16.08.2023 Справа №607/14896/23
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюк В.М. розглянувши матеріали, які надійшли з Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої АДРЕСА_1 , не працюючої,
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №571834 від 08.08.2023р., ОСОБА_1 07.08.2023 року близько 23.55год. перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , вчинила відносно свого співмешканця ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме: вчинила бійку в ході якої нанесла кілка ударів в область тіла, штовхала, шарпала, висловлювала словесні образи, внаслідок чого могла бути завдана шкода його психологічному та фізичному здоров'ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила свою провину у вчиненні зазначеного правопорушення, зауваживши що вона не є співмешканкою ОСОБА_2 , в ході розмови між ними відбувся конфлікт, однак домашнього насильства вона не вчиняла.
ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що мав місце конфлікт, ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 не проживає, вони розійшлися близько місяця назад.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення ВАВ №571834 від 08.08.2023р. у судовому засіданні досліджені матеріали справи, а саме: протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 08.08.2023року; пояснення ОСОБА_2 від 08.08.2023року; пояснення ОСОБА_1 від 08.08.2023року; терміновий заборонний припис серії АА №304591 від 08.08.2023року
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
До адміністративної відповідальності можливо притягти особу лише у разі наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Відсутність складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження у справі (стаття 249 КУпАП).
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
З диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вбачається, що відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Відповідно до диспозиції ч. 1ст. 173-2 КУпАП суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачено наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Тобто згідно вказаної норми закону, обов'язковим елементом об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне вчинення домашнього насильства. Виходячи з пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року N 2229-УІІІ, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 вказаного закону визначено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 вказаного закону визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання, словесні образи, погрози тощо не формують домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи і за умови, що такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали чи могли завдати шкоди психічному здоров'ю особи. Так само і фізичне насильство має проявлятися з боку насильника по відношенню до потерпілої з метою пригнічення волі останньої, для демонстрації сили та зверхності кривдника над потерпілою.
Суб'єктом правопорушення є особа, якій виповнилося 16 років, і яка вчинила насильство до члена своєї сім'ї.
Крім того, системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням викладеного судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та наявність у її діях складу цього адміністративного правопорушення, вона не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких підстав суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.9, п.1 ст.247, ст.ст. 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Адміністративну справу, порушену відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.173-2 КУпАП - провадженням закрити, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк