Справа № 761/34245/20
Провадження № 2/761/8700/2023
21 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючий суддя Мальцев Д.О.,
при секретарі Панчоха Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики в розмірі 150 000, 00 доларів США та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5 179, 00 доларів США, а всього 155 179, 00 доларів США, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2018 між сторонами укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 150 000, 00 доларів США, на підтвердження чого відповідачем складено, підписано та передано позивачу розписку. Вказані кошти відповідач зобов'язався повернути позивачу 01.09.2019. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, кошти у строк, визначений договором не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Також просив стягнути з відповідача на свою користь на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних за 420 днів прострочення виконання зобов'язання у розмірі 5 179, 00 доларів США.
04.01.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. по справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.
08.09.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
25.01.2022 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутність заперечень з приводу розгляду справи у заочному порядку.
25.01.2022 заочним рішенням судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі.
25.10.2022 від відповідача на адресу суду надійшла заява про перегляд заочного рішення від 25.01.2022 у справі 761/34245/20.
19.01.2023 ухвалою судді Шевченківського районного суду Мальцева Д.О., заяву про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та призначено проведення підготовчого судового засідання по справі.
05.04.2023 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О., закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду представник позивача надав заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав, справу просив розглянути за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, судом вживались заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, відповідач до суду не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, як не надав і заяву про розгляд справи за його відсутності, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази та враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин, та не скористався своїм правом на подання усних й письмових пояснень суду, не надав додаткових доказів та не подав відзив, суд ухвалив проводити розгляд справи у заочному порядку.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до розписки від 01.09.2018, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно з умовами якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 150 000, 00 доларів США з терміном повернення до 01.09.2019.
Отже судом встановлено факт складання відповідачем ОСОБА_2 розписки про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 у сумі 150 000, 00 доларів США. Вказана розписка містить прізвище, ім'я, по батькові позичальника та позикодавця, суму позики, дату написання, строк повернення позики.
Крім того, укладений між сторонами письмовий договір позики є не лише фактом укладення самого договору, а й передачі позикодавцем грошових сум позичальнику, що свідчить про виникнення між сторонами боргових зобов'язань.
Також наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця), згідно ст.545 ЦК України, свідчить про те, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Так відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Відтак, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 150 000, 00 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, дійшов висновку, що вимога в частині стягнення грошових коштів у розмірі 5 179, 00 доларів США за 420 днів прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повернення суми позики у порядку ст. 625 ЦК України, також є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Сам відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, встановлені у судовому засіданні обставини відповідними доказами не спростував.
Так кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому, відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню,.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 10 510, 00 грн.
Керуючись ст. 261, 509, 525-526, 530, 533, 536, 549, 559, 610-612, 629, 1046-1049 ЦК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 141, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 288, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (дані: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (дані: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) суму боргу за розпискою від 01.09.2018 року у розмірі: 150 000 доларів США основного боргу та 5 179, 00 доларів США - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання, а всього 155 179, 00 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 10 510, 00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: