21.08.23
22-ц/812/908/23
Справа № 945/1775/20 Головуючий у 1-й інстанції Шаронова Н. О.
Провадження № 22ц/812/908/23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
21 серпня 2023 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої: Ямкової О. О.,
суддів: Локтіонової О. В., Самчишиної Н. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу
за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
(надалі - АТ «А-Банк»)
на заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 31 травня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Шаронової Н. О. в місті Миколаєві о 8 год. 20 хв. зі складанням його повного тексту, по справі
за позовом
АТ «А-Банк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2020 року АТ «А-Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 31 765 грн 85 коп. заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначав, що 11 травня 2018 року позичальницею ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг та оформлення картки підписано анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку (А-Банку), на підставі якої відкрито рахунок та надана кредитна картка.
Однак, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної карти, позичальником у визначені строки не погашена сума основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому банк має право вимагати повернення кредитної заборгованості та заборгованості за процентами за користування кредитом.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 31 травня 2023 року позов АТ «А-Банк» задоволено частково, ухвалено про стягнення на користь АТ «А-Банк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 12 699 грн 90 коп. та судові витрати в розмірі 840 грн 16 коп., у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що доведеними є лише підстави для стягнення кредитної заборгованості, яка не повернута позичальницею у частині тіла кредиту. Інші суми не підлягають стягненню, у зв'язку з відсутністю погодження відповідачки на такі умови договору кредитування.
В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позову, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог в повному обсязі.
На думку представника позивача висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, зроблений внаслідок невстановлення судом дійсних прав та обов'язків сторін, які обумовлені кредитним договором, та спростовується підписаною особисто відповідачкою анкетою - заявою, наданою інформацією про тарифи банку, паспортом споживчого кредиту, який також підписано особисто відповідачкою, та користуванням кредитом і сплатою періодичних платежів.
Вважав безпідставним посилання суду на зазначену в рішенні постанову Верховного Суду, оскільки по даній справі в якості доказу надано паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше.
Зазначав, що проведений розрахунок кредитної заборгованості повністю підтверджено наданою випискою по банківському рахунку відповідачки.
Посилався на відповідну судову практику.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 31 липня та 17 серпня 2023 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2018 року ОСОБА_1 особисто підписано анкету заяву про приєднання до надання АТ «А-Банк» банківських послуг без зазначення інформації про використання кредитної картки, виду послуги та бажаного розміру кредитного ліміту, із зазначенням про згоду позичальниці про ознайомлення з договором про надання банківських послуг та згодою на його отримання шляхом роздруківки з сайту банку ( а.с.6).
Одночасно до матеріалів позовної заяви банком надана підписана позичальницею копія інформаційної довідки з найменуванням «Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», яка містить умови кредитування за двома різними кредитними продуктами картка «Універсальна» та картка «Універсальна Gold», без зазначення конкретного обраного відповідачкою кредитного продукту, як в цьому паспорті так і в окремому документів. Натомість зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації наведеної у цьому паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача, та про актуальність наданої інформації з 11 травня по 1 липня 2018 року. При цьому відповідачкою підтверджено лише про отримання нею повної інформації для можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб (а.с.6зв-7).
Не надано банком підтвердження про узгодження та підписання позичальницею витягу з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та витягу з Тарифів та умов користування кредитною карткою «Універсальна Gold», витяг з яких наданий банком без прив'язки їх до дати складення та затвердження самим кредитором (а.с.7зв-11,12).
Зміст цього «Паспорту споживача» по суті є інформацією, у якій перелічені фінансові умови надання платіжних карток «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД» з отриманням для використання кредитного ліміту коштів до 50 000 грн, із зазначенням кількості та розміру платежів та періодичності їх внесення щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 5% від заборгованості, але не менше 100 грн, не менше суми нарахованих процентів, але не більше залишку заборгованості, та зі сплатою за їх користування процентів за розмірами базових процентних ставок відповідно 3,9% на місяць (46,8% річних) для картки «Універсальна», та 3,7 % на місяць (44,4% річних) для картки «Універсальна ГОЛД» на залишок заборгованості, а також 7,8% на місяць (93,6% річних) для картки «Універсальна», або 7,4 на місяць (88,8% річних) для картки «Універсальна ГОЛД» при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту (а.с.8).
При цьому має місце позначка, що ця інформація у «Паспорті споживача» зберігає чинність та є актуальною до 1 липня 2018 року, у якій одночасно міститься застереження, що умови договору про споживчий кредит, який буде обраний позичальником, можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та залежатимуть від проведеної оцінки кредитоспроможності споживача (а.с.6зв).
За змістом статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживчий кредит» на кредитодавця покладається відповідальність щодо інформації споживача про умови кредитування до укладення між сторонами самого договору. Така інформація надається споживачу у письмовому вигляді та надає йому можливість визначитися з кредитним продуктом, який у подальшому він може обрати та укласти споживчий кредит на визначених сторонами умовах.
Тому така інформація не є тотожною умовам договору, який сторони підписують та цим підписанням визначають суттєві умови договору кредитування, в тому числі і у відповідності до розділу ІІІ Закону України «Про споживчий кредит».
За таких обставин приєднана банком до матеріалів позову інформація про умови кредитування не визначає конкретних умов кредитування між сторонами, які ними узгодженні шляхом підписання анкети-заяви, в тому числі, з огляду на те, що: ця інформація містить різні умови кредитування за різними кредитними продуктами, посилання на які в анкеті заяві позичальниці відсутні; та в ній відсутні посилання на використання платіжної картки будь-якого вигляду; а також не зазначено вид бажаної банківської послуги, яку споживач бажає отримати, як-от кредит або депозит, відкриття поточного рахунку.
Отже, незважаючи на те, що договір, укладений між сторонами повинен складатися із підписаних сторонами анкети-заяви позичальника щодо приєднання, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою, позичальницею ОСОБА_1 підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Акцент Банку, та не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» нею не підписані (а.с.9-15, 16).
Підписання інформаційної довідки з наданням інформації щодо кредитування за декількома видами кредитних продуктів банку (Паспорту споживчого кредиту) із зазначенням про те, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною в банківській установі до 1 липня 2018 року, не є безумовним свідченням позичальниці щодо обрання нею певного кредитного продукту на конкретну суму з певними умовами кредитування.
Зазначене узгоджується і з висновком Великої Плати Верховного Суду зробленим у постанові від 23 травня 2022 року під час розгляду справи № 393/126/20 про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
У відповідності до положень статті 263 ЦПК України цей правовий висновок обов'язковий для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов'язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.
Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов без зазначення дати їх складення, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин, а паспорт споживача містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, та з його змісту слідує, що умови кредитування можуть відрізнятися від умов договору про споживчий кредит.
Така позиція висловлена Великою Палатою ВС у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17.
У відповідності до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини 1 статті 1056? ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Разом з тим, кредитор вважаючи, що позичальниця погодилася на умови та правила користування кредитними коштами банка за визначеними ним тарифами для платіжної картки «Універсальна Gold», ним розрахована заборгованість відповідачки за кредитом, з урахуванням процентів за користування кредитом, спочатку за відсотковою ставкою у 44,4% річних (3,7 % на місяць) та з 1 вересня 20187 року за ставкою 88,8% (7,4% на місяць) для прострочених відсотків, при тому, що банком не заявлено вимог про стягнення прострочених відсотків за користування кредитом (а.с.5).
Між тим, у анкеті-заяві позичальниці від 11 травня 2018 року відсоткова ставка не зазначена.
На підставі наведеного та за правильно встановлених судом першої інстанції обставин, колегія суддів доходить висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь АТ «А-Банк» відсотків за користування кредитом, визначених та нарахованих ним за Умовами та правилами надання банківських послуг, без їх попереднього узгодження з позичальницею, внаслідок чого та у відповідності до статті 375 ЦПК України судове рішення в цій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом жодною із сторін не оскаржено, а тому не є предметом апеляційного перегляду.
Підстав для перерозподілу судових витрат колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу АТ «Акцент Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 31 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді О. В. Локтіонова
Н. В. Самчишина