Справа № 522/2038/22
Провадження №2/522/2262/23
14 серпня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Волошина А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа: ОСОБА_2 , про скасування рішення державного реєстратора, про скасування запису про право власності, про поновлення запису про право власності за позовом третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни про скасування рішення, запису та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
ОСОБА_1 26.01.2022 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа: ОСОБА_2 , змінивши предмет позову заявою від 10.01.2023 просить:
- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58212557 від 19.05.2021;
- скасувати запис про право власності №42018198, вчинений державним реєстратором Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліною Вікторівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер 58212557 від 19.05.2021, яким проведена реєстрація права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС»;
- припинити право власності ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 371916851101);
- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 шляхом поновлення запису про право власності №7198847, вчинений приватним нотаріусом ОМНО Задорожнюк Вікторією Костянтинівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16206607 від 02.10.2014 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371916851101) за ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що право власності за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» зареєстровано на підставі іпотечного договору укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , всупереч арешту, накладено ухвалою Білгород-Дністровського міського районного суду Одеської області від 16.08.2018. Рішення апеляційного суду Одеської області від 07.06.2017 у задоволенні позову ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», правонаступник АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_3 відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_1 є добросовісним власником квартири та жодного відношення до зобов'язань ОСОБА_3 немає. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.10.2013 по справі №522/17932/13-ц, яким були визнані недійсними договір споживчого кредиту та іпотечний договір було скасовано лише у вересні 2017 року, тоді як позивач став власником квартири у 2014 році, тому він є добросовісним набувачем. Крім того, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не надсилало на адресу ОСОБА_3 повідомлення про застосування застереження про задоволення вимоги Іпотекодержателя з конкретно визначеним способом задоволення вимоги Іпотекодержателя, як це передбачено п.5.1 та 5.2 іпотечного договору. Повідомлення про вручення листа ОСОБА_3 від 11.07.2019 з її підписом є підробленим, адже вона за адресою надсилання не юридично, не фактично не мешкає.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позову.
Після усунення недоліків позову, ухвалою суду від 07.02.2022 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилам загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 30.03.2022.
До суду 28.03.2022 надійшов відзив ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», згідно якого заперечують проти позову.
В обґрунтування відзиву зазначено, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_4 та зареєструвало своє право як іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_3 . ТОВ «ФК «Вектор Плюс», у зв'язку з грубим порушенням вимог кредитного та іпотечного договорів прийняло рішення звернути стягнення на предмет іпотеки. Судове провадження у справі №522/6750/17 ще триває, справа знаходиться в суді касаційної інстанції. При цьому, квартиру визнано за позивачкою у справі про поділ майна подружжя. Відповідачем до державного реєстратора були подані всі необхідні документи та прийняте рішення є законним.
У підготовче засідання 30.03.2022 учасники справи не з'явилися, представник позивач подав заяву про відкладення розгляду справи, наступне засідання призначено на 18.05.2023.
У підготовчому засіданні 18.05.2022 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 про відкладення, розгляд справи відкладено на 12.07.2022.
У підготовчому засіданні 12.07.2022 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_6 було відкладено розгляд справи на 06.09.2022 з метою надання можливості представнику позивача ознайомитися з відзивом.
До суду 06.09.2022 надійшла заява ОСОБА_2 про вступ у справу як третьої особи.
У підготовчому засіданні 06.09.2022 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_6 , представника відповідача ОСОБА_7 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 було задоволено клопотання та залучено до участі у справі третю особу - ОСОБА_2 . У засіданні оголошено перерву для подання пояснень третьою особою, до 22.11.2022.
До суду 22.11.2022 надійшов позов третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, змінивши предмет позову заявою від 04.05.2023, ОСОБА_2 просить суд:
- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.05.2021, індексний номер 58212557;
- скасувати запис про право власності №42018198, вчинений державним реєстратором Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліною Вікторівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.05.2021, індексний номер 58212557, яким проведене реєстрація права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 371916851101) за ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС»;
- витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195, м. Київ, пр-т С.Бандери, буд. 28-А) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 371916851101).
В обґрунтування позову третьої особи зазначено, що 10.05.2017 рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/6750/17 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 та на гараж. Розпорядженням Приморської районної адміністрації від 10.07.2017 №288 змінено номер квартири АДРЕСА_4 . Право власності на квартиру АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_2 . Постановою Одеського апеляційного суду від 24.12.2020 скасовано рішення від 10.05.2017 та відмовлено у задоволенні позову. Допущено поворот виконання рішення, в частині скасування запису про право власності ОСОБА_2 та скасування розпорядження ПРА від 06.07.2017 №288 про зміну номеру квартири. У лютому 2021 представник ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в результаті розгляду якої всі, крім первинного рішення, ухвали, рішення та постанови були скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Тому, на разі чинним є рішення суду від 10.05.2017 та розпорядження Приморської адміністрації, тому власником квартири АДРЕСА_6 (9а) є ОСОБА_2 . Державний реєстратор не перевірила інформацію та не подивилася, що на час прийняття нею рішення про державну реєстрацію рішення від 10.05.2017 було чинним, та здійснила реєстрацію права власності за особою, яка такого права не мала. Позов ОСОБА_1 свідчить про те, що він не визнає право власності ОСОБА_2 , тому виникла необхідність у подачі позову третьої особи.
У підготовчому засіданні 22.11.2022 розгляд справи було відкладено на 16.01.2023 з урахуванням подання позову третьої особи.
До суду 12.12.2022 надійшов відзив ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», згідно якого заперечує проти позову третьої особи ОСОБА_2 на підставі доводів, викладених у відзиві на позову, вказує, що позивач та третя особа намагаються вивести з-під іпотеки, але зміна номеру квартири не доводить обґрунтувань позовів.
У підготовчому засіданні 16.01.2023 було прийнято до провадження заяву про зміну предмету позові від 10.01.2023, надано сторонам строк для підготовки відзиву, пояснень, у зв'язку з чим оголошено перерву до 02.03.2023.
У підготовчому засіданні 02.03.2023 було прийнято до провадження позовну заяву третьої особи та надано представнику позивача 15-денний строк для надання відзиву, оголошено перерву до 06.04.2023.
У підготовчому засіданні 06.04.2023 проведено за участі представника позивача ОСОБА_6 , представника відповідача ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» Землякова О.А. та представника третьої особи Головко К.В., було оголошено перерву до 04.05.2023 з метою усунення недоліків клопотання про витребування доказів.
У підготовчому засіданні 04.05.2023 було поновлено строк представнику позивача та витребувано копії реєстраційний справ, відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів від відповідача, у зв'язку з передчасністю. Також була прийнята заява про зміну предмета позову від представника третьої особи. З метою отримання витребуваних доказів та надання часу для підготовки відзиву на заяву про зміну предмету позову, розгляд справи відкладено до 12.06.2023.
В результаті проведеного підготовчого засідання 12.06.2023 було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 18.07.2023.
У судовому засіданні 18.07.2023 було задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 01.08.2023.
Представник позивача Рибак А.В. в судовому засіданні 01.08.2023 надав вступне слово, також вступне слово надав представник ТОВ «ФК «Вектор Плюс» Земляков О.А. та представник третьої особи Головко К.В. Судом розпочато дослідження доказів, однак у зв'язку з оголошенням у м. Одесі повітряної тривоги та необхідністю слідувати працівникам та відвідувачам суду в укриття, у судовому засіданні було оголошено перерву до 14.08.2023.
У судовому засіданні 14.08.2023 продовжено дослідження доказів, після дослідження доказів було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 вказав, що позивач є належним набувачем майна, тому просив задовольнити позов та відмовити у позові третьої особи. Представник ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» - Земляков О.В. просив відмовити в обох позовах. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 просила відмовити у позові, оскільки позивач є неналежним позивачем та задовольнити позов третьої особи.
Державний реєстратор Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліна Вікторівна у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази та заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 23 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11203824000, за яким остання отримала кредит у розмірі 500 000 доларів США, зі сплатою 10,5% річних до 23.08.2028 (т.1 а.с.70-72).
Того ж дня 23 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір, предметом іпотеки виступила квартира АДРЕСА_3 , договір зареєстрований в реєстрі за №127 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. (т.1 а.с.75-77, т.3 а.с.21-23).
Приморським районним судом м. Одеси 25.10.2013 прийнято заочне рішення у справі №522/17932/13-ц, яким задоволено частково позов ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК», та вирішено: «Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в період з 02.06.2005 року по 18.04.2011 року. Визнати квартиру АДРЕСА_3 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, який належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9 та ОСОБА_3 з моменту державної реєстрації правочинів Договору купівлі-продажу від 23.08.2007 року за номером 2304358, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. 23.08.2007 року, за реєстровим номером 2486. Визнати несправедливим та недійсними умови пунктів 1.1. та 1.3.4 Договору про надання споживчого кредиту № 11203824000 від 23.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк». Визнати Договір про надання споживчого кредиту № 11203824000 від 23.08.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» недійсним в цілому. Припинити взаємні права та зобов'язання сторін за Договором про надання споживчого кредиту № 11203824000 від 23.08.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», які випливають з даного договору. Визнати недійсним Договір про надання споживчого кредиту № 11203833000 від 23.08.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк». Припинити взаємні права та зобов'язання сторін за Договором про надання споживчого кредиту № 11203833000 від 23.08.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», які випливають з даного договору. Визнати недійсним Іпотечний договір від 23.08.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., зареєстрований за № 2489. Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 5543357 від 23.08.2007 року про державну реєстрацію обтяження об'єкту нерухомого майна: квартири номер за РПВН: 12986237, за адресою: АДРЕСА_1 накладений на підставі Іпотечного договору № 2489 від 23.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., зареєстрований за № 2489. Виключити з Державного реєстру іпотек запис № 5543394 від 23.08.2007 року (контрольна сума 90В7В2388Е) про державну реєстрацію обтяження об'єкту нерухомого майна: квартири, номер за РПВН: 12986237, за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі Іпотечного договору № 2489 від 23.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., зареєстрований за № 2489, на вимогу Іпотекодержателя, які виникають з кредитного договору № 11203824000 від 23.08.2007 року. Виключити з Державного реєстру іпотек запис № 5543394 (зареєстрований 19.11.2012 року) про державну реєстрацію обтяження об'єкту нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , площа 150,2 кв.м., накладений на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., за № 2949, 2950 від 08.12.2011 року (розмір зобов'язання 500.000,00 доларів США). Припинити будь-які взаємні права та зобов'язання, які виникли між ОСОБА_3 як Іпотеподавцем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» як Іпотекодержателем нерухомого майна: квартири номер за РПВН: 12986237, за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок укладення Договору купівлі-продажу прав вимоги № № 2949, 2950 від 08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». Визнати за ОСОБА_9 право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 150,2 кв.м. та жилою площею 79,4 кв.м. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_9 судовий збір у розмірі 3.441,00 (три тисячі чотириста сорок одна) гривень» (т.2 а.с.37-42, т.3 а.с.26-30).
На виконання вищевказаного рішення суду 21.05.2014 право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_9 (т.2 а.с.43).
Квартира АДРЕСА_3 23.06.2014 року була продана ОСОБА_9 в інтересах якого діяв ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.2014, зареєстрованого в реєстрі за №927 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою А.С. (т.2 а.с.49-50).
На підставі договору іпотеки, укладеного 15.07.2014 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т.2 а.с.75-79) 15.07.2014 державним реєстратором Хома А.С. прийнято рішення про державну реєстрацію обтяження - заборони на кватиру АДРЕСА_3 (т.2 а.с.97) та іпотеки на квартиру АДРЕСА_3 (т.2 а.с.119).
26 серпня 2014 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_12 (т.2 а.с.143) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя укладеного 26.08.2014 між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (т.2 а.с.133-134).
02 жовтня 2014 року між ОСОБА_12 як продавцем та ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла ОСОБА_2 , як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Договір посвідчений та зареєстрований за №1834 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк Вікторією Костянтинівною (т.1 а.с.9-10, т.2 а.с.154-155).
02.10.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк Вікторією Костянтинівною на підставі договору купівлі-продажу №1384 від 02.10.2014 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №16206607 від 02.10.2014 було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_7 , про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т.1 а.с.7-8).
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.10.2013 у справі №522/17932/13-ц, яким серед іншого визнано недійсним іпотечний договір та право власності на спірну квартиру визнано за ОСОБА_9 було скасовано ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2017 в результаті задоволення заяви ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» про перегляд заочного рішення, що встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень. 28.11.2017 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/17932/13-ц залишено без розгляду, у зв'язку з неявками позивача, позовну заяву ОСОБА_13 до ОСОБА_3 , ПАТ «Дельта Банк» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та визнання недійсними кредитних договорів та іпотечного договору залишити без розгляду.
10 травня 2017 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/6750/17 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_3 та на стояночне місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 14,4 кв.м. (т.2 а.с.166-167, т.3 а.с.64-65).
09.06.2017 державним реєстратором Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторією Петрівною на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2017 у справі №522/6750/17 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_6 (змінено на квартиру АДРЕСА_5 на підставі рішення державного реєстрова ОСОБА_14 від 10.07.2017 (т.3 а.с.146) в будинку АДРЕСА_9 за ОСОБА_2 , що вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.143).
Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №288 від 06.07.2017 «Про зміну номера квартири « АДРЕСА_3 » на звернення ОСОБА_2 було змінено номер квартири АДРЕСА_3 , присвоївши номер №9а (т.1 а.с.44).
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2017 у справі №522/6750/17 було скасовано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 в результаті задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, квартиру АДРЕСА_10 поділено порівну між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , по частині нерухомого майна кожному (т.3 а.с.65-67).
Однак, постановою Одеського апеляційного суду від 24.12.2020 скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2019 та рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10.05.2017 та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено та допущено поворот виконання рішення Приморського районного суду м. Одес від 10.05.2017 встановивши, що це рішення є підставою для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію про право власності за ОСОБА_2 на квартиру в АДРЕСА_2 та вилучення відповідного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також для скасування розпорядження Приморської районної адміністрації від 06.07.2017 №288 «Про зміну номера квартири АДРЕСА_3 » (т.3 а.с.68-71).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.01.2021 роз'яснено постанову Одеського апеляційного суду від 24.12.2020, а саме, що розпорядження Приморської районної адміністрації від 06.07.2017 №288 є чинним після прийняття постанови Одеського апеляційного суду від 24.12.020. Оскільки квартира АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 є тотожними об'єктами, то відновлення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_11 за ОСОБА_1 може бути проведено ОСОБА_1 у встановленому законом порядку через органи державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 24.12.2020 (т.3 а.с.85-86).
Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 15.01.2021 відмовлено в задоволенні позовних вимог про поділ спільного майна подружжя - стояночного місця по адресу: АДРЕСА_8 .
Постановою Верховного суду від 21.04.2021 у справі №522/6750/17-ц було скасовано Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2019 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2021 відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на подачу заяви про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами. Відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя за нововиявленими обставинами.
Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2021 була скасована постановою Одеського апеляційного суду від 26.04.2022, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2022 відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на подачу заяви про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами. Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя за нововиявленими обставинами залишено без розгляду. Така ухвала залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21.10.2022.
Ухвалою Верховного суду від 14.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року.
Таким чином, на разі рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/6750/17 від 10.05.2017 залишається чинним, тому результат розгляду справи 522/6750/17 є таким, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 визнано за ОСОБА_2 .
07 червня 2019 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» було укладено договір №1496/К про відступлення права вимоги (т.1 а.с.66-69), право вимоги, згідно реєстру договорів, права вимоги за яким відступаються, було відстплено право вимоги до іпотекодавця ОСОБА_3 за іпотечним договором, посвідченим 23.08.2007 приватним нотаріусом Калінюком О.Б. за №2489, предметом іпотеки за яким є: трикімнатна квартира, загальною площею 150,2 кв.м., житловою площею 79,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.64).
