Справа № 463/9093/22 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Провадження № 22-ц/811/709/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
07 серпня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 , представника ОСББ «Хмельницький парк» - Сотника О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2023 року, -
у грудні 2022 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький парк» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення та витребування майна з чужого незаконного володіння.
У грудні 2022 року представник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький парк» - Сотник Олександр Ігорович звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
В обгрунтування заяви покликається на те, що у 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» незаконно всупереч встановленому порядку привласнено нежитлові приміщення загального користування загальною площею 108,9 кв.м., що є площею підвальних приміщень, що належали товариству на праві власності до незаконного об'єднання нежитлових приміщень. Стверджує, що в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» відчужило спірні приміщення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що, на думку заявника, свідчить про очевидний намір відповідачів унеможливити виконання рішення суду в частині повернення спірних приміщень у попереднє правове становище. Зазначає, що спірні приміщення потребують особливої уваги з метою утримання їх в робочому стані та обслуговування інженерних комунікацій кожного об'єкта, оскільки житловий комплекс за адресою АДРЕСА_1 налічує 12 під'їздів та 570 квартир, які потребують подачі тепла, світла, водопостачання та водовідведення, каналізації. Вказує, що згідно з робочими проектами водопостачання та каналізації багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 , через секцію М у якій знаходяться приміщення №№ ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3 загальною площею 58,6 м.кв.та №№ І-1; І-2; І-3 загальною площею 159,2 м.кв проходять труби водопроводу, гаряче водопостачання, труби водовідведення, каналізаційні труби та інша комунікація. Однак, через незаконне захоплення відповідачами цих нежитлових приміщень ні представники ОСББ «Хмельницький парк», ні представники комунальних служб не мають доступу до інженерних комунікацій для їх обслуговування та інспекції. Звертає увагу, шо Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» є боржником у виконавчих провадженнях, а відтак, спірне майно може стати предметом стягнення, що унеможливить виконання рішення суду. Наголошує, що спір стосується прав на нерухоме майно, тому немає підстав вважати, що застосування заходів забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідачів, оскільки майно залишається в їхньому володінні та користуванні.
З наведених підстав просить:
-накласти арешт у вигляді заборони проведення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлового приміщення № І-1; І-2; І-3 загальною площею 159,2 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2291386446101, номер запису про право власності 40863816 та нежитлового приміщення № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3 загальною площею 58,6 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2291108146101, номер запису про право власності 40799007;
-заборонити відповідачам чинити перешкоди позивачу у доступі до приміщень загального користування секції М багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме до приміщень № І-1; І-2; І-3 та № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2023 року заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький парк» - адвоката Сотника Олександра Ігоровича про забезпечення позову задоволено.
У порядку забезпечення позовних вимог, до розгляду справи по суті:
-накладено арешт у вигляді заборони проведення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлового приміщення № І-1; І-2; І-3 загальною площею 159,2 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2291386446101, номер запису про право власності 40863816 та нежитлове приміщення № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3 загальною площею 58,6 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2291108146101, номер запису про право власності 40799007;
-заборонено відповідачам чинити перешкоди позивачу у доступі до приміщень загального користування секції М багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме до приміщень № І-1; І-2; І-3 та № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3.
Ухвалу піддано негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною, необгрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що він та ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень придбали у Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» спірні нежитлові приміщення, а відтак, є добросовісними набувачами. Зазначає, що суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи лише у разі коли існує реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, однак, заявником не надано переконливих, належних, допустимих та достовірних доказів того, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання у майбутньому рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Вважає, що застосовані заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами, зважаючи на співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Крім того, на думку апелянта, припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є недостатньо обгрунтованим. Звертає увагу, що не вчиняв жодних дій щодо відчуження спірних приміщень, які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання в майбутньому рішення суду, а потенційна можливість вчинення таких дій не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Наголошує, що заборона відповідачам, як законним власникам спірних приміщень, чинити перешкоди позивачу у доступі до них не є адекватним заходом забезпечення позову за відсутності конкретного рішення суду про скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення та витребування майна з чужого незаконного володіння. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСББ «Хмельницький парк» - Сотника О.І. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький парк» - адвоката Сотника О.І. про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір з приводу правомірності відчуження та набуття права власності на спірні нежитлові приміщення, а відтак, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту у вигляді заборони проведення будь-яких реєстраційних дій зі спірним майном може в подальшому істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а враховуючи те, що, в цих нежитлових приміщеннях знаходяться інженерні комунікації, до яких необхідний постійний доступ в умовах воєнного стану, наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову та шляхом заборони відповідачам чинити перешкоди позивачу у доступі до спірних приміщень.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Стаття 149 ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень п. п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що у серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» набуло у власність нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, приміщення IV, V, VI, VII, IX, XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVII, XVIII, XIX, XX, XXI, XXII, XXIII, XXIV, XXVI, XXVII, XXVIII, XXIX, XXX, XXXI, XXXII.
19 листопада 2020 року ФОП ОСОБА_5 надано висновок щодо технічної можливості об'єднання об'єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким вбачається можливим об'єднати без проведення будівельних робіт нежитлові приміщення під №№ IV, V, VI, VII, VIII, IX в групу нежитлових приміщень №II-1, II-2, II-3.
В подальшому на підставі технічного паспорту та висновку щодо технічної можливості об'єднання об'єктів нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» зареєстровано право приватної власності на нежитлові приміщення № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3 в будинку АДРЕСА_1 .
02 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, зареєстрований в реєстрі за № 552, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романюк М.І., за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» зобов'язується передати у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3 в будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зобов'язується сплатити вартість майна в розмірі 58 600 грн. безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок продавця до 31 грудня 2021 року.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 246564604 від 02 березня 2021 року підтверджується, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 552 від 02 березня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романюк М.І., за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстровано нежитлові приміщення № II-1; II-2; II-3, загальною площею 58,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, 09 лютого 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романюк М.І. на підставі технічного паспорту та висновку щодо технічної можливості об'єднання об'єктів нерухомого майна зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» право приватної власності на нежитлові приміщення №I-1; I-2; I-3, загальною площею 159.2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на не рухоме майно про реєстрацію права власності № 244434278 від 15 лютого 2021 року.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №313057630 від 21 жовтня 2022 року власником на праві приватної власності нежитлових приміщень № I-1; I-2; I-3, загальною площею 159.2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСББ «Хмельницький парк» покликається на те, що внаслідок об'єднання нежитлових приміщень секції М будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 108,9 кв.м., у Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» неправомірно виникло право власності на нежитлові приміщення секції М будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 217,8 кв.м., які в подальшому були відчужені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що, як вважає позивач, спричинило порушення його прав.
Звертаючись з позовними вимогами про скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення та витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач вважає, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями житлового будинку та належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир та нежитлових приміщень будинку.
Отже, позивачем оспорюється правомірність виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал Буд» права власності на нежитлові приміщення №I-1; I-2; I-3, загальною площею 159.2 кв.м., та № II-1; II-2; II-3, загальною площею 58,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки вищезазначені нежитлові приміщення утворені шляхом об'єднання нежитлових приміщень, а в подальшому протягом нетривалого часу відчужені на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , на думку колегії суддів, наявні реальні ризики щодо можливого відчуження спірних нежитлових приміщень іншим особам чи їх поділу або виділу приміщень з метою утворення нових об'єктів нерухомості.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту у вигляді заборони проведення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлового приміщення № І-1; І-2; І-3 загальною площею 159,2 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2291386446101, номер запису про право власності 40863816 та нежитлового приміщення № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3 загальною площею 58,6 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2291108146101, номер запису про право власності 40799007, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім накладення арешту у вигляді заборони проведення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлового приміщення № І-1; І-2; І-3 загальною площею 159,2 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2291386446101, номер запису про право власності 40863816 та нежитлове приміщення № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3 загальною площею 58,6 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2291108146101, номер запису про право власності 40799007, судом першої інстанції також вжито заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам чинити перешкоди позивачу у доступі до приміщень загального користування секції М багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме до приміщень № І-1; І-2; І-3 та № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3.
Однак, предмет позову стосується законності набуття відповідачами права власності на спірні нежитлові приміщення та правомірності державної реєстрації цього права за відповідачами, а не матеріально-правових вимог про усунення перешкод позивачу у користуванні нерухомим майном, а саме, нежитловими приміщеннями.
Таким чином, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам чинити перешкоди позивачу у доступі до приміщень загального користування секції М багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме до приміщень № І-1; І-2; І-3 та № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3 не пов'язані з предметом позову, а тому не є такими, що забезпечують реальне виконання можливого рішення про задоволення позову.
Крім того, на думку колегії суддів, вимога про забезпечення позову у виді заборони відповідачам чинити перешкоди позивачу у доступі до приміщень загального користування секції М багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме до приміщень № І-1; І-2; І-3 та № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3, по своїй правовій суті