Справа № 308/3408/23
1-кп/308/305/23
15 серпня 2023 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022071210000430 від 15.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч.1 ст. 368 Кримінального кодексу України,-
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022071210000430 від 15.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч.1 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Разом з обвинувальним актом прокурором було подано угоду про визнання винуватості, укладену 28.02.2023 між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 .
Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену сторонами міру покарання.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні угоду підтримав, вказав, що його рішення про підписання угоди є добровільним, наслідки її підписання розуміє.
Захисник в підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримав, просив задовольнити.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, додані до нього документи та угоду про визнання винуватості, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, 28.02.2023 між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , на підставі ст. ст.468, 469 472 КПК України за ініціативою сторони захисту укладено угоду про визнання винуватості.
В угоді про визнання винуватості міститься інформація про беззастережне визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.368 та ч.3 ст.332 Кримінального кодексу України.
При укладенні угоди враховано ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, зарекомендував себе позитивно під час проходження строкової військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , позитивно характеризується у НОМЕР_2 прикордонному загоні, позитивно характеризується за місцем реєстрації, а також його щире каяття (повністю та беззастережно визнає вину та обставини вчинення злочину), сприяння у розкритті злочину, беззастережне визнання ним своєї винуватості, а також вчинення вищевказаних правопорушень внаслідок збігу тяжких сімейних обставин (необхідність утримання безробітних батьків, що перебувають в скрутному матеріальному становищі).
Враховуючи наведене, сторони узгодили наступне покарання:
- за ч. 1 ст. 368 КК України, у межах санкції вказаної статті - у виді арешту строком 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки;
- за ч.3 ст.332 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.3 ст.332 КК України, у виді позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки та з конфіскацією майна;
На підставі частини першої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим сторони угоди про визнання винуватості погодили остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки та з конфіскацією майна.
На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_4 основне покарання 1 (один) рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки та з конфіскацією майна на тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на той самий строк - 1 рік з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки та з конфіскацією майна.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст.474 КПК України, суд відмовляє в затвердження угоди, зокрема, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладання угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладання угоди не було добровільним або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Разом з тим, узгоджена сторонами міра покарання не відповідає вимогам закону, оскільки сторонами не наведено підстави для застосування ст. 69 КК України.
Так, домовленість сторін при узгодженні покарання не може виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 69 Кримінального кодексу України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Як роз'яснив Верховний Суд у своїй постанові від 28 травня 2020 року у справі № 639/4048/18 підставами для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України визнані дві групи факторів, які характеризують, як вчинений злочин, так і особу винного та мають враховуватись в їх сукупності, а саме:
а) наявність кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;
б) дані, які певним чином характеризують особу винного.
При цьому, виходячи зі змісту норми статті 69 Кримінального кодексу України, можна зробити висновок, що призначення більш м'якого виду покарання можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
З обвинувального акту встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368 та ч.3 ст.332 КК України. Так, злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 КК України за ступенем тяжкості є нетяжким злочином, санкція вказаної статті передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк від трьох до шести місяців, або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином, санкція вказаної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Як вбачається зі змісту угоди, у якості обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 наведено його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення злочину внаслідок збігу сімейних обставин.
Разом з тим, суду не були надані матеріали, що підтверджують вчинення ОСОБА_4 злочину внаслідок збігу сімейних обставин, а тому на момент розгляду цієї угоди така пом'якшуюча обставина не може бути врахована, яка така пом'якшує покарання ОСОБА_4 .
Таким чином, суд може врахувати тільки дві обставини, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України пом'якшують покарання ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні - його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Суд не вбачає, а сторони угоди не обґрунтували, у який саме спосіб, на їхнє переконання, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 352/1627/18 зазначив, що «урахування апеляційним судом одних і тих же обставини справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК і призначення йому покарання, нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є недостатнім».
В даному випадку інших пом'якшуючих обставин, окрім наведених вище, які б були підставою для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України сторони угоди не навели.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд вважає, що визначена в угоді міра покарання не зможе в повній мірі виконати покладену на неї мету, оскільки застосовуючи покарання, суд, серед іншого, таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільне небезпечними і всі особи зобов'язані уникати їх вчинення. Сама можливість караності таких діянь виступає засобом стримування осіб, схильних до кримінально-протиправної поведінки.
Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.
Отже, суд вважає, що узгоджене сторонами угоди покарання за своїм видом та розміром не відповідає характеру, тяжкості вчиненого злочину та особі винного, тому визнає умови угоди такими, що не відповідають інтересам суспільства та суперечать вимогам КПК України.
За таких обставин, відповідно до частини сьомої статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, встановивши після перевірки угоди про визнання винуватості її невідповідність закону України про кримінальну відповідальність, суд вважає за необхідне відмовити в затвердженні цієї угоди, в порядку п.1 ч.3 ст. 314 КК України матеріали повернути прокурору для продовження досудового розслідування, враховуючи, що угода була укладена на стадії досудового розслідування.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись статтями 314, 370, 372, 376, Главою 35 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 28.02.2023 між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та підозрюваним ОСОБА_4 у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч.1 ст. 368 Кримінального кодексу України та угоду про визнання винуватості повернути прокурору.
Ухвала в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Повний текст ухвали оголошено 21.08.2023 о 08-45 год.
Суддя ОСОБА_1