Справа № 1522/9998/12
Провадження № 4с/522/65/23
14 серпня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи начальник Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєв Олександр Олександрович про визнання бездіяльності начальника відділу державної виконавчої служби неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
21 липня 2023 року до суду надійшла скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Попової О.А., заінтересовані особи начальник Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєв Олександр Олександрович, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» про визнання бездіяльності начальника відділу державної виконавчої служби неправомірною та зобов'язання вчинити дії, яка направлена поштовим відправленням 14.07.2023.
За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Абухіну Р.Д..
Ухвалою суду від 24 липня 2023 року прийнято до провадження справу та відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності начальника відділу державної виконавчої служби неправомірною та зобов'язання вчинити дії. Призначено розгляд справи на 11:30 год. 02.08.2023 року.
02.08.2023 року судове засідання по справі було відкладено за заявою АТ «Райффайзен Банк» на 14.08.2023 року о 12:30 год.
14.08.2023 року учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справ повідомлялись належним чином.
Представник заявника звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, просила скаргу задовольнити.
Заінтересована особа начальник Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєв О.О. подав до суду відзив на скаргу, згідно якого в задоволенні скарги ОСОБА_1 просив відмовити в повному обсязі.
Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили, заперечення не надали.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2012 року по справі №1522/9998/12 було частково задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0044/85/76026 від 06.06.2007р. в загальному розмірі 821 182,80 гривень та судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 3 219 гривень, а всього 824 401,80 (вісімсот двадцять чотири тисячі чотириста одна грн. 80 коп.) гривень. В іншій частині позову відмовлено.
На виконання вказаного рішення Приморським районним судом м. Одеси 27.11.2012 року було видано виконавчі листи.
На примусовому виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебував виконавчий лист №1522/9998/12, виданий Приморським районним судом м. Одеси 27.11.2012 року про стягнення грошової суми з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 824401,8 грн.
В ході примусового виконання вказаного виконавчого листа державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Перчиком В.О. 05.04.2013 року було винесено постанову №В-8/919 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все нерухоме майно боржника, яке належить ОСОБА_1 .
06.09.2013 року головним державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Перчиком В.О. було винесено постанову №В-8/919 року про повернення виконавчого документу стягувачу.
26.11.2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2015 року по справі №1522/9998/12 заяву було задоволено та видано Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» дублікат виконавчого листа № 1522/9998/12 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 014/0044/85/76026 від 06.06.2007 року, в загальному розмірі 821182,80 гривень та судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 3219 гривень, а всього стягнуто 824401,80 гривень на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль». Визнано поважною причину пропуску Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» строку, який надається для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 1522/9998/12 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №014/0044/85/76026 від 06.06.2007 року, в загальному розмірі 821182,80 гривень та судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 3219 гривень, а всього стягнуто 824401,80 гривень на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».
На виконання вказаної ухвали Приморським районним судом м. Одеси 27.05.2016 року було видано дублікат виконавчого листа.
Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №51799959 по примусовому виконанню виконавчого листа № 1522/9998/12 Приморського районного суду м. Одеси від 27.05.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 824401,80 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». 27.02.2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2018 року по справі №1522/9998/12 було задоволено заяву ОСОБА_1 та визнано виконавчий лист №1522/9998/12 від 27.05.2016 року, виданий Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0044/85/76026 від 06.06.2007 р. в загальному розмірі 821182,80 гривень та судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 3219 гривень, а всього 824401,80 гривень - таким, що не підлягає виконанню повністю.
Підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню стало те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було відступлено право вимоги за кредитним договором №014/0044/85/76026 від 06.06.2007 новому кредиту ОСОБА_3 , перед якою ОСОБА_1 погасила борг в добровільному порядку в повному обсязі. Тобто, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2012 року було виконано боржником добровільно в повному обсязі.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта « ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 » на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт (реєстраційний номер обтяження 918970). У якості підстави виникнення обтяження нерухомого майна зазначено: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: В-8/919, виданий 05.04.2013, видавник: Другий Приморський ВДВС Одеського МУЮ.
03.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який є правонаступником Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, з заявою про зняття вказаного арешту.
Згідно листа від 06.07.2023 року за підписом начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. повідомлено наступне:
«Згідно з даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (ЄДРВП на виконанні у Відділі у 2013 році перебувало виконавче провадження 41119681 по примусовому виконанню виконавчого листа № 1522/9998/12 Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 824401,80 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (далі-Реєстр), при примусовому виконанні виконавчого провадження 41119681 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-8/919 від 05.04.2013 року Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 918970).
30.08.2013 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 1999 року зі змінами).
Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження 51799959 по примусовому виконанню виконавчого листа № 1522/9998/12 Приморського районного суду м. Одеси від 27.05.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 824401,80 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». При примусовому виконанні виконавчого провадження 51799959 постанова про арешт майна боржника не виносилась.
27.02.2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з ухвалою по справі № 1522/9998/12 від 17.01.2018 року Приморського районного суду м. Одеси визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №1522/9998/12 Приморського районного суду м. Одеси від 27.05.2016 року.
У зв'язку з вищевикладеним, зняти арешт з нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-8/919 від 05.04.2013 року, не надається можливим».
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Тобто, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХIV від 21.04.1999 року не встановлювало прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Водночас, суд звертає увагу, що спір у справі виник не у зв'язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державними виконавцями, які здійснювали виконавчі дії у виконавчому провадженні №41119681 на стадії його завершення під час повернення виконавчого документу у 2013 році. Спір виник у зв'язку з тим, що на заяву скаржника від 03.05.2023 року про зняття арешту у зв'язку з виконання виконавчого документу поза межами виконавчого провадження та визнанням дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.
Частиною 4 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
У справі, що розглядається, встановлено, що після повернення банку виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості особа, яка придбала право вимоги підтвердила повне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виконавчий лист було визнано таким, що не підлягає виконанню.
Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.
Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказала, що вона погасила борг перед особою, яка придбала право вимоги за зобов'язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, у добровільному порядку поза межами виконавчих проваджень №41119681 та №51799959, які є завершеними та матеріали яких знищено виконавчою службою. Більше того, боржник зазначила, що ухвалою суду дублікат виконавчого листа був визнаний таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.
Крім того, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Викладені у цій ухвалі мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження N 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження N 61-18160св19), від 13.07.2022 року у справі №2/3001/806/11 (провадження № 61-3814св22) та від 13.07.2022 року, у справі №2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу.
При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постанові КЦС ВС від 12.10.2022 № 203/3435/21 (61-5467св22).
На підставі зазначеного суд погоджується із доводами скаржника про те, що незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання ДВС зняти арешт з майна боржника.
Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 2 ст. 77, ст.79, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також той факт, що ухвалою суду визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд приходить висновку, що бездіяльність виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а відтак арешт накладений на майно ОСОБА_1 в ході виконавчого провадження має бути скасований.
Згідно з ч. 2ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258, 260, 447-451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи начальник Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєв Олександр Олександрович про визнання бездіяльності начальника відділу державної виконавчої служби неправомірною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва Олександра Олександрович, яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , накладеного згідно постанови головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Перчика В.О. №В-8/919 про арешт майна боржника та оголошення оборони на його відчуження від 05.04.2013 року в рамках виконавчого провадження №41119681.
Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що був накладений згідно постанови головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Перчика В.О. №В-8/919 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.04.2013 року в рамках виконавчого провадження №41119681 та вчинити дії з реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення обтяження за номером запису 918970.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Повний текст складено 21.08.2023.
Суддя Р.Д. Абухін
21.08.2023