Справа №295/7137/23
Категорія 43
2/295/2022/23
21.08.2023 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної Казначейської служби України про відшкодування шкоди, -
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що 06.09.2021 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за фактом якої був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за порушення Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 08.11.2021 р. закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач зазначає, що внаслідок незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності через незаконні та непрофесійні дії патрульних поліцейських Управління патрульної поліції в Житомирській області, які склали відносно неї протокол про адміністративне правопорушення, їй була заподіяна моральна та матеріальна шкода.
Зауважує, що ОСОБА_3 , який є колегою патрульних поліцейських, які оформляли дорожньо-транспортну пригоду, отримав від стахової компанії, де застрахована її цивільна відповідальність, виплату страхового відшкодування в сумі 1300,00 грн, натомість вона такого права несправедливо була позбавлена, хоча її автомобіль також зазнав механічних ушкоджень на суму 6024,00 грн, яка не відшкодована. Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення нею понесені витрати на професійну правову допомогу в сумі 1 500 грн.
Вважає, що патрульні поліцейські своїми діями завдали їй моральної шкоди, яка полягає у очевидно необґрунтованому звинуваченні у вчиненні правопорушення.
Внаслідок несправедливості під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди, незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності, безпорадності перед патрульними поліцейськими, їй завдані душевні страждання і приниження.
Завдана шкода спричинила негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, розчарування, зміну світогляду, знижений і нестійкий настрій на довгі місяці.
Розмір завданої їй моральної шкоди оцінений позивачем в сумі 50000,00 грн.
ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Ухвалою суду від 22.06.2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
05.07.2023 р. відповідач надіслав відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнає (а.с. 41-43).
Заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що постановою Богунського районного суду м.Житомира від 08.11.2021 року дії поліцейського неправомірними не визнавались, а лише зазначено, що на ділянці, де відбулась дорожньо-транспортна пригода, неналежно організований дорожній рух. Окрім того, протокол про адміністративне правопорушення за своєю природою та змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи, а є лише доказом у справі про адміністративне правопорушення. Також до позивача не було застосовано адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення судом закрита, що не створює правових наслідків для позивача.
Згідно відзиву на позовну заяву позивачем на підтвердження доводів заподіяння їй моральної шкоди не надано жодних доказів; не надані докази настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Відповідач зазначає, що для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв'язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, тому у задоволенні позову просить відмовити.
Крім того, представник відповідача вказує, що ОСОБА_4 безпідставно зараховує до завданих їй збитків витрати на правову допомогу, оскільки вони відносяться до судових витрат.
Інших заяв по справі не надходило.
ІІІ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ та ОЦІНКА СУДУ
Судом встановлено, що 06.09.2021 р. в м. Житомирі по вул. Домбровського,3 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.7)
06.09.2021 р. інспектор взводу №2 роти №2 батальйонуУПП в Житомирській області Гетьман О.А. за фактом дорожньо-транспортної пригоди склав протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №13470, відносно ОСОБА_6 за порушення Правил дорожнього руху, передбачений п. 13,1, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП (а.с. 9) .
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 08.11.2021 р. закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 12).
Прізвище позивача « ОСОБА_7 » змінено на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.19).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У пункті 5 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Серед іншого, загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п.п. 55-57 судового рішення).
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із врахування зазначених вище правових норм, суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Дослідивши позовну заяву, додані до неї письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 50000,00 гривень позивач пов'язує з тим, що їй завдано моральну шкоду, оскільки порушені її права у зв'язку з незаконним складенням працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення.
Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, докази вимушених змін у житті позивача, тощо.
Разом з тим, до позовної заяви позивач не долучила жодного доказу погіршення загального стану внаслідок складення відносно неї протоколу у справі про адмінітсративне правопорушення, погіршення свого психологічного стану.
Достатніх доказів заподіяння позивачу моральних страждань бездіяльністю та діями відповідача, крім загального опису таких страждань у позові, а саме доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок поведінки цього відповідача, позивач суду не надав.
В позовній заяві абсолютно відсутній конкретний виклад фактичних обставин, які пов'язані безпосередньо із самим позивачем, і які входять до предмета доказування в межах заявлених позивачем позовних вимог.
Суд вважає, що позивач не довела, що саме внаслідок протиправних дій відповідача їй була завдана моральна шкода, що спричинила шкоду здоров'ю.
Зазначаючи про моральні страждання та нервові потрясіння, позивач не обґрунтувала належним чином взаємозв'язок цих фактів із тим, що відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення, провадження за яким було закрите, у зв'язку з відсутністю в її діях ознак адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини часто використовує нематеріальні способи залагодження моральної шкоди. У справі «Аміхалай проти Молдови» (20.04.2004) зазначено, що сам факт визнання порушення (як і констатація відсутності порушення) є достатньою компенсацією моральної шкоди. Подібне за змістом зазначено у рішення «Білуха проти України» (09.11.2006).
