Справа № 947/19835/23
Провадження № 2-н/947/3838/23
21.08.2023 року суддя Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліментів на утримання дітей,-
20.06.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі цієї заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Заява обгрунтована тим, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.07.2006 року.
Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заявниця також зазначає, що діти зараз фактично проживають разом з нею за кордоном.
Батько дітей добровільно не здійснює їх утримання, що спонукало матір звернутися до суду з цією заявою.
Розглянувши надані суду матеріали, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Згідно з положенням ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Статтею 161 ЦПК України визначено вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ. Так, відповідно до положень вказаної статті, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
На підтвердження того факту, що діти проживають разом із матір'ю за кордоном надані копії (без перекладу на українську мову).
Дані документи є іноземними офіційними документами.
Відповідно до ч. 8 ст. 95 ЦПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конвенція 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» (далі - Конвенція), набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року.
Згідно зі статтею 2 Конвенції кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.
Відповідно до статті 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
За положеннями Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Заявницею надані копії довідок без перекладу на українську мову та апостилю, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів дані іноземні документи не містять, що позбавляє можливості суду використати ці документи як письмовий доказ.
Вищевикладене свідчить, що заявницею не було надано належних доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а саме обставини проживання заявниці разом із дітьми.
За таких обставин, судом встановлено, що заяву подано без додержання вимог, викладених у п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, тому суддя дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
У зв'язку з перебуванням судді Петренка В.С. у відпустці, ухвалу складено та підписано 21.08.2023 року.
Керуючись ст.ст.165,166 ЦПК України,-
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дітей.
Роз'яснити заявниці, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Петренко В. С.