15.08.2023 Справа № 756/2847/23
Справа № 756/2847/23
1-кп/756/1073/23
15.08.2023 місто Київ
Оболонськийрайонний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100050000467 від 04.02.2023, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Фастів Київської області, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно), такого, що має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, раніше несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05:30 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено: 1) з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022; 2) з 05:30 25.04.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022; 3) з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022; 4) з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022; 5) з 05:30 21.11.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022.
Водночас, судом установлено, що 03.02.2023 приблизно о 18:30 ОСОБА_5 , будучи працівником (обвалювальник м'яса) супермаркета «СІЛЬПО» у місті Києві (просп. Оболонський, 21б), перебував на своєму робочому місці в холодильному приміщенні супермаркета, де в нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій вищевказаний умисел, того ж дня в той же час та в тому ж місці ОСОБА_5 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, з корисливих мотивів з метою власного збагачення взяв зі стелажу товар, що належить ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (код ЄДРПОУ 40720198), а саме свинячий гуляш фермерський (арт. 757777) вагою 11,03 кг, вартістю 1 507,43 грн (без урахування ПДВ), поклав його до свого рюкзака темного кольору та приблизно о 18:50 вийшов через службовий вихід на заднє подвір'я супермаркету, умисно не розрахувавшись за викрадений товар та намагався залишити місце вчинення злочину, однак свої злочинні дії не довів до кінця, оскільки був зупинений працівниками охорони супермаркета «СІЛЬПО».
Внаслідок вчинення злочину в разі доведення його до кінця ОСОБА_5 міг спричинити майнову шкоду ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (код ЄДРПОУ 40720198) на суму 1 507,43 грн (без урахування ПДВ).
Представник потерпілого ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» - ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, у судове засідання не з'явився. Відповідно до заяви представника потерпілого від 07.08.2023 останній просить судове провадження кримінального провадження здійснювати за його відсутності, претензій будь-якого характеру до обвинуваченого немає, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.
Заслухавши позиції учасників судового провадження про можливість проведення судового розгляду, враховуючи відсутність цивільного позову у кримінальному провадженні, а також те, що викрадений товар було передано представнику потерпілого на відповідальне зберігання, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності представника потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, попросив вибачення за вчинене, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце та спосіб вчиненого ним злочину відповідно до висунутого обвинувачення й надав наступні пояснення стосовно скоєного.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що 03.02.2023 він дійсно взяв зі стелажу магазину товар - свинячий гуляш фермерський вагою 11,03 кг, поклав його до свого рюкзака, не сплативши вартість товару, скориставшись службовим виходом, намагався покинути територію супермаркета, однак був зупинений охоронцем. На запитання останнього про наявність неоплаченого товару він відразу повідомив про те, що такий є. При цьому, ОСОБА_5 , висловивши самозасудження свого вчинку та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро покаявся, суворо не карати.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових матеріалів, долучених прокурором відповідно до встановленого порядку, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. При цьому, судом роз'яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.
Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, зокрема, його вік, те, що він має середню освіту, офіційно не працює, має постійне місце реєстрації та місце проживання, за яким характеризується позитивно, на спеціальних обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, раніше несудимий.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.
Обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_5 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді, попросивши вибачення, зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що свідчить про наявність обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття.
Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги обставини кримінального провадження в сукупності, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції норми закону, що передбачає відповідальність за вчинене, з урахуванням правил ст. 68 КК України та не вбачає обгрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 цього Кодексу.
Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов'язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, з розміром матеріальної шкоди, а також з огляду на те, що останній вчинив закінчений замах на злочин, викрадене майно було передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Речовий доказ:
- свинячий гуляш фермерський (арт. 757777) вагою 11,03 кг, які було передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого, - після набрання вироком законної сили залишити потерпілому за належністю;
- СD-диск із відеозаписом події від 03.02.2023 (м. Київ, просп. Оболонський, 21б) - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1