іменем України
15 серпня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/798/20
Головуючий у першій інстанції - Яременко І. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/838/23, 22-ц/4823/918/23
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
із секретарем Зіньковець О.О.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області,
треті особи: Чернігівська міська рада, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради, Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2023 року та додаткове рішення цього суду від 19 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання будівництва (реконструкції) квартири самочинним, скасування державної реєстрації права власності та усунення перешкод в користуванні власністю, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю,
місце ухвалення судового рішення м. Чернігів,
час проголошення рішення суду 16 год. 47 хв,
дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції 10 березня 2023 року.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
- визнати будівництво (реконструкцію) квартири АДРЕСА_1 з надбудовою мансардного поверху та збільшенням площі даної квартири самочинним;
- скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису 24027795) квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1442709974101) за ОСОБА_2 , що було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко О.А. від 14 грудня 2017 року про реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_2 та виключити запис про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належною йому та ОСОБА_3 1/4 частиною будинку АДРЕСА_3 шляхом перебудови надбудови квартири АДРЕСА_1 та привести у відповідність до вимог п. 6.8.21 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» надбудову шляхом заміни конструктивної системи її даху, виконавши наступні роботи відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 27 квітня 2021 року, виконаної судовим експертом ТОВ «СіверЕксперт» Тарасовською В.В. по другому питанню: зняти металеві листи покриття в районі розташування труби (труб); обрізати елементи кроквяної системи таким чином, щоб всі дерев'яні конструкції знаходились на відстані від труби (труб), що відповідає вимогам державних будівельних норм і правил; закріпити обрізані крокви поперечною деталлю таким чином, щоб кроквяна система не втратила жорсткість; відновити покриття з металочерепиці.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 належить 1/4 частка будинку АДРЕСА_3 , яку придбано 28 грудня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу. З 11 січня 2011 року на підставі договору дарування ОСОБА_2 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої на час отримання в дар складала 44,7 кв м, житлова - 37,0 кв м. Оскільки житловий будинок АДРЕСА_3 побудовано у 1917 році, сторони досягли згоди щодо заміни розмежувальної між ними стіни з дерев'яної на цегляну та влаштування в ній труб - димових каналів, які існували в дерев'яній стіні від опалювальної печі, належній ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Позивач з дружиною надали ОСОБА_2 нотаріальну згоду на будівництво мансардного поверху над належною їй квартирою за умови, що при будівництві буде дотримано державно будівельні і протипожежні норми, а від димових труб, що виходять від опалювальної печі, буде влаштовано цегляну стіну і відповідний відступ, як передбачають протипожежні норми. Відповідачка, порушуючи домовленості, здійснила будівництво мансардного поверху над належною їй квартирою, самовільно зайнявши частину належної ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стіни, що в подальшому не дозволить позивачу здійснити будівництво мансардного поверху над належною їм частиною житлового будинку, а також влаштувати стіну мансардного поверху зі сторони димових труб з опалювальної печі із газоблоку, замість цегляної стіни, впритул до димових труб, що виходять з опалювальної печі.
Позивач посилається на порушення відповідачкою ст. 100, 152, 179 Житлового кодексу України, ст. 26, 29, 31, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» в ході реконструкції квартири з будівництвом мансардного поверху без відповідних дозвільних документів та відповідно на незаконність реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 98,3 кв м, житловою площею 66,7 кв м.
За доводами позову будівництво мансардного поверху з порушенням вимог ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», в т.ч. і правил пожежної безпеки порушує конституційні права ОСОБА_1 на безпечне для життя та здоров'я довкілля, а отже порушене право має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідачки перебудувати здійснену надбудову квартири шляхом виконання робіт відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 27 квітня 2021 року, виконаної судовим експертом ТОВ «СіверЕксперт» Тарасовською В.В.
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за власний рахунок усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу існуючої димової труби , що знаходиться в 1/4 частині буд. АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Зустрічні позовні вимоги обгрунтовано тим, що сторони є власниками суміжних частин будинку. Відповідачі, не маючи відповідних дозвільних документів, порушуючи норми ДБН та протипожежні вимоги, побудували впритул до спільної з квартирою позивачки стіни опалювальну піч та вивели на дах будинку димові труби. Унаслідок цього 20 березня 2019 року сталася пожежа, в результаті якої постраждала квартира ОСОБА_2 , що підтверджується висновком експертного дослідження від 27 березня 2019 року № 1. Після пожежі відповідачі не демонтували вищевказані димові труби, а отже загрозу повторної пожежи не усунуто.
06 жовтня 2022 року надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну на праві власності ОСОБА_2 квартиру у житловому будинку АДРЕСА_3 шляхом позбавлення права ОСОБА_2 відчужувати та розпоряджатися вказаним майном, а також заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією виникнення, переходу, припинення речових прав, скасування державної реєстрації прав на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 172-173).
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 жовтня 2022 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . У решті заявлених вимог відмовлено (т. 3 а.с. 177-179).
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належною йому та ОСОБА_3 1/4 частиною будинку АДРЕСА_3 шляхом перебудови надбудови квартири АДРЕСА_1 та привести у відповідність до вимог п.6.8.21 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» надбудову шляхом заміни конструктивної системи її даху, виконавши наступні роботи:
- зняти металеві листи покриття в районі розташування труби (труб);
- обрізати елементи кроквяної системи таким чином, щоб всі дерев'яні конструкції знаходились на відстані від труби (труб), що відповідає вимогам державних будівельних норм і правил;
- закріпити обрізані крокви поперечною деталлю таким чином, щоб кроквяна система не втратила жорсткість, відновити покриття з металочерепиці.
Роботи виконати синхронно із роботами по заміні димової труби, що належить співвласникам 1/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у відповідності до вимог п. 6.8.12 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування».
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за власний рахунок усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належній їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом заміни існуючої металевої димової труби у 1/4 частині житлового будинку АДРЕСА_3 , на цегляну димову трубу чи трубу з жаростійкого бетону з дотриманням нормативної площі перерізу, тобто на димову трубу, що передбачена вимогами п.6.8.21 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування».
Роботи виконати синхронно із роботами по заміні конструктивної системи даху надбудови, що належить співвласнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , у відповідності до вимог п. 6.8.21 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування».
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Скасовано накладений ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07 жовтня 2022 року в порядку забезпечення позову арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чуха В.С. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у сумі 6 568,40 грн. У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2023 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просять скасувати рішення в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати будівництво (реконструкцію) квартири АДРЕСА_1 з надбудовою мансардного поверху та збільшенням площі даної квартири самочинним; скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису 24027795) квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1442709974101) за ОСОБА_2 , що було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко О.А. від 14 грудня 2017 року про реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_2 та виключити запис про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2023 року в іншій частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 та вимог зустрічного позову ОСОБА_2 , скаржники просять залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання будівництва (реконструкції) ОСОБА_2 квартири з надбудовою мансардного поверху та збільшенням площі даної квартири самочинними.
Скаржники указують на те, що відповідно до пункту 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» роботи, виконані в квартирі АДРЕСА_1 підпадають під термін «реконструкція», оскільки при зведенні надбудови та будівництва прибудови змінено геометричні розміри квартири. Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27 квітня 2021 року, проведеної судовим експертом ТОВ «Сіверексперт» Тарасовською В.В. встановлено, що загальна площа квартири АДРЕСА_1 збільшилася з 44,7 кв м до 93,8 кв м за рахунок розширення прибудови а1 на першому поверсі на 4,1 кв м внаслідок переносу зовнішньої стіни в бік загального двору на 0,64 м, що потягло за собою збільшення площі забудови земельної ділянки та зміну геометричних розмірів, а також будівництва надбудови мансардного поверху загальною площею 49,5 кв м, що змінило геометричні розміри.
Наголошують на тому, що при проведенні будівельних робіт - реконструкції квартири АДРЕСА_1 не дотримано вимоги статей 26, 29, 31, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме: квартиру реконструйовано без розробки проектної документації, без подання відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, без доказів наявності у ОСОБА_2 права власності на частину земельної ділянки по АДРЕСА_3 , а отже, є самочинним будівництвом.
Скаржники вважають неналежним доказом акт № 144, складений 22 жовтня 2018 року Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю, про те, що роботи виконані ОСОБА_2 з дотриманням будівельних норм, оскільки така перевірка здійснювалась у вже збудованому ОСОБА_2 об'єкті, а в Управління відсутні повноваження щодо такої перевірки.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 просять його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Чуха В.С. про стягнення з ОСОБА_1 6 568,40 грн судових витрат, як компенсацію витрат на професійну правову допомогу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в попередньому (орієнтовному) розрахунку послуг, наданих адвокатом Чухом В.С., який не є доказом фактично понесених витрат, включено бесіду з клієнтом, ознайомлення з документами, надання консультацій та рекомендацій замовнику, проте зустріч з клієнтом (як і бесіда) носить організаційний характер і не може відноситися до правової допомоги як окрема послуга і не підтверджено надання клієнту консультацій правового характер. Отже такі витрати не підлягають компенсації, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20.
Скаржники вважають завищеними і такими, що не відповідають критерію розумності, витрати пов'язані з ознайомленням з матеріалами справи, моніторингом законодавства, аналізом судової практики по аналогічним справам, оскільки невідомо, який час витрачено адвокатом і кількість проаналізованих ним справ.
Наполягають на тому, що понесені позивачкою за зустрічним позовом витрати за участь в судових засіданнях у розмірі 5 000 грн є необґрунтованими, адвокатом не подано жодного процесуального документу у справі.
Відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 від інших учасників справи у встановлений судом строк не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та її представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання будівництва (реконструкцію) квартири АДРЕСА_1 з надбудовою мансардного поверху та збільшення площі даної квартири самочинним, а також скасування державної реєстрації права власності (номер запису 24027795) квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1442709974101) за ОСОБА_2 , що було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко О.А. від 14 грудня 2017 року про реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_2 та виключенняи запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, тому на підставі ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається.
Щодо перегляду рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2023 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання будівництва (реконструкції) квартири самочинним, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави вважати реконструкцію існуючого будинку та надбудову другого поверху квартири АДРЕСА_1 , проведену ОСОБА_2 , самочинним будівництвом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зазначена вимога є похідною від вимоги про визнання будівництва (реконструкції) квартири самочинним, та не пов'язана з порушенням речового права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на належну їм 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_3 , яка є окремим об'єктом нерухомого майна, право власності на який зареєстровано у встановленому порядку, незалежно від державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на іншу частину вказаного будинку (іменовану квартирою).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що після набрання рішення суду законної сили, підлягає скасуванню накладений ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 жовтня 2022 року в порядку забезпечення позову арешт квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить 1/4 частка будинку АДРЕСА_3 , яку придбано 28 грудня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу (т. 1 а.с. 17, 18). Право власності зареєстровано Чернігівським МБТІ 23 лютого 2006 року (т. 1 а.с. 19).
11 січня 2011 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири набула у власність на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв м, житлова площа - 37,0 кв м (т. 1, а.с. 40-41).
26 червня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які є співвласниками 1/4 частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить їм в рівних частинах, на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 грудня 2005 року ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу за реєстрованим № 3558, надали нотаріально посвідчену згоду на прибудову мансарди над квартирою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування квартири, що посвідчений 11 січня 2011 року Другою чернігівською державною нотаріальною конторою, за реєстровим номером № 1-36. Заяву посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. та зареєстровано в реєстрі за № 2922, 2923 (т. 1 а.с. 248).
Відповідно до відповіді Управління державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради від 17 липня 2017 року № 220, ОСОБА_2 зверталась з Повідомленням про початок виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва «Реконструкція існуючого будинку та надбудова другого поверху» за адресою: АДРЕСА_3 . За результатами перевірки повноти даних, зазначених у повідомленні, повернуто повідомлення у зв'язку з відсутністю інформації щодо підстав для використання замовником земельної ділянки з урахуванням п. «а» ч. 1 ст. 91, ч. 5 ст. 20 ЗК України (т. 1, а.с. 252).
14 грудня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1442709974101), загальною площею 98,3 кв м, житловою площею 66,7 кв м, трикімнатна квартира. Підстава виникнення права власності: технічний паспорт, виданий 25 жовтня 2017 року ЧМБТІ, договір дарування квартири, виданий 11 січня 2011 року державним нотаріусом Другої чернігівської нотаріальної контори Кравченко А.Г. (т. 1 а.с. 52).
04 жовтня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звертались до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області із заявою про проведення перевірки щодо законності реконструкції частини житлового будинку АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 , та просили повідомими, чи надавався дозвіл на початок будівельних робіт на реконструкцію вказаної частини будинку (т. 1, а.с. 26).
31 жовтня 2018 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради надало відповідь, що у період з 22 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року проведено позапланову перевірку. На момент проведення позапланової перевірки з неодноразовим виїздом на місце об'єкту зафіксовано проведення поточного ремонту. На підставі наданих власником правовстановлюючих документів та технічного паспорта встановлено відсутність геометричних змін на даному об'єкті. На час проведення позапланової перевірки в Управління відсутні правові підстави для вжиття заходів реагування. Роз'яснено, що згідно з п. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (т. 1 а.с. 27).
Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради за результатами проведення державного нагляду (контролю) в період з 14:00 години 22 жовтня 2018 року до 15:00 години 29 жовтня 2018 року, складено Акт № 144 про відсутність порушень при виконанні реконструкції частини житлового будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_2 (т.1, а.с. 253, 254-259).
За інформацією Управління державного архітектурного-будівельного контролю Чернігівської міської ради від 05 квітня 2019 року, наданою на адвокатський запит адвоката Костіної Н.М. від 29 березня 2019 року, відсутні відомості щодо повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об'єкта на об'єкт будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 24).
Відповідно до висновку експерта ОСОБА_6 за результатами проведенної судової будівельно-технічної експертизи від 16 вересня 2019 року №28-19 встановлено, що (т. 1 а.с. 77-95):
1. У квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , в період з 26 січня 2011 року по 14 грудня 2017 року та на час проведення експертизи проведено реконструкцію. При проведенні реконструкції квартири АДРЕСА_1 проведені такі будівельні роботи: збільшена площа квартири на першому поверсі на 4,1 кв м, за рахунок перебудови зовнішньої стіни прибудови «а1» з переносом зовнішньої стіни в сторону загального двору на 0,64 м, тобто збільшення геометричних розмірів плями забудови першого поверху, при цьому забудована земельна ділянка, яка не перебуває у власності або в користуванні власника квартири АДРЕСА_1 ; збудована надбудова (мансардний поверх) загальною площею 49,5 кв м.
Реконструкція, яка здійснена ОСОБА_2 , в тому числі: будівництво надбудови над квартирою АДРЕСА_1 здійснена з порушенням вимог ДБН, а саме: крокви та маурлат зведеного даху виконані з деревини, яка є горючим матеріалом, та розташовані майже в притул до існуючої вентиляційної та димохідної труби, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що суперечить вимогам ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» п. 6.8.17, п. 6.8.18 (додаток У), в яких зазначено, що відступ від конструкції будівлі до димової труби слід виконувати в межах від 32 см до 50 см. При проведенні реконструкції квартири АДРЕСА_1 , а саме будівництво надбудови над вказаною квартирою, зовнішня лінія периметру надбудови (мансардного поверху) квартири АДРЕСА_5 накладається на ділянку цегляної стіни власників 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в розмірі 0,065 м.
2. Опалювальна піч в 1/4 частині будинку АДРЕСА_3 , станом на час придбання 28 грудня 2005 року цієї частини будинку, влаштована в кухні 2-1 площею 12,5 кв м та станом на час проведення експертизи опалювальна піч влаштована в приміщенні 2-1 площею 11,2 кв м. Місце розтушування опалювальної печі та системи димовідводу в 1/4 частині будинку АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порівняно з місцем її розташування, станом на 28 грудня 2005 року до часу проведення експертизи, не змінено.
3. Кладка зовнішньої стіни надбудови (мансардного поверху) квартири АДРЕСА_1 , зі сторони власників 1/4 частини житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тобто будівництво надбудови (мансардного поверху) квартири АДРЕСА_5 виконувалось при існуванні вже влаштованих металевих трубах (вентиляційної та димової) з 1/4 частини житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 03-16/19, складеним 11 листопада 2019 pоку судовим експертом Тарасовською В.В., встановлено, що (т. 1 а.с. 28-39):
1. При проведенні будівельних робіт - реконструкції квартири АДРЕСА_1 не були дотримані вимоги статей 26, 29, 31, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» - квартиру реконструйовано без розробки проектної документації, без подання відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації».
2. Фактично виконані будівельні роботи по реконструкції квартири АДРЕСА_1 , в т.ч. роботи по зведенню мансардного поверху цієї квартири, що належить ОСОБА_2 , не відповідають вимогам Додатку У та п. 6.8.21 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» в частині дотримання нормованих відстаней від димового каналу до стіни та від димового каналу до елементу кроквяної системи даху - дерев'яного мауерлату.
3. Зовнішній контур стіни надбудови (мансардного поверху) квартири АДРЕСА_5 зміщений в сторону приміщень власників 1/4 частини будинку, а відповідно і існуючого димоходу від опалювальної печі власників 1/4 частини будинку, і накладається на ділянку цегляної стіни власника 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_3 на 12,5 - 6,0 = 6,5 см.
За результатами висновку судового експерта Тарасовської В.В. судової будівельно-технічної експертизи № 03-02/21 від 27 квітня 2021 року, при проведенні будівельних робіт - реконструкції квартири АДРЕСА_5 не дотримано вимог статей 26, 29, 31, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» - квартиру реконструйовано без розробки проектної документації, без подання відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без подання відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації та її реєстрації (т. 2 а.с. 172-187).
За результатами висновку експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України № 64 від 29 квітня 2021 року, запитання «Чи є реконструкція квартири АДРЕСА_1 об'єктом самочинного будівництва?» належить до питань права, відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України під час проведення дослідження не вирішувалось. Будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , виконані з порушенням діючих на момент їх проведення вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва (т. 2 а.с. 236-254).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання будівництва (реконструкції) квартири самочинним та скасування державної реєстрації права власності, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вирішуючи спір, суд повинен дати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Віднповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 7 статті 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання будівництва (реконструкції) квартири самочинним ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками 1/4 частки будинку АДРЕСА_3 , а ОСОБА_2 - квартири
АДРЕСА_1 , знаходиться у комунальній власності.
26 червня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надано нотаріально посвідчену згоду на прибудову мансарди над квартирою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування квартири, що посвідчений 11 січня 2011 року Другою чернігівською державною нотаріальною конторою, за реєстровим номером № 1-36 (т. 1 а.с. 248).
ОСОБА_2 розпочато у 2017 році прибудову мансарди над квартирою АДРЕСА_1 .
25 жовтня 2017 року Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації видано ОСОБА_2 технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , у якому зазначено, що квартира розташована на 1 поверсі 1 поверхового будинку з мансардою та складається з 3-х кімнат житловою площею 66,7 кв. м. Загальна площа квартири становить 98,3 кв м (т. 1 а.с. 22-23).
14 грудня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1442709974101), загальною площею 98,3 кв м, житловою площею 66,7 кв м, трикімнатна квартира. Підстава виникнення права власності: технічний паспорт, виданий 25 жовтня 2017 року ЧМБТІ, договір дарування квартири, виданий 11 січня 2011 року державним нотаріусом Другої чернігівської нотаріальної контори Кравченко А.Г. (т. 1 а.с. 52).
Звернувшись з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати будівництво (реконструкцію) квартири АДРЕСА_1 з надбудовою мансардного поверху та збільшення площі даної квартири самочинним.
Вирішуючи питання про те, чи є проведена відповідачкою реконструкція належної квартири самочинною, апеляційний суд зважає на те, що позивач та його дружина усвідомлено у 2017 році надали згоду на здійснення прибудови мансарди, що засвідчено нотаріально. Після пожежі, яка сталась 20 березня 2019 року та за наявності між сторонами іншого судового спору щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої цією пожежею, ОСОБА_1 через три роки після наданої згоди звернувся з позовом, стверджуючи, що будівництво (реконструкція) квартири АДРЕСА_1 з надбудовою мансардного поверху та збільшення площі даної квартири є самочинною.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Оскільки позивачем надано ОСОБА_2 згоду на прибудову мансарди, а доводи позову щодо самочинності проведеного нею будівництва виникли після пожежі та як спосіб захисту в іншій судовій справі, апеляційний суд вважає поведінку ОСОБА_1 суперечливою і недобросовісною.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно указав на те, що обома співвласниками домоволодіння порушено норми та правила пожежної безпеки, що призвело до виникнення пожежі на території спільної садиби. Судовим рішенням, яке в цій частині не оскаржується, усунуто перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у володінні належним їм майном шляхом зобов'язання вчинити дії щодо перебудови системи даху мансарди та заміни димової труби відповідно до експертного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об'єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
За змістом вимог ст. 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудовене нерухоме майно (ч. 4 ст. 376, ст. 391 ЦК України).
Колегія суддів виходить з того, що за матеріали справи не містять висновків ні про істотне відхилення ОСОБА_2 від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, ні істотне порушення будівельних норм і правил. Органи державної влади або місцевого самоврядування не зверталися до суду з вимогою зобов'язати ОСОБА_2 провести відповідну перебудову через відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або ж істотно порушує будівельні норми і правила.
Доводи апеляційної скарги про те, що квартиру реконструйовано без доказів наявності у ОСОБА_2 права власності на частину земельної ділянки по АДРЕСА_3 , не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки ОСОБА_1 не є власником (користувачем) тієї частини земельної ділянки, на якій ОСОБА_2 здійснила будівництво. Земельна ділянка, на якій розташовано будинок АДРЕСА_3 , перебуває у комунальній власності. Доказів того, що власник (користувач) земельної ділянки вважає самочинним будівництво, здійснене відповідачкою на належній йому землі, матеріали справи не містять.
Апеляційний суд відхиляє також посилання позивача на недотримання ОСОБА_2 при проведенні будівельних робіт - реконструкції квартири АДРЕСА_1 вимог статей 26, 29, 31, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Таким чином, право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.
Матеріали справи не містять доказів того, що орган державного архітектурно-будівельного контролю видавав ОСОБА_2 припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, а відповідачка його не виконала, або ж орган державного архітектурно-будівельного контролю звертався до суду з вимогою про знесення/перебудови самочинно збудованого об'єкта.
ОСОБА_1 , обгрунтовуючи наявність порушеного права щодо пред'явленої вимоги про визнання будівництва (реконструкції) квартири самочинним, указував, що відповідачка самовільно зайняла частину належної ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві власності стіни, що не дозволить в подальшому здійснити будівництво мансардного поверху над належною позивачу частиною будинку, а також влаштувати стіну мансардного поверху зі сторони димових труб з опалювальної печі із газоблоку, замість цегляної стіни, впритул до димових труб, що виходять з опалювальної печі.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Матеріали цієї справи не містять як відповідного експертного висновку про неможливість зведення позивачем мансардного поверху над належною йому частиною будинку та влашування його стіни зі сторони димових труб з опалювальної печі із газоблоку внаслідок здійсненого відповідачкою будівництва мансарди, так і доказів початку ОСОБА_1 такого будівництва. Отже, наведені позивачем аргументи є припущеннями, на яких не можу ґрунтуватись судове рішення.
Вирішуючи спір, районний суд встановив, що як позивачем, так і відповідачкою в ході користуванні належним на праві приватної власності нерухомим майном за вказаною адресою допущено порушення норм та правил пожежної безпеки, зокрема, роботи по зведенню мансардного поверху квартири АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_2 , не відповідають вимогам Додатку У та п. 6.8.21 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» в частині дотримання нормованих відстаней від димового каналу до стіни та від димового каналу до елементу кроквяної системи даху - дерев'яного мауерлату. Також встановлено порушення зі сторони ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 , зокрема: димова труба, не відповідає вимогам п.6.8.12 ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» в частині застосування матеріалу з якого вона виготовлена та недотримання нормативної площі перерізу труби. Вказані порушення як з боку позивача, так і відповідача призвели до виникнення пожежі на території спільного домоволодіння сторін.
Суду першої інстанції задовольнив вимоги власників і усунув перешкоди у користуванні належним майном відповідно до експертних висновків. З рішенням районного суду в цій частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодилися і в апеляційному порядку його не оскаржують.
Отже, апеляційний суд вважає, що, задовольнивши частково позов ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 перешкод в користуванні власністю, районний суд належним чином захистив порушене право позивача на володіння та користування його частиною нерухомого майна, а визнання самочинним здійсненого ОСОБА_2 будівництва жодних порушених прав ОСОБА_8 не відновить з підстав, наведених вище.
Ураховуючи наведене у сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання будівництва (реконструкції) квартири АДРЕСА_1 з надбудовою мансардного поверху та збільшенням площі даної квартири самочинним. Оскільки позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 та виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є похідними від вимоги про визнання будівництва (реконструкції) квартири самочинним, суд також обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд, переглянувши рішення районного суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що відповідно до положень ст. 375 ЦПК України рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2023 року належить залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - без задоволення.
Дійшовши вірного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 жовтня 2022 року шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Щодо перегляду додаткового рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2023 року.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості стягнення на користь ОСОБА_2 6 568,40 грн судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Чух В.С. просив стягнути з ОСОБА_1 10 000 грн понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 1 ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами».
У інших постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Матеріалами справи підтверджено, що 04 квітня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Чух В.С. звернувся до районного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення шляхом вирішення питання розподілу судових витрат.
На підтвердження понесених витрат на правову (правничу) допомогу представником ОСОБА_2 надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 27 від 22 червня 2022 року (т. 3 а.с. 252), ордер на надання правової допомоги від 22 червня 2022 року серії СВ № 125981 (т. 3 а.с. 143), оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 27/06 від 22 червня 2022 року про сплату ОСОБА_2 адвокату Чуху В.С. 10 000 грн (т. 3 а.с. 251).
Як свідчить попередній (орієнтовний) розрахунок послуг при наданні правової (правничої) допомоги від 01 грудня 2022 року, адвокатом Чух В.С. на виконання зобов'язань за договором про надання правової (правничої) допомоги № 27 від 22 червня 2022 року складено такий опис: 1) бесіда з клієнтом, ознайомлення з документами, надання консультацій та рекомендацій замовнику - 2 000 грн; 2) ознайомлення з матеріалами справи, моніторинг законодавства, аналіз судової практики по аналогічним справам - 3 000 грн; 3) участь в судових засіданнях - близько 5 000 грн, а всього 10 000 грн (т. 3 а.с. 253).
У відзиві на заяву про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - адвокат Костіна Н.М. просила зменшити розмір відшкодування витрат на надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 285- 287). Свої доводи мотивувала тим, що адвокатом Чухом В.С. надано попередній (орієнтований) розрахунок, а не детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відсутній акт виконання послуг про надання правової допомоги, що прийняті ОСОБА_2 посилалась на те, що з п'яти судових засідань, які призначались в період дії укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Чухом В.С. договору про надання правової допомоги, відбулись лише три судові засідання.
Зважаючи на прийняте районним судом рішення, яким частково задоволено як первісний, так і зустрічний позови, та надані представником ОСОБА_2 - адвокатом Чух В.С. докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 у суді першої інстанції.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції урахував часткове задоволення як первісного, так і зустрічного позовів, обсяг наданих та виконаних робіт адвокатом Чухом В.С., принципи розумності і справедливості, а також клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - адвоката Костіної Н.М. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшовши обґрунтованого висновку про зменшення таких витрат з 10 000 грн до 7 000 грн.
Аргументи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про незгоду з розміром заявлених до відшкодування ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, були предметом дослідження та оцінки районного суду, який обґрунтовано зменшив понесений відповідачкою розмір витрат з 10 000 грн до 7 000 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про те, що витрати адвоката в сумі 5 000 грн за участь в судових засіданнях є необґрунтованими не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Як свідчать протоколи судових засідань Новозаводського районного суду м. Чернігова, адвокат Чух В.С. брав участь у трьох судових засіданнях, а саме: від 30 серпня 2022 року загальною тривалістю 51 хв (т. 3 а.с. 160-162), від 12 січня 2023 року - 1 год. 43 хв (т. 3 а.с. 212-213), від 01 березня 2023 року - 2 год. 12 хв (т. 3 а.с. 255), яке завершилось ухваленням судового рішення. Загальна тривалість судових засідань, у яких адвокат Чух В.С. брав участь, склала 4 год. 46 хв. З огляду на наведене, понесені ОСОБА_2 витрати за участь представника відповідачки в судових засіданнях у розмірі 5 000 грн колегія суддів вважає доведеним та обґрунтованими.
Твердження ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про те, що витрати в сумі 3 000 грн за ознайомлення з матеріалами справи, моніторинг законодавства, аналіз судової практики по аналогічним справам є завищеним та не відповідає критерію розумності, а також те, що зустріч з клієнтом (як і бесіда) носить організаційний характер, а отже не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, на думку апеляційного суду, взято до уваги районним судом в ході ухвалення додаткового рішення. Виходячи із конкретних обставин справи та її складності, на думку колегії суддів, достатнім розміром відшкодування за виконання адвокатом такої роботи як ознайомлення з документами, надання консультацій та рекомендацій замовнику, так і за ознайомлення з матеріалами справи, моніторинг законодавства, аналіз судової практики по аналогічним справам є 2 000 грн.
З огляду на те, що витрати на правничу допомогу вже обґрунтовано зменшено районним судом з 10 000 грн до 7 000 грн, апеляційний суд не вбачає додаткових підстав для їх зменшення.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 2 522,40 грн (т. 1 а.с. 16) та 454,00 грн за подання заяви про забезпечення позову (т. 3 а.с. 176). ОСОБА_2 при подачі зустрічного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн (т. 2 а.с. 4).
Ураховуючи часткове задоволення первісного позову ОСОБА_1 і зустрічного позову ОСОБА_2 , районний суд обґрунтованого вважав, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 992,13 грн, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 560,53 грн судового збору.
Провівши взаємозалік стягнутих судових витрат, районний суд керуючись ч. 10 ст. 141 ЦПК України вірно остаточно стягнув із позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю задоволеної суми понесених судових витрат у розмірі 6 568,40 грн (7000+560,5-992,13 = 6 568,40).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2023 року - без змін.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2023 року залишено без задоволення, належить поновити дію цього рішення, зупиненого ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2023 року.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2023 року та додаткове рішення цього суду від 19 квітня 2023 року - без змін.
Поновити дію рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 серпня 2023 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: О.Є. Мамонова
О.І. Онищенко