Справа №950/1752/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1218/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне вбивство
Іменем України
07 серпня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 950/1752/23 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 27.06.2023 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 ,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити та обрати його підзахисній запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки ОСОБА_7 заподіяла тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони і її дії неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК, однак органом досудового розслідування відповідного аналізу і висновку щодо цієї обставини не зроблено та безпідставно залишено без задоволення клопотання сторони захисту про зміну підозри, посилаючись на закінчення досудового розслідування. При цьому зазначає, що потерпілий ОСОБА_9 жодних претензій до обвинуваченої не має, а тому вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку його підзахисної.
До Лебединського районного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК. В підготовчому судовому засіданні прокурором було подано клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, яке обгрунтовано тим, що вона обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшились, а більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам.
Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 27.06.2023 обвинуваченій ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.08.2023 включно. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що у кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, на які вказав прокурор у своєму клопотанні.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення суду, доводи обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно ч. 3 ст. 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого; при розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. При цьому обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, однак в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК, яке є особливо тяжким злочином, і обґрунтованість цього обвинувачення може бути вирішена виключно при ухваленні судом першої інстанції вироку, а тому колегія суддів не уповноважена надавати будь-яку правову оцінку доказам як сторони захисту, так і сторони обвинувачення щодо винуватості чи навпаки невинуватості ОСОБА_7 , вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність пред'явленого їй обвинувачення, правильності кваліфікації її дій, достовірність або недостовірність наявних у справі доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування органом державного обвинувачення того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, і може вирішувати тільки питання щодо наявності або відсутності встановлених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків і необхідності (доцільності) подальшого тримання під вартою обвинуваченої для їх запобігання до закінчення судового розгляду по суті кримінального провадження, а тому доводи захисника з приводу того, що ОСОБА_7 заподіяла тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони і її дії неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Хоч КПК і не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, існують реальні ризики того, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно випливати на потерпілого, свідка в цьому кримінальному провадженні, а застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не забезпечить належне виконання останньою покладених на неї процесуальних обов'язків і не зможе запобігти передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК ризикам.
Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачена ОСОБА_7 може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому колегія суддів враховує те, що «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
Суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого рішення, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, цей ризик не зменшився та є актуальним і на час апеляційного розгляду, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності цього кримінального правопорушення, а також конкретні обставини його вчинення, зокрема. При цьому ризик втечі, як зазначалось вище, також має оцінюватись і у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (§58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»), а тому колегія суддів вважає, що ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце і реально існує.
При встановленні ризику впливу на потерпілого, свідка, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.
З огляду на викладене, підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід колегія суддів не вбачає, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та інший, більш м'який, запобіжний захід не зможе запобігти встановленим судом першої інстанції ризикам, передбачених ст. 177 КПК.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Зважаючи на наявність ризиків, зазначених в ухвалі суду першої інстанції, необхідність забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника судового провадження була застосована належна правова процедура, колегія суддів вважає, що суспільний інтерес, що полягає у захисті прав потерпілих від злочинів привалює над принципом поваги до свободи особистості і виправдовує саме на теперішній час подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Оскаржувана ухвала суду є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
постановила:
Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 27.06.2023 відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу її захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4