Зі змісту постанови Богунського районного суду м. Житомира від 08.11.2021 року вбачається, що в ході судового розгляду на підставі належних і допустимих доказів не була доведена вина ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення. Також під час розгляду справи, судом було встановлено, що організація руху на ділянці, де відбулась дорожньо-транспортна пригода неналежно організована, «в'їзд-виїзд» має фактично одну смугу руху, дорожні знаки «Перевага зустрічного руху» та «Перевага перед зустрічним рухом» відсутні.
Отже, судом не встановлено, що працівники патрульної поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення вчинили неправомірні дії, які мали наслідком притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Не знайшли свого підтвердження і доводи позивачки, що ОСОБА_3 є працівником патрульної поліції і саме тому протокол про адміністративне правопорушення був складений відносно ОСОБА_2 , оскільки вони не підтверджені жодними доказами.
Також позивач в позові посилається на те, що у зв'язку з відмовою у виплаті їй страхового відшкодування внаслідок отримання механічних пошкоджень її транспортним засобом, їй завдані моральні страждання.
Судом не встановлено, що позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
Зі змісту листа ПАТ «Страхова група «ТАС» №03362/0121 від 17.11.2021 р. вбачається, що матеріальний збиток завданий належному ОСОБА_4 транспортному засобу складає 6024,00 грн, розрахунок суми страхового відшкодування згідно страхового полісу складає 824,00 грн, який обрахорваний наступним чином: 6024,00 грн (розмір збитку) - 5200, 00 грн (франшиза, яка обрахована відповідно до умов договору) = 824,00 грн - розмір страхового відшкодування (а.с.15).
Матеріалами справи не підтверджується, що позивачка після отримання постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення зверталась до страхової компанії, але отримала відмову.
Крім того, позивач не позбавлена права захистити свої права в порядку іншого судочинства у разі, якщо вона вважає, що їй безпідставно відмовили у виплаті страхового відшкодування. Позивач не довела, що страхова компанія діяла всупереч вимог закону та з порушенням умов укладеного між сторонами договору.
Безпідставними є і посилання позивача щодо виплати ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 1300,00 грн, оскільки матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б підтверджували вказане. Зі змісту долученого до позовної заяви скріншота з повідомлення в месенджері, згідно якого "по справі 92125586 прийнято рішення про виплату страхового відшкодування" неможливо встановити, кому воно адресовано, кому здійснено нарахування грошових коштів, у зв'язку з яким страховим випадком воно нараховано, як і не підтверджено, що зазначена сума була виплачена ОСОБА_3 .
Водночас, на переконання суду, навіть сам факт виплати учаснику дорожньо-транспортного пригоди страхового відшкодування страховою компанією не є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Також, суд констатує, що понесені позивачем витрати на правову допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не є самостійною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Водночас, суд враховує, що позивач є особою молодого віку, беручи до уваги її активну громадську позиції, неодноразове звернення до суду за захистом, на її думку, порушених прав, свідчить про достатньо високий рівень її психоемоційної рівноваги та впевненості в собі, а відтак суд вважає, що позивач не довела, що складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання, що досягнуло такого рівня страждання або приниження, які заподіяли позивачу моральну шкоду, розмір якої вона визначила в сумі 50000,00 грн.
Серед іншого, звертаючись до суду з позовом, позивач, серед іншого, посилалась на норми Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яке суд вважає безпідставним з огляду на наступне.
Нормами статті 1 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно,незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
Жодної підстави для застосування у цій справі положень вказаного Закону судом не встановлено, оскільки до позивача не було застосовано жодного, передбаченого КУпАП, адміністративного стягнення.
Складений працівником патрульної поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов'язки для позивача.
Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником патрульної поліції, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.
Складення інспектором Управління патрульної поліції протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, який не потягнув за собою притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки викладені в ньому факти не знайшли свого підтвердження, безпосередньо не свідчить про неправомірність дій інспектора Управління патрульної поліції при його складанні.
При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 21.10.2020 року в праві №312/262/18.
Складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення не є притягненням до адміністративної відповідальності.
Крім того, суд вважає, що положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не підлягають до застосування в даному випадку, оскільки патрульна поліція відповідно до положень Закону України "Про Національну поліцію" не здійснює оперативно-розшукову діяльність і не є органом досудового розслідування.
Отже, беручи до уваги встановлені під час розгляду даної справи фактичні обставини, зважаючи на те, що позивачем не надано належних і достатніх доказів, які підтверджують заподіяння їй сильних душевних страждань, заподіяння шкоди здоров'ю чи інших втрат немайнового характеру, які призвели до спричинення моральних страждань, не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач при подачі позову звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-83, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної Казначейської служби України про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ..
Відповідачі: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646;
Державна казначейська служба України, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646.
Суддя О.В. Стрілецька