Справа № 381/1249/23
Провадження № 2/362/1577/23
14.08.2023 р. суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,
25.05.2023 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області від Фастівського міськрайонного суду Київської області за підсудністю надійшла справи за позовом ОСОБА_1 до громадянки російської федерації ОСОБА_2 про визнання батьківства.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства передано до Васильківського міськрайонного суду Київської області для розгляду за підсудністю.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.06.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. В порушення вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивачем не додано до позовної заяви відомості про місцезнаходження малолітньої дитини або місце проживання дитини (довідку) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки із позовної заяви та довідки вбачається, що дитина проживала до 22 березня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , але позивач в позовній заяві зазначає адресу місця проживання відповідача АДРЕСА_1 , де вона не проживає з дитиною з 20 березня 2022 року, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 11.04.2023 року (а.с.29)., що позбавляє можливості суд повідомити належним чином відповідача про розгляд справи.
10.07.2023 року саме на електронну пошту суду надійшла заява представника позивача - адвоката Лазарєвої О.В. про усунення недоліків.
Дослідивши заяву, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Також, відповідно до ч. 8 ст. 14 ЦПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з ч. 9 ст. 14 ЦПК України суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі. Процесуальні та інші документи і докази у паперовій формі не пізніше трьох днів з дня їх надходження до суду переводяться в електронну форму та долучаються до матеріалів електронної судової справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Положеннями ч. 8 ст. 43 ЦПК України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Водночас п. 15.1 п. 15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Відповідно до п. 15.15 п. 15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
04 жовтня 2021 року Державна судова адміністрація України офіційним листом повідомила міністерства, центральні органи виконавчої влади, облдержадміністрації, місцеві та апеляційні суди, Національну асоціацію адвокатів України та територіальні управління ДСА України про початок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС.
Листом повідомляється, що рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи(ЄСІТС).
Відповідно до пункту 2 параграфа 2 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі Закон) підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя відповідного оголошення.
У газеті "Голос України" від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистеми (модулів) ЄСІТС "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистеми відеоконференцзв'язку.
Таким чином, зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС починають офіційно функціонувати з 5 жовтня 2021 року.
Закон України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис», який визначав статус електронного цифрового підпису, втратив чинність 7 листопада 2018 року на підставі Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».
Тобто на сьогодні порядок використання електронного цифрового підпису врегульований Законом України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».
Положенням частини другої статті 17 цього Закону встановлено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, у яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.
Абзацом першим частини першої статті 18 Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг та включає надання користувачам електронних довірчих послуг засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки для генерації пар ключів та/або створення кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або перевірки кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Отже, надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису.
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до названого суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20) та у постанові від 01 липня 2021 року у справі №9901/76/21.
Зокрема, у постанові від 1 липня 2021 року по справі № 9901/76/21, Велика Палата ВС залишила ухвалу КАС ВС про повернення позовної заяви без змін, зазначивши таке. За правилами п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Верховний суд виходив із того, що «надсилання процесуальних документів до КАС ВС в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд» з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису. Заявник надіслав позов не за допомогою підсистеми «Електронний суд», а електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису скаржника. Отже, матеріали позовної заяви не містять відомостей про підписання документа електронним цифровим підписом із застосуванням посиленого сертифіката відкритого ключа та перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на позовну заяву з використанням підсистеми «Електронний суд». Тож КАС ВС обґрунтовано дійшов висновку про те, що заявник використав спосіб звернення до суду, який не передбачений чинним процесуальним законодавством».
Також, згідно пункту 1 розділу ХІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (у редакції рішення Ради суддів України №17 від 02.03.2018) передбачено, що обмін електронними документами між судом, ОСП, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми електронного суду.
Відповідно до пункту 25 Положення про ЄСІТС процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду виключно з використанням підсистеми «Електронний суд».
Суд вбачає, що заява про усунення недоліків надіслана представником позивача на електронну пошту суду, а не через використання системи «Електронний суд».
Отже, судом встановлено, що формування заяви у підсистемі «Електронний суд» не здійснено, а докази перевірки електронного цифрового підпису із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на заяву саме з використанням підсистеми «Електронний суд», відсутні.
При цьому, виходячи із правової позиції Верховного суду, суд приходить до висновку, що заяву подано представником на електронну пошту суду, тобто використано спосіб звернення до суду, який не передбаченого чинним процесуальним законодавством. При цьому, позивач чи його представник не був позбавлений можливості направити відповідну заяву у паперовому вигляді, підписану власноруч, поштовим зв'язком або з використанням системи «Електронний суд» .
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява на усунення недоліків подана представником позивача - адвокатом Лазарєвою О.В. на електронну пошту суду, не підписана належним чином через «Електронний суд».
З огляду на те, що представник позивача на 14.08.2023 року не виконала вимоги ст. 175 ЦПК України зазначені в ухвалі суду недоліки належним чином, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач у встановлений термін в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув недоліки, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачеві.
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Повернення судом заяви з огляду на її не підписання належним чином та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Суду з такою заявою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано частиною другою статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд.
Керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 43, 44, 48, 175, 185, 260 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства - вважати неподаною і повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стати підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 денний строк з дня оголошення ухвали, особами, які брали участь у справі але не були присутні під час оголошення ухвали - в цей же строк з часу одержання копії цієї ухвали.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко