Справа № 509/4134/23
18 серпня 2023 року смт. Овідіополь
Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Євгеній Миколайович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 563661 від 11.07.2023 року, який надійшов до суду 11.08.2023 року 30.06.2023 року о 17:00 год. знаходячись за місцем мешкання гр. ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство в сім'ї психологічного та фізичного характеру відносно свого чоловіка гр. ОСОБА_2 , а саме виражалась нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 на розгляд справи з'явилася, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП заперечувала. Пояснила суду, що не здійснювала психологічного та фізичного насильства відносно гр. ОСОБА_2 , який є її колишнім чоловіком, так як вони розлучилися. Пояснила, що конфлікт виник на побутовому рівні, ініціатором якого був ОСОБА_2 , який після розлучення почав вимагати її покинути жилий будинок, де вона мешкає з дітьми, припинив добровільно допомагати дітям, у зв'язку з чим вона змушена була подати на аліменти.
Саме у відповідь на його агресивні дії вона кинула в нього колонкою, а він штовхнув її так, що вона впала на землю та побила коліна. Свідком цього конфлікту був її син ОСОБА_3 , що їх розбороняв, який надав пояснення поліції з цього приводу. ОСОБА_4 чоловік знімав конфлікт на телефон, а потім визвав поліцію. Раніше ніколи такого конфлікту між ними не було. А на теперішній час колишній чоловік пішов жити до іншої жінки, обманював її, що перебуває на службі в казармі, а після розлучення постійно вчиняв конфлікти з нею та вимагав покинути його будинок. Після розлучення поділу майна не було, чоловік не бажав мирним шляхом вирішити це питання.
Представником ОСОБА_1 адвокатом Коновою Л.М. було заявлено клопотання про допит свідка в судовому засіданні - неповнолітнього сина ОСОБА_5 , в задоволенні якого судом було відмовлено та залученні до матеріалів справи додаткових доказів, яке було задоволено судом.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши доводи ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В силу вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати: інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Реалізація цього принципу тісно пов'язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша з них, репресивно-каральна (або штрафна) полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Частина 2 вказаної статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, учинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального,психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою небезпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
З адміністративного протоколу серії ВАВ № 563661 від 11.07.2023 року слідує, що 30.06.2023 року о 17:00 год. ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство в сім'ї психологічного та фізичного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме виражалась нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою.
Протокол про адміністративне правопорушення містить загальні фрази обвинувачення, а саме «вчинила домашнє насильство в сім'ї психологічного та фізичного характеру», « виражалася нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою», що не дає змоги об'єктивно встановити обставини події. При цьому до протоколу додана копія рапорта чергового ВП № 1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, з якої слідує, 30.06.2023р. було здійснено відпрацювання виклику на домашнє насильство за адресою: АДРЕСА_1 , та необхідність додаткової перевірки, тому що в заяві гр. ОСОБА_2 та поясненні існують розбіжності протилежного характеру із свідченням свідків події та його дружини ОСОБА_1 .
З заяви ОСОБА_2 про вчинене правопорушення слідує, що 30.06.2023р. близько 17.00 колишня дружина вчинила відносно нього домашнє насильство, а також нанесла тілесні ушкодження колонкою в голову.
З письмових пояснень заявника слідує, що 30.06.2023 року біля 17:00 год він приїхав до себе додому, де між ним та колишньою дружиною ОСОБА_1 виник конфлікт на фоні спільного мешкання. ОСОБА_1 висловлювавалася на його адресу ненормативною лексикою, кинулась в бійку, нанесла йому тілесні ушкодження. Дана ситуація вперше.
З письмових пояснень ОСОБА_1 слідує, що 30.06.2023р. об 17.15 за адресою АДРЕСА_1 її чоловік ОСОБА_2 почав казати їй, щоб до понеділка виїхала з хати. Вона відмовилась, він почав її провокувати, вона взяла в руки колонку музичну та оброняючись від чоловіка штовхнула його нею, після чого він штовхнув її і вона впала на землю біля дому у двері. Чоловік викликав поліцію.
З письмових пояснень сина ОСОБА_5 слідує, що 30.06.2023р. 0 17.15 їх батько приїхав додому та почав виганяти матір з будинку, мати відмовилась, почався конфлікт, в результаті якого матір штовхнула батька, після чого отримала від нього кулаком та впала, він їх розбороняв.
З письмових пояснень доньки ОСОБА_6 також слідує, що 30.06.2023р. відбувся конфлікт між матір'ю та батьком, який до того ображав її, виганяв з дому, висловлювався нецензурною лайкою. Батько не живе з ними, а живе з коханкою в іншому селі.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.07.2023 року по справі № 509/4134/23 адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст.173-2 ч.1 КУпАП були повернуті до Відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області для належного оформлення.
08.08.2023 року адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст.173-2 ч.1 КУпАП були знов доправлені до суду.
До суду також разом з матеріалами справи надійшов СD-диск з відеозаписом події від 30.06.2023 року, на якому відображені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_5 . Відео події було зняте на телефон ОСОБА_2 , однак початку конфлікту не відображено, на відео відображено, як ОСОБА_1 хватає якийсь предмет та замахується в бік заявника, але не відображено, як вона наносить удар ОСОБА_2 , однак відображено, як ОСОБА_1 падає від удару на землю.
Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в даному випадку відсутня. Мав місце побутовий конфлікт, однак не кожен конфлікт є психологічним насильством у розумінні норм Закону.
Тож, у даному випадку, з огляду на установлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, позаяк, у останньої був відсутній умисел на заподіяння шкоди психічному та фізичному здоров'ю гр. ОСОБА_2 , у той час, як у цій ситуації мав місце саме побутовий конфлікт.
При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно-наслідковий зв'язок між діями, що вчинені особою та наслідками, що настали.
Інакше кажучи, саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З огляду адміністративних матеріалів, що надійшли до суду 08.08.2023р., вбачається, що до раніше складених адміністративних матеріалів було додано лише СD-диск з відеозаписом події від 30.06.2023 року та рапорт від 08.08.2023р. про приєднання цього диску до матеріалів справи, в той час як жодних документів, які б свідчили про доопрацювання матеріалів, немає.
Отже, розбіжності, що існують в поясненнях осіб, що були присутні 30.06.2023р., так і не були усунуті. Відомості щодо вчинення ОСОБА_1 фізичного насильства щодо ОСОБА_2 відсутні.
Отже, відомості щодо психологічного та фізичного насильства ОСОБА_1 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а, відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.
Інакше кажучи, з фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуаціїя викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному чи фізичному здоров'ю особи.
Водночас, суд зауважує, що він позбавлений можливості самостійно визначати та конкретизувати дані протоколу, з урахуванням того, що у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Росії» (20 вересня 2016 року, заява N 926/08), зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.
При цьому, суд звертає увагу, що пояснення ОСОБА_2 хоча й містять у собі посилання на завдання шкоди його фізичному здоров'ю, однак від медичного обстеження він відмовився, а тому докази завдання такої шкоди в матеріалах справи відсутні. Стосовно вираження нецензурною лайкою ОСОБА_1 в його бік, то в ході конфлікту, що зафіксований на відеодиску, і потерпілий ОСОБА_2 так само виражався в бік ОСОБА_1 , отже в конфлікті приймали участь обидві сторони.
Тобто, суд не встановив наявності у ОСОБА_1 умислу на вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_2 .
Окрім цього, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тому, у світлі всього вищевикладеного, у той час як провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, судовий збір не підлягає стягненню з ОСОБА_1 , оскільки він не піддається адміністративному стягненню за таких умов.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 7, 9, 173-2, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.
Суддя Є. М. Панасенко