ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.08.2023Справа № 910/10242/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Газ Груп", м. Київ
про стягнення 75 165,08 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Газ Груп" про стягнення основного боргу в сумі 40023,03 грн, пені в розмірі 22566,41 грн, 3% річних в сумі 1519,78 грн та інфляційних втрат в розмірі 11055,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021 про надання послуг в частині оплати наданих послуг, що пов'язані з переглядом плану охорони портового засобу UAERD-0002 "Нафтогазовий термінал".
Ухвалою суду від 03.07.2022 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.143/2.
Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження було вручено адресату 17.07.2023, що підтверджується поштовим повідомленням №0600030909280.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
14.07.2021 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Газ Груп" (замовник) було укладено договір №47-П-АМПУ-21 про надання послуг, згідно п.1.1 якого виконавець зобов'язується на умовах визначених цим договором надати, а замовник прийняти та оплатити послуги, пов'язані з переглядом плану охорони засобу UAERD-0002 "Нафтогазовий термінал".
За умовами п.2.1 договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021 ціна договору складається з вартості послуг, які надаються виконавцем згідно з цим договором, визначається протоколом погодження договірної ціни, згідно із додатком 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, що становить 66 705,07 грн без податку на додану вартість 13 341,01 грн, разом 80046,08 грн з податком на додану вартість.
У п.2.2 договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021 вказано, що замовник здійснює попередню оплату (аванс) у розмірі 50% від ціни договору, визначеної згідно із додатком 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, протягом 5 робочих днів, з дня наступного за днем отримання виставленого виконавцем рахунку.
Відповідно до п.2.3 договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021 остаточна оплата наданих виконавцем послуг у розмірі 50% ціни договору здійснюється замовником протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.
Згідно п.п.3.1-3.3 договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021 приймання послуг здійснюється відповідно до вимог технічного завдання. Після закінчення надання послуг виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг у 2-х примірниках та комплект документів, передбачених технічним завданням. Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання акту здачі-приймання наданих послуг і документів, визначених у п.3.2 цього договору, зобов'язаний повернути виконавцю один примірник підписаного зі свого боку акту здачі-приймання наданих послуг або надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття наданих послуг.
У п.6.3 договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021 вказано, що у випадку порушення замовником строку оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється до моменту фактичного погашення суми боргу (частини боргу).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 30 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п.10.1 договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021).
Як свідчать матеріали справи, в межах договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021 Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Газ Груп" прийнято послуги з проведення перегляду плану охорони портового засобу, за наслідками чого контрагентами складено та підписано акт здачі-прийняття робіт №16 від 03.02.2022 на суму 80 046,08 грн. Вказаний акт підписано представниками обох сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання.
Проте, як вказує позивач, відповідачем в повному обсязі надані послуг оплачено не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Газ Груп" утворилась перед Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в сумі 40023,03 грн, що і стало підставою для нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат й звернення до суду з розглядуваним позовом.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вказувалось вище, у п.2.2 договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021 вказано, що замовник здійснює попередню оплату (аванс) у розмірі 50% від ціни договору, визначеної згідно із додатком 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, протягом 5 робочих днів, з дня наступного за днем отримання виставленого виконавцем рахунку.
Відповідно до п.2.3 договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021 остаточна оплата наданих виконавцем послуг у розмірі 50% ціни договору здійснюється замовником протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.
В межах договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021 Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Газ Груп" прийнято послуги з проведення перегляду плану охорони портового засобу, за наслідками чого контрагентами складено та підписано акт здачі-прийняття робіт №16 від 03.02.2022 на суму 80 046,08 грн. Вказаний акт підписано представниками обох сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання.
Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок з оплати послуг згідно договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021, строк виконання якого настав.
Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проте, всупереч наведеного відповідачем доказів належного виконання своїх обов'язків з оплати наданих позивачем послуг самоскиду надано не було, обставин наявності заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовано.
За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Газ Груп" в частині стягнення основного боргу в сумі 40023,03 грн.
Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 22566,41 грн, 3% річних в сумі 1519,78 грн та інфляційних втрат в розмірі 11055,86 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У п.6.3 договору №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021 вказано, що у випадку порушення замовником строку оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється до моменту фактичного погашення суми боргу (частини боргу).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
З огляду на порушення відповідачем строків оплати наданих послуг за договором №47-П-АМПУ-21 від 14.07.2021, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 22566,41 грн, 3% річних в сумі 1519,78 грн та інфляційні втрати в розмірі 11055,86 грн.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що в межах визначних заявником періодів нарахування, останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Виходячи з висновків суду стосовно задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Газ Груп" про стягнення основного боргу в сумі 40023,03 грн, пені в розмірі 22566,41 грн, 3% річних в сумі 1519,78 грн та інфляційних втрат в розмірі 11055,86 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Газ Груп" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 143/2, ЄДРПОУ 43379142) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 14, ЄДРПОУ 38727770) основний борг в сумі 40023,03 грн, пеню в розмірі 22566,41 грн, 3% річних в сумі 1519,78 грн, інфляційні втрати в розмірі 11055,86 грн та судовий збір в сумі 2147,20 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 21.08.2023.
Суддя В.В. Князьков