18.05.2021 державним реєстратором Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліною Вікторівною зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС», на підставі дублікату іпотечного договору №127, виданий 24.03.2021 приватним нотаріусом ОМНО Калінюк О.Б.; довідки про залишок боргу №2076269/Д1, видана 17.05.2021 ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС»; вимоги про усунення порушень основного зобов'язання №2076269, видана 03.07.2019 ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС»; рішення №522/6750/17, видане 10.05.2017 Приморським районним судом м. Одеси; повідомлення про вручення №0406054914512, видане 03.07.2019 АТ «Укрпошт»; звіту про оцінку майна серія та номер ФДМУ: ГЖТАТТ138470, виданий 19.04.2021 ТОВ «КРОПЕРТС». Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58212557 прийнято державним реєстратором Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліною Вікторівною 19.05.2021, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т.1 а.с.22-25).
Вимога про усунення порушень основного зобов'язання направлялася ОСОБА_3 03.07.2019 за адресою: АДРЕСА_12 , де попереджено про намір ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернути стягнення на предмет іпотеки, та була отримана ОСОБА_3 11.07.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з двома підписами та датою (т.1 а.с.26, 27, 28, т.3 а.с.82, 83, 84).
Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_12 , 06.03.2013 (т.1 а.с.103-104) та згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області у справі №522/17932/13-ц, зареєстрована з 19.03.2013 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.105-106), а в подальшому зареєстрована за адресою: АДРЕСА_13 , про що свідчить відповідь відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області у справі №522/16917/14-ц (а.с.107-108).
Згідно листа Управління державної реєстрації Юридичного Департаменту Одеської міської ради від 17.05.2023, реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_7 немає, адже інформація в реєстрі відсутня, оскільки державним реєстратором Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко А.В. 19.05.2021 внесено зміни у розділ реєстраційної справи №371916851101 та відновлено попередню адресу нерухомості (т.2 а.с.19-20).
Як вірно вказує представник позивача, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2018 у справі №495/7384/18 при розгляді справи за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 про стягнення коштів за договором позики, було вжито заходів забезпечення та накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та на стояночне місце, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 (т.3 а.с.80-81).
Рішення про державну реєстрацію арешту на підставі вищевказаної ухвали прийнято державним реєстратором Ніловою А.О. 31.08.2018 (т.3 а.с.149).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.
У частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон №800-VI) норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку», її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
З наведеного слідує, що підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.
Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (див: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19).
Наведені норми спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зроблено правовий висновок про те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов'язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов'язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
Отже, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
Як вказувалося вище, з копії реєстраційної справи вбачається, що вимогу про усунення порушень основного зобов'язання ТОВ «ФК «Вектор Плюс» надсилав ОСОБА_3 за адресою реєстрація, яка була змінена ще в 2013 році, в той час як ОСОБА_2 , яка на момент надсилання такої вимоги була власником предмета іпотеки, ніякої вимоги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» всупереч ст. 35 Закону України «Про іпотеку» не надсилав.
Як зазначає представник позивача рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_3 вимоги є підробленим, суд не приймає до уваги такі доводи, як недоведені, однак критично становиться до такого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містить чомусь два підписи, та згідно якого ОСОБА_3 отримала поштову кореспонденцію за адресою, яка не є її зареєстрованим місцем проживання.
Отже, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не виконали вимоги щодо сповіщення боржника та іпотекодавця про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, що не було враховано державним реєстратором при прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2015 у справі №522/16917/14-ц в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором від 23.08.2007 року № 11203824000 у розмірі станом на 05.08.2014 року 9911299,67 грн. з яких: сума заборгованості за кредитом - 6046784,40 грн.; сума заборгованості за відсотками - 3864515,27 грн.; звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано право власності Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07.06.2017 (справа №522/16917/14-ц, провадження №22-ц/785/4759/17) було скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2015 та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття права власності, адже іпотечний договір від 23.08.2007, укладений між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Калінюком О.Б. щодо передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_3 було визнано недійсним, виключено з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію на предмет іпотеки (т.1 а.с.17-21).
Апеляційний суд Одеської області у рішенні від 07.06.2017 зазначив: «Право власності ОСОБА_1 на дану квартиру було зареєстровано в установленому законом порядку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.10.2014 року. Згідно пункту 10 даного договору купівлі - продажу, відсутність іпотеки та заборони відчуження квартири, яка є предметом цього договору, підтверджується витягом з відповідного реєстру за №71733754 від 02.10.2014 року. Отже, на момент укладення договору купівлі - продажу квартири від 02 жовтня 2014 року жодних обтяжень на зазначеній вище квартирі не було. Таким чином, на момент винесення оскаржуваного заочного рішення, ОСОБА_3 ніякого відношення до квартири АДРЕСА_3 не мала, спірну квартиру відчужував ОСОБА_12 , який як вбачається з матеріалів справи, жодного відношення до кредитного договору, договору іпотеки, що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» (ПАТ «УкрСибббанк») та ОСОБА_3 взагалі не мав. Проте розглядаючи справу та ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та в порушення ст. 33 ЦПК України не залучив до участі у справі власника спірної квартири ОСОБА_1 ».
Таким чином, Апеляційний суд Одеської області констатував добросовісність ОСОБА_1 як власника квартири АДРЕСА_3 .
Всупереч, чинному рішенню Апеляційного суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №522/16917/14-ц (провадження №22-ц/785/4759/17), ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в досудовому порядку зареєстрував право власності на спірну квартиру, на що державним реєстратором також не було звернуто уваги.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-2407цс15).
Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої ст.388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 року у справі N 6-54цс17).
Згідно ст. 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення ст. 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21.11.2016 року у справі №1522/25684/12).
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.11.2019 року у справі №911/3680/17 (провадження №12-104гс19), власник з дотриманням вимог ст.388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Застосування реституції почергово до усіх правочинів відчуження майна іншим особам є неефективним способом захисту.
Пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18), від 30.06.2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19), від 02.11.2021 року у справі №925/1351/19 (провадження №12-35гс21)).
Ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.
Отже, ані позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу, ані позовна вимога про скасування рішення (запису) про державну реєстрацію права власності не забезпечують у належний спосіб відновлення порушених прав позивача (близьку за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 року у справі №466/8649/16-ц).
Належним способом захисту у цій справі є саме вимоги про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року в справі №199/8324/19 (провадження №14-212цс21), предметом позову у якій були вимоги фізичної особи (іпотекодавця) до банку, державного реєстратора про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності зазначила, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки.
Натомість, належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Таким чином, встановивши порушення ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» вимог закону України «Про іпотеку» та не звернення державним реєстратором Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської району Одеської області Голубенко А.В. уваги на порушення та здійснення перереєстрації права власності за відповідачем, квартира АДРЕСА_5 (відповідно до чинного розпорядження Приморської районної адміністрації) у будинку АДРЕСА_9 вибула з власності ОСОБА_2 поза її волею.
Право власності ОСОБА_2 як вказувалося вище підтверджується чинним рішенням суду від 10.05.2017 у справі №522/6750/17, тому позов ОСОБА_1 , який, між іншим визнав позовні вимоги про визнання квартири особистою власністю ОСОБА_2 (т.2 а.с.166, 4 абзац описової частини рішення від 10.05.2017), не підлягає задоволенню, в той час як позов третьої особи ОСОБА_2 підлягає задоволенню в частині витребування майна, що є ефективним захистом її порушених прав.
Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Отже, суд дійшов переконливого висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в частині вимог про витребування майна. В частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора та запису про право власності слід відмовити, у зв'язку з неефективністю таких позовних вимог. Позов ОСОБА_1 , який не є власником квартири з 2017 року задоволенню не підлягає в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа: ОСОБА_2 , про скасування рішення державного реєстратора, про скасування запису про право власності, про поновлення запису про право власності - залишити без задоволення.
Позов третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни про скасування рішення, запису та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.
Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195, м. Київ, пр-т С.Бандери, буд. 28-А) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 371916851101).
В іншій частині позову - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 21 серпня 2023 року.
Суддя: В.Я. Бондар