Міжгірський районний суд Закарпатської області
Справа № 302/1411/23
08.08.2023року
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ААД № 341229 від 17.07.2023 року), який надійшов з ВП №2 Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, не заміжньої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 341229 від 17.07.2023 року, ОСОБА_1 , 17.07.2023 року, біля 04 год. 35 хв, рухаючись в смт.Міжгір'я, керувала транспортним засобом «TOYOTA RAV-4» д.н.з. НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовилася, чим порушив вимоги 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнала, проти фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративні правопорушення заперечує повністю та суду пояснила, що 17.07.2023 року алкогольні напої вона не вживала, будь-яких ознаків алкогольного сп'яніння не мала, огляд на виявлення такого стану сп'янінння за допомогою алкотестера на місці зупинки працівники поліції не провели, хоча вона на його проведенні наполягала. Від проходження медичного огляду в лікарні вона фактично не відмовлялася, бажала пройти тестування на місці зупинки, однак працівник поліції без наявності будь-яких правових підстав забрав у неї посвідчення водія та наказав їхати за їх службовим автомобілем. При цьому куди саме та з якою метою, працівник поліції взагалі їй не пояснював, від керування транспортним засобом її не відсторонював. Наслідки відмови від проходження медичного огляду працівниками поліції не роз'яснювалися, примірник протоколу не вручався, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не видавався. Вважає, що протокол відносно неї складений з грубим порушенням вимог чинного законодавства, без з'ясування працівниками поліції всіх належних обставин, у зв'язку з чим просить провадження у справі закрити за відсутністю складу інкримінованого їй правопорушення.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , повно і всебічно дослідивши матеріали справи, відтворивши в судовому засіданні носій інформації у виді DVD-R диску з відеозаписом подій від 17.07.2023 року, приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з огляду на наступне.
Статтею 130 ч.1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 256 КУпАП вимагає від посадової особи, яка уповноважена законом його складати, зазначити в протоколі: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Стаття 260 КУпАП встановлює заходи забезпечення провадження в справах про адміністративне правопорушення, зокрема з метою припинення правопорушення, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення, своєчасного і правильного розгляду справи, допускається тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортним засобом, огляд водія на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, - у порядку, передбаченому КУпАП та іншими законами України. Відсторонення водія від керування транспортним засобом та огляд на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП та порядком, визначеним чинними нормативними актами.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) поліцейського.
Зі змісту відеозаписів, доданих до матеріалів справи за запитом суду та відтворених в судовому засіданні за участю учасників судового розгляду вбачається, що поліцейський підходить до автомобіля марки «Тойота» держномер НОМЕР_3 , який припаркований на узбіччі. В подальшому відбувається розмова з водієм ОСОБА_1 , в ході якої поліцейський пропонує водієві вийти з автомобіля та пройти медичний огляд, однак відповіді на дану пропозицію не отримав, відмови водія від проходження тестування на місці зупинки чи у Міжгірській районній лікарні на відеозаписі не відображено.
На переглянутих в судовому засіданні відеофайлах, які складають лише два короткочасні записи, не відображено чіткої відмови водія від проходження медичного огляду, також на записі не вбачається жодних роз'яснень працівника поліції про наслідки відмови від проходження такого огляду. Крім того, надані для огляду відеофайли не містять безперервного запису подій, які мали місце на час зупинки транспортного засобу та до моменту надання пояснень, відбирання підпису особи на складеному відносно неї протоколі про адміністративне правопорушення. На першому відеофайлі відображено нічний час доби, а вже на другому - світла пора доби. Тому, з'ясувати який період часу минув з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та до часу складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, не представляється за можливе та таких даних відеозапис і матеріали справи не містять.
Таким чином, безперервний зміст спілкування у повному обсязі на відеокамеру не був зазнятий та на запит у розпорядження суду не наданий, а відтак відеозапис події оформлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 є неповним.
Також, на відеозаписі працівниками поліції не відображено безпосередньо зупинку транспортного засобу о 04-35 год. 17.07.2023 року марки «TOYOTA RAV-4» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , не відображено повідомлення водія про причини зупинки..
Суд вважає за необхідне зазначити, що вказане свідчить про те, що працівником поліції були порушені вимоги Інструкції про використання нагрудних відеокамер, затверджених Наказом МВС № 100, а саме: пп. «Б», п.1.3 розд 1 Інструкції, згідно якого випадки застосування такого превентивного заходу: «Нагрудна відеокамера (відео-реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, при перевірці документів та ін. Поза тим, згідно п.3.5 Розділу ІІІ Інструкції про використання нагрудних відеокамер, затверджених Наказом МВС № 100 зазначено, що після активації нагрудної відеокамери відео-реєстратора, все спілкування повинно бути записане безперервно, згідно п.3.5 Розділу ІІІ Інструкції про використання нагрудних відеокамер, затверджених Наказом МВС № 100, що також суперечить відеозаписам доданим до матеріалів справи про адміністративні правопорушення.
Якщо в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні свідки, або такі не були залучені до фіксації порушення, про це повинно бути зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, разом з тим, в лінійці (графі), де зазначаються свідки в протоколі про адміністративне правопорушення будь-яких відміток стосовно цього немає.
Крім того, в порушення вимог ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 341229 від 17.07.2023 року взагалі не містить місця вчинення адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , зазначено лише населений пункт смт.Міжгір'я.
Також, відсторонення водія від керування транспортним засобом та огляд на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в порядку, передбаченому ст.266 КУпАП та порядком, визначеним чинними нормативними актами.
Разом з цим, оскільки в діях ОСОБА_1 працівники поліції вбачали ознаки алкогольного сп'яніння, останні повинні були здійснити тимчасове затримання транспортного засобу «TOYOTA RAV-4» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , при цьому скласти Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу і долучити такий до матеріалів про адміністративне правопорушення, однак такий Акт не був складений та у матеріалах справи відсутній.
Отже, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження відсторонення ОСОБА_1 17.07.2023 року від керування транспортним засобом марки «Toyota».
Згідно п.6 розділу розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказу МВСУ та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року вбачається, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспожив-стандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.7 розділу І вищевказаної Інструкції вбачається, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Пунктами 5, 6 та 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, передбачено, що підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, наявний у матеріалах справи, у якому відображено лише обставини події, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч.3 та ч.6 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з положень ч.5 та ч.6 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу з метою встановлення стану сп'яніння або незгоди з результатами проведеного огляду є обов'язковим.
З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що відповіді водія не отримано (ні згоди, ні відмови водія на відеозаписі не відображено), направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують у вагу та швидкість реакції, - в матеріалах справи відсутнє.
Таким чином, вищезазначеними нормативними актами визначений послідовний алгоритм дій фіксування вчинення адміністративного правопорушення, який є обов'язковим та має бути дотриманий.
Тобто, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння у медичному закладі є відмова останнього від огляду працівником поліції із використанням спеціальних технічних засобів або незгода з його результатами п.7 Розділу І Інструкції).
Відповідно до вищевказаних нормативних актів, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспожив-стандартом; лікарем закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП (п.п. 6, 7 розділу І Інструкції).
З системного аналізу вказаних норм випливає, що вони чітко визначають порядок проведення такого огляду спочатку на місці зупинки транспортного засобу, а в разі відмови водія проходити такий огляд або незгоди з результатами огляду, поліцейський зобов'язаний оформити направлення в медичний заклад для проходження медичного огляду і запропонувати водієві пройти такий огляд в медичному закладі.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не було запропоновано пройти перевірку на предмет перебування в стані алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що особа на місці зупинки транспортного засобу відмовилася від проходження на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Також на відеозаписі поліцейським взагалі не зазначено жодних ознаків алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Натомість, під час перегляду відеозаписів судом встановлено, що працівники поліції не намагалися провести огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, що прямо передбачено ч.2, ч.3 ст.266 КУпАП.
Отже, як встановлено судом, працівником поліції огляд на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом не проводився і такий водієві взагалі не пропонувався.
Відповідно до вимог ч.1 ст.265-2, ч.1 ст.266 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 4 статті 130 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу поліції МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп'яніння.
Проте, жодних даних про тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем марки «Тойота», внаслідок підозри у знаходженні її у стані алкогольного сп'яніння, тобто належне виконання цих вимог Закону, як протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 341229 від 17.07.2023 року, так і матеріали адміністративної справи - не містять.
Отже, ОСОБА_1 після складення відносно неї зазначеного протоколу, без будь-яких перешкод продовжила керування транспортним засобом, що безпосередньо підтвердила в судовому засіданні.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі “Кобець проти України” (з урахуванням первісного визначення принципу “поза розумним сумнівом” у справі “Авшар проти Туреччини”) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Зазначені обставини вказують на упереджене ставлення працівників поліції до особи правопорушника та вказують на намір останніх скласти протокол за будь-яких умов.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Натомість, посадовою особою не здобуто належних, достатніх і допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом стверджували вину особи ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не можу бути притягнутий до адміністративної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Вищезазначене дає підстави визнати, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення за обставинами, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 341229 від 17.07.2023 року не доведена у встановленому законом порядку, а тому є підстави для застосування п.1 ч.1 статті 247 КУпАП, а отже, наявні підстави для закриття провадження у даній справі внаслідок недоведеності достатніми, достовірними і належними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно п.2.5. Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) поліцейського.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст.62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх не відповідністю нормам ст. 256 КУпАП та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказам вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із вищевказаним стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Згідност.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
Спираючись на положення ч.1ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року заява №926/08), на переконання суду дані відображенні у протоколі про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП є сумнівними, наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, то ж, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Таким чином, наявні в справі докази є суперечливими та сумнівними і як наслідок, не підтверджують викладеного в протоколі, а саме те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Тойота» у стані алкогольного сп'яніння.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання її винуватою у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було.
При цьому, всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі доводів особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б доводили вину ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому враховуючи те, що фактичні обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративну справу відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП слід провадженням закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Процесуальних витрат до стягнення немає враховуючи те, що судом не прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, а тому судовий збір відповідно до положень ст.40-1 КУпАП, з вказаної особи не стягується. Та посвідчення водія серії НОМЕР_4 , яке вилучено у ОСОБА_1 і знаходиться у відділі поліції, підлягає поверненню ОСОБА_1 , за належністю.
Керуючись ч.1 ст.130, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251, 179, 283-285, 294 КУпАП, суд -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Посвідчення водія серії НОМЕР_4 , яке знаходиться на зберіганні у ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області, - повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за належністю.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подаються до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Міжгірського районного суду Ю.В. СИДОРЕНКО
Закарпатської області