метою запобігання випадку подальшого перепродажу нерухомого майна третім особам, до моменту з'ясування всіх подій та обставин розслідуваного кримінального провадження за фактом шахрайських дій, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Проте в подальшому в ході проведення досудового розслідування не здобуто нових достовірних даних про відповідність нерухомого майна, яке належить ПрАТ «Оболонь» ознакам речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України. Та необхідності їх збереження. 04.01.2021 заступник керівника Київської місцевої прокуратури №10, діючи в інтересах Київської міської ради, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ОБОЛОНЬ», 3-я особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про витребування нерухомого майна, а саме: приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 63.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022, залишеною без змін постановою 07.03.2023 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у справі №910/110/21, у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Такі нові дані, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, свідчать про зменшення ризиків, які були актуальні на початку досудового розслідування.
Так, представником власника майна як добросовісного набувача - адвокатом ОСОБА_3 наведено нові обставини, які свідчать про недоцільність продовження застосовування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту нерухомого майна, оскільки на даний час такий захід забезпечення кримінального провадження в якому розслідуються обставини, кваліфіковані як кримінальний проступок, з 2015 року, є неспівмірним, із завданнями кримінального провадження.
Протягом тривалого часу з 2019 року жодних процесуальних дій стосовно арештованого майна не проводилося, нових вагомих фактичних даних для збереження подальшого забезпечення кримінального провадження не здобуто. Прокурором в суді доводи представника власника майна в цій частині не спростовані.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Отже, слідчому судді не надано підтвердження того, що потреби досудового розслідування і надалі виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи ПрАТ «Оболонь» у вигляді арешту нерухомого майна.
Зі спливом часу втрачається значимість заходів забезпечення кримінального провадження, які мають лише тимчасовий та запобіжний характер.
Стаття 22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
За вказаних обставин клопотання представника ПрАТ «Оболонь» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.02.2019 року у кримінальному провадженні №42015100100000132 від 26.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання представника ПрАТ «Оболонь» - адвоката ОСОБА_3 - задовольнити.
Скасувати арешт, застосований в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015100100000132 від 26.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.02.2019 року, а саме: на нерухоме майно реєстраційний номер нерухомого майна 853031580000, нежитлові приміщення загальною площею 298.5 кв.м., що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 63, та належать на праві власності ПрАТ «Оболонь» (код ЄДРПОУ 05391057).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає, на неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1