(додаткове)
Справа №:755/13523/22
Провадження №: 2-др/755/111/23
"09" серпня 2023 р. м.Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.
при секретарі - Назаровій І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву представника відповідача Моторного (Транспортного) страхового бюро України - Гусєва Павла Володимировича, про ухвалення додаткового рішення, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріального збитку, -
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріального збитку, - відмовлено.
28 липня 2023 року від представника відповідача МТСБУ - Гусєва П.В. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник відповідача просить стягнути з позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Заява мотивована тим, що в рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року судом не вирішено питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи, що договірні зобов'язання між сторонами виконані у повному обсязі, а також враховуючи відмову у задоволенні позову, наявні підстави для стягнення з позивача понесених відповідачем при розгляді даної справи витрат на правову допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).
За правилом п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відзиві на позовну заяву представником відповідача було заявлено про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат у розмірі 2 000,00 грн., понесених у зв'язку із вивченням та аналізом позовної заяви, підготовки правової позиції по справі, подання відзиву на позовну заяву, участі адвоката у судовому процесі, у разі необхідності подання апеляційної та касаційної скарг, втім питання розподілу судових витрат не було вирішено судовим рішенням, з огляду на що, суд у порядку ч.3 ст. 270 ЦПК України вважає за можливе ухвалити додаткове рішення у справі.
При цьому, стороною відповідача виконано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
09.08.2023 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кизенка Д.О. надійшли заперечення на заяву щодо ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що стороною відповідача не надано як документів, що підтверджують факт надання послуг, так і доказів оплати таких послуг на виконання наданого договору про надання послуг у сфері права від 12.10.2021 року, укладеного між МТСБУ і Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП». Жодної інформації про те, що Гусєв П.В. є засновником чи керівником АО «ІНС.ЛОУ ГРУП» не надано, відсутні документи на підтвердження трудових відносин Гусєва П.В. з АО «ІНС.ЛОУ ГРУП». Не зрозумілим для сторони позивача лишається та обставина - на підставі яких документів адвокат Гусєв П.В. представляв інтереси МТСБУ, саме як адвоката, адже довіреність датована 06.12.2022 року, а статус адвоката Гусєв П.В. набув 13.02.2023 року, тобто довіреність видана фізичній особі, яка на момент її (довіреності) підписання не мала статусу адвоката.
12 жовтня 2021 між Моторним (транспортним) страховим бюро України (замовник) в особі Генерального директора Шевченка Володимира Івановича та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» в особі Голови Проца Андрія Вікторовича (виконавець), було укладено Договір № 4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права, за яким замовник доручає, а виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання надавати послуги у сфері права.
28 грудня 2021 між Моторним (транспортним) страховим бюро України (замовник) та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» в особі Голови Проц Андрія Вікторовича (виконавець) було укладено додаткову угоду до Договору про надання послуг в сфері права № 4.1/12-10/2021 від 12.10.2021.
03 березня 2023 року між Моторним (транспортним) страховим бюро України (замовник) та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» в особі Голови Проц Андрія Вікторовича (виконавець) було укладено додаткову угоду № 893 до Договору про надання послуг в сфері права № 4.1./12-10/2021 від 12.10.2021 (далі Угода), за якою у відповідності до п. 1 Угоди, відповідно до умов Договору, замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника наступних справ, зокрема, але не виключно: № справи: 111/23 (83366), ПІБ позивача ОСОБА_1 , статус МТСБУ: відповідач, ціна позову: 83 366,00 грн., вартість послуг: 2000, 00 грн.
Згідно п. 2. Додаткової угоди № 893 від 03 березня 2023 року, сторони узгодили, що оплата послуг виконавця в розмірі, який вказаний в пункті 1 цієї угоди, здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти днів з дати підписання сторонами акту про виконані роботи.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Вказані висновки викладені у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 143 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зважаючи на викладене, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд доходить висновку про обґрунтованість таких вимог відповідача та стягнення з позивача ОСОБА_4 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 260, 270, 353 ЦПК України, суд,
Доповнити рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 липня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріального збитку.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: бул. Русанівський, 8, м. Київ, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: