Справа № 758/2520/23
Категорія 79
(ЗАОЧНЕ)
04 липня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Скрипник О. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Однолько Ю. С.,
представника позивача Зудінова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" про стягнення заробітної плати,
У березні 2023 року адвокат Зудінов О.О. в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив: 1) стягнути з відповідача на користь позивачки заробітну плату у розмірі 166 135,21 грн. без урахування податків та зборів; 2) стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за затримку у розрахунку при звільненні у розмірі 113 196,25 грн. без урахування податків та зборів; 3) стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію за несвоєчасно виплачений грошовий дохід у розмірі 36 603,09 грн. та вудові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 з 22 серпня 2019 року по 21 вересня 2021 року працювала на посаді бухгалтера Відділу бухгалтерського та податкового обліку у державному підприємстві «Сервісно-видавничий центр». Зазначає, що 21.09.2021 на підставі наказу ДП «СВЦ» №163-п позивачку було звільнено із займаної посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Однак розрахунок та виплату заробітної плати під час звільнення здійснено не було. У відповідності до виданої ДП «Сервісно-видавничий центр» довідки про нараховані суми, належні працівникові до виплати загальна сума заборгованості по нарахованій, але не виплаченої заробітної плати, становить 166 001,61 грн.. Враховуючи викладене, відповідачем було порушено охоронювані права та інтереси позивача, у зв'язку з чим остання звернулась до суду щодо їх захисту, шляхом примусового стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 головуючим суддею у справі визначено Скрипник О.Г..
Ухвалою судді від 10.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подачі відзиву, а позивачу - відповіді на відзив.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити та ухвалити відповідне рішення, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, свого представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за відсутності представника до суду не подав.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 22.08.2019 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «СВЦ» та 21.09.2021 була звільнена з посади бухгалтера Відділу бухгалтерського та податкового обліку на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП за згодою сторін, що підтверджується а копією наказу ДП «СВЦ» №163-п від 21.09.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Згідно довідки про доходи ДП «СВЦ» за липень 2021 рок та серпень 2021 року, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі 80 953,87 грн. та 20 019,81 грн..
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 від 30.03.2023 року, останній нараховано 166 001,61 грн. доходу, з яких: 1660,02 утриманого Профспілковий внесок, 29 880,29 грн. сума ПДФО, 2490,02 грн. сума утриманого військового збору.
Разом з тим, з довідки про доходи від 30.03.2023 року затримка заробітної плати відкліковується з травня 2021 року по вересень 2021 року.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року передбачено, що відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 цієї статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до проведеного стороною позивача розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період затримки розрахунку з травня 2021 року по березень 2023 року, заборгованість становить 113 196,25 грн. = 125 (кількість робочих днів за шість місяців, що минули з дня звільнення) Х 905,57 грн. (середньоденна заробітна плата). Відповідний розрахунок суд приймає до уваги, адже проведений відповідно до вимог чинного законодавства з цього питання. Заперечення із сторони відповідача щодо невірного проведення розрахунку, зокрема не врахування позивачем сум та видів податків, суд вважає необгрутнованими, оскільки суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача компенсації за затримку виплати заробітної плати, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив затримку у виплаті заробітної плати позивачу більш ніж на один місяць, а тому у нього в силу наведених норм закону виник обов'язок виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За положеннями п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Як випливає з розрахунку, наданого позивачем, сума компенсації за затримку виплати заробітної плати за період з червня 2021 року по вересень 2021 року становить 36 603,09 грн.
З огляду на те, що відповідачем не спростовано вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у розмірі 36 603,09 грн.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.15 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Як вбачається із матеріалів справи, 06 березня 2023 року між Адвокатським бюро «Олег Зудінов та Партнерни», в особі адвоката Зудінова О.О. та Цехмейструк О.О. було підписано Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 03/23 ЦОО.
За умовами п.1.3. Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 03/23 ЦОО від 06.03.2023 року, вартість послуг за даним договором складає 30 000,00 грн..
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено адвокату Зудінову О.О. 10 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №@2PL617468 від 06.03.2023 року.
А тому, суд приходить до висновку, про задоволення вимог позивача в частині стягнення понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи квитанцій, позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1198,39 грн.
Таким чином, вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263, 280-284, 289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" про стягнення заробітної плати, задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" (ідентифікаційний код: 25286486) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату у розмірі 166 135,21 грн., без урахування податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" (ідентифікаційний код: 25286486) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 116 196,25 грн., без урахування податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" (ідентифікаційний код: 25286486) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 36 603,09 грн., без урахування податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" (ідентифікаційний код: 25286486) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн..
Стягнути з Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" (ідентифікаційний код: 25286486) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1198,39 грн..
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О. Г. Скрипник