Дата документу 17.08.2023
Справа № 334/3630/23
Провадження № 1-кп/334/523/23
17 серпня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , законного представника потерпілої ОСОБА_4 , захисника потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України
В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022082050002119 від 01 грудня 2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України. Судовий розгляд триває. Досліджуються письмові докази. Свідки та потерпіла не допитані.
Прокурор у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 оскільки існують ризики передбачені ст.177 КПК України, які дають підставу для заявлення даного клопотання, а саме: останній скоїв злочин, який відноситься до тяжких злочинів, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, законних представників потерпілої та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити новий аналогічний злочин, а тому з метою забезпечення обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобігання спробам перешкоджання здійснення кримінального провадження та з підстав того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти приведеним ризикам, існує необхідність в продовжені строку утримання під вартою.
Законні представники потерпілої підтримали клопотання прокурора та додатково пояснили, що діти побоюються ОСОБА_6 та не бажають проживати разом з ним та матір'ю.
Захисник потерпілої просив суд задовольнити клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки останнім не наведені ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Крім того, захисник доводив, що у ОСОБА_6 є квартира його батька, де він зареєстрований, тому у разі зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, ОСОБА_6 буде обмежений у спілкуванні з свідками та потерпілою.
Заслухавши думку учасників розгляду кримінального провадження, суд прийшов до переконання про задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 виходячи з наступного:
Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно вимог ст..176 та ст. 177 КПК України, законодавець дав вичерпний перелік загальних положень про запобіжні заходи та визначив мету і підстави їх застосування за наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Зокрема, згідно матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, злочин щодо статевої свободи та статевої недоторканості особи, відносно особи, яка не досягла чотирнадцяти років. А усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та покарання, ОСОБА_8 може переховуватися від суду не зважаючи на існування у нього постійного міста проживання.
Таким чином, продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 суд приходить до висновку, що при наявності усіх зібраних по справі доказів та міри покарання, яка йому може загрожувати, обвинувачений може переховуватися від суду, а звідси існує ризик ухилення від правосуддя.
Також суд врахував практику ЄСПЛ, а саме те, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного злочину, особу та репутацію ОСОБА_6 , а також те, що обвинувачений може впливати на потерпілу, свідків, шляхом схиляння їх до зміни своїх показів у суді, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити. До того ж, суд взяв до уваги позицію потерпілої та її законних представників, які наполягають на запобіжному заході у виді тримання під вартою.
Суд вважає, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів потерпілої особи. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, тому суд не приймав до уваги доводи та пояснення захисника та підозрюваного.
Враховуючи вимоги ст..331 КПК України та доведеність існування обставин, які свідчать про те, що маються ризики, які виправдовують необхідність продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також виходячи із його особи та самих обставин кримінального правопорушення у яких він обвинувачується, з можливості останнього з метою уникнення від покарання переховуватися від суду, а також з урахуванням обставин, що менш суворі запобіжні заходи будуть не достатні для запобігання вищезазначеним ризикам, суд вважає, що клопотання щодо продовження строку утримання під вартою заявлене прокурором підлягає задоволенню, тобто строк утримання під вартою необхідно продовжити до 60 днів.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 183, 314, 315, 331, 371, 372 КПК України, суд
Ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, до 16 жовтня 2023 року включно.
Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку через Ленінський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1