Справа №293/852/23
Провадження № 3/293/656/2023
14 серпня 2023 рокусмт Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Проценко Л.Й., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч № НОМЕР_1 , командир відділення, одружений, має на утримання троє неповнолітніх дітей, учасник бойових дій, за ч.1 ст.130 КУпАП
12.06.2023 до Черняхівського районного суду Житомирської області з Відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області надійшли матеріали справи відносно ОСОБА_1 для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №262810 від 11.06.2023 вбачається, що 11.06.2023 о 19 год 00 хв в смт Черняхів по вул.Коростенська, 95, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ-110307, номерний знак НОМЕР_2 ,з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах з порожнини рота, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки на приладі Драгер 6820 та в медичному закладі відмовився на нагрудний реєстратор поліцейського, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
14.08.2023 ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він перебуває на службі у ЗСУ та є командиром відділення в/ч НОМЕР_1 , є учасником бойових дій з 2015 року. 10.06.2023 у нього був вихідний день і він ввечері випив пляшку пива. На другий день - 11.06.2023 він був відкомандирований у м.Житомир для виконання завдання командира вищого рівня. Так 11.06.2023 у вечірній час повертаючись у м.Коростень з м.Житомира він був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху - не був пристебнутий ременем безпеки. Під час спілкування з ним працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та запитав коли він останній раз вживав алкогольні напої. Він вказав, що вчора пив пиво і від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився, оскільки працівники поліції вказали йому, що автомобіль заберуть на штрафмайданчик, якщо в нього буде перевищена допустиму доза алкоголю в крові, тобто більше ніж 0,2 проміле. Вказав, що діяв у стані крайньої необхідності, оскільки не виконати завдання командира він не міг. Також пояснив, що він не перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки в той день нічого не вживав. При цьому вказав, що будь-яких ознак алкогольного сп'яніння під час зупинки його поліцейським він не мав. Зазначив, що відсутність ознак алкогольного сп'яніння підтверджується відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні, з якого вбачається, зокрема, що він показує поліцейському на відсутність тремтіння у нього пальців рук.
Вислухавши пояснення правопорушника та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, вирішуючи питання щодо винуватості та притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд має перевірити наявність обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог, викладених у ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, обставини адміністративного правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
П. 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній.
Відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб, який неодноразово продовжено Указами Президента, крайній раз №451/2023 від 26.07.2023 з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що будучи командиром відділення в/ч НОМЕР_1 , він виконував наказ командира вищого рівня та змушений був прибути з м.Коростень до м.Житомир для виконання службового завдання. Не виконати наказ командира він не мав можливості, оскільки на всій території України введено воєнний стан і існує реальна загроза життю та здоров'ю населення. Фактично він своїми діями не завдав ніякої шкоди охоронюваним правам та інтересам як держави так і третіх осіб, оскільки його дії виразились у відмові проходження огляду у встановленому законом порядку на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису обставин події, які містяться на диску, долученому до матеріалів справи не вбачається факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зокрема, із відеозапису вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зупинено за порушення правил дорожнього руху - водій не був пристебнутий ременем безпеки. Під час бесіди з ним працівник поліції уточнив чи вживав він алкогольні напої. Отримавши відповідь, що вчора пив пиво, останній запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на приладі Драгер, або у медичній установі. При цьому працівник поліції не вказав які причини для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, не зазначив, які саме ознаки алкогольного сп'яніння має ОСОБА_1 .
При цьому суд звертає увагу, що згідно судової практики розгляду вказаної категорії справ, передумовою для вимоги працівників поліції до особи пройти огляд на стан будь-якого сп'яніння повинно бути встановлення ознак такого сп'яніння та доведення їх наявності доказами у відповідності до положень ч.2 ст.251 КУпАП, а не лише припущеннями працівників поліції щодо такого стану.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено такі ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені у ОСОБА_1 як: різкий запах з порожнини рота, тремтіння рук. Однак дані ознаки алкогольного сп'яніння не підтверджується відеозапис події. Натомість із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 стоїть близько до працівника поліції, поводить себе адекватно. Жодних ознак алкогольного сп'яніння відеозапис не містить (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці).
Крім того слід зазначити, що із оглянутого в судовому засіданні відеозапису з місця події вбачається, що поведінка ОСОБА_1 відповідає обстановці, він не має жодних видимих ознак алкогольного сп'яніння.
Тобто, долучений до матеріалів справи відеозапис обставин події вказує на порушення працівником поліції процедури роз'яснення прав ОСОБА_1 , оскільки йому не роз'яснено причини застосування алкотестеру "Драгер" за відсутності наявних ознак алкогольного сп'яніння.
Вище викладене приводить суд до переконання, що в даній ситуації ОСОБА_1 , відмовляючись від огляду на встановлення стану алкогольного сп'яння як на місці зупинки так і в найближчому медичному закладі, діяв у стані крайньої необхідності.
Пунктом 4 ч.1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як зокрема, вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що ОСОБА_1 перебуває на службі у військовій частині на посаді командира відділення, та виконував вказівку командира, без очевидних ознак алкогольного сп'яніння (що підтверджується матеріалами відеозапису, долученому до матеріалів справи), сів за кермо службового автомобіля, тобто діяв у стані крайньої необхідності, коли відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, так як поспішав, а також зважаючи на те, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк один рік може мати негативні наслідки для виконання службових завдань з відсічі збройної агресії російської федерації, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП за обставин вчинення дій в стані крайньої необхідності.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 23, 33-35, ч.1 ст. 130, п. 4 ч.1 ст.247 ст.252, ст. ст.ст.276-280, 283-285 КУпАП, п. 2.5 ПДР, суд
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, закрити на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.
Вилучене посвідчення водія НОМЕР_3 повернути власнику - ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
На постанову суду протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області.
Повний текст постанови складений 21.08.2023.
Суддя Людмила ПРОЦЕНКО