17.08.2023 Справа № 756/10526/23
Справа № 756/10526/23
Провадження 1-кс/756/1894/23
17 серпня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021102050000149 від 27.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149 КК України,
Старший слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42021102050000149 від 27.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149 КК України, про накладення арешту на майно, яке належить підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: автомобіль марки «HONDA CR - V», номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 29.07.2014, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , 2008 року випуску, у кузові сірого кольору, VIN № НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_3 ; квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження будь-кому і будь-яким чином зазначеним вище майном.
Клопотання обгрунтовано тим, що у провадженні СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесеного до ЄРДР за № 42021102050000149 від 27.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що на території України діє злочинна організація, до складу якої входять: ОСОБА_5 (організатор), ОСОБА_4 (організатор), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , члени якої, незаконно збагачувались за рахунок вербування жінок, які перебувають в уразливому стані, з метою їх подальшої експлуатації під час участі в програмах комерційного сурогатного материнства з використанням стосовно них обману та уразливого стану та подальшої передачі новонароджених дітей за грошову винагороду особам - іноземцям з країн із забороною сурогатного материнства та які завідомо не відповідають вимогам п. 6.1. та п. 6.2. наказу Міністерства охорони здоров'я від 09.09.2013 № 787 (далі - іноземцям-замовникам).
Вказані особи, підшуковували жінок (потерпілих) з числа осіб, які звернулись до клініки «Сніжана» м. Харків, клініки «Ла Віта Нова», м. Харків для участі в програмах комерційного сурогатного материнства, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем та уразливим станом, з метою їх подальшого вербування та експлуатації учасниками організованої групи під час участі останніх в програмі комерційного сурогатного материнства, вербували потерпілих, шляхом їх обману про умови участі в програмі комерційного сурогатного материнства, умисно приховуючи від них вартість послуги, осіб замовників, умови оплати, обстеження, проживання, медичного лікування та догляду тощо, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілих. В подальшому, здійснювали проведення ембріотрансферу ембріонів, отриманих методом екстракорпорального запліднення в порожнину матки потерпілих, контролювали хід перебігу вагітності потерпілих, використовуючи при цьому примус та матеріальну залежність останніх, з метою подолання їх опору у зв'язку з експлуатацією з моменту ембріотрансферу ембріонів, отриманих методом екстракорпорального запліднення в порожнину матки потерпілих, до завершення пологів.
Після пологів примушували потерпілих та іноземців-замовників, із застосуванням примусу та матеріальної залежності, реєструвати дітей в органах РАЦСу, повідомляючи при цьому завідомо неправдиві відомості щодо біологічного походження дитини, видаючи себе за біологічну матір новонародженої дитини, перебування потерпілих з іноземцями-замовниками у відносинах, визнавати батьківство над дитиною на підставі заяви, а також звертатись потерпілих до нотаріусів, з метою написання заяв про відмову від дитини, надання дозволу на вивезення дитини за кордон, відсутність майнових претензій та позбавлення батьківських прав на неї тощо. В подальшому, вказані особи за грошову винагороду, не являючись біологічними матерями дітей, яких народили, надавали офіційний дозвіл на їх вивезення за кордон громадянам іноземних держав.
02.08.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 149 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що у приватній власності ОСОБА_4 перебуває автомобіль марки «HONDA CR - V», номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 29.07.2014, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , 2008 року випуску, у кузові сірого кольору, VIN № НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_3 та квартира АДРЕСА_1 .
З урахуванням наведеного, враховуючи, що санкції ч. 3 ст. 149 КК України та ч. 1 ст. 255 КК України передбачають покарання у виді конфіскації майна, з метою забезпечення виконання вироку суду в частині можливої конфіскації майна як виду покарання, збереження вказаного майна, що належить підозрюваній, запобігання його відчуженню або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, виникла необхідність у накладенні арешту на вищезазначене нерухоме майно.
Слідчий просив розглянути клопотання без повідомлення власника майна з метою забезпечення арешту майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.
Слідчий та прокурор надали заяви про розгляд клопотання за їхньої відсутності, вимоги клопотання підтримали у повному обсязі.
Клопотання слідчого розглянуто в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України без участі власника майна з метою забезпечення арешту майна.
Дослідивши клопотання та додані до нього документи слідчий суддя встановив наступне.
У провадженні СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021102050000149 від 27.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149 КК України.
02.08.2023 у кримінальному провадженні № 42021102050000149 ОСОБА_4 в порядку ст.ст. 135, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 149 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Санкцією ч. 3 ст. 149 КК України передбачено покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Крім того, санкцією ч. 1 ст. 255 КК України передбачено покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, слідчий посилався на п. 3 ч.2 ст. 170 КПК України, зазначивши мету накладення арешту на майно - забезпечення виконання передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 149 КК України покарання у виді конфіскації майна.
Згідно з ч.5 ст.170 КПК України, у випадку передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадку, передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститись і у клопотанні особи, яка звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч.4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, враховуючи, що санкції ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 149 КК України передбачають покарання у виді конфіскації майна, з метою забезпечення виконання вироку суду в частині можливої конфіскації майна, а також враховуючи, що незабезпечення збереження зазначеного у клопотанні майна, що належить підозрюваній, може призвести до його відчуження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає за необхідне частково задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно підозрюваної ОСОБА_4 , зазначене у клопотанні слідчого, шляхом заборони розпорядження (відчуження) вказаним майном у будь-який спосіб, що буде відповідати завданням кримінального провадження, зазначеним у ст. 2 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 170, 171, 172, 173, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021102050000149 від 27.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149 КК України, задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке належить підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , а саме: автомобіль марки «HONDA CR - V», номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 29.07.2014, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , 2008 року випуску, у кузові сірого кольору, VIN № НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_3 ; квартиру АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу серії та номер: 919, виданий 01.11.2011, видавник: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_16 ), шляхом заборони розпорядження (відчуження) вказаним майном у будь-який спосіб.
В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Організацію виконання ухвали покласти на Оболонську окружну прокуратуру м. Києва.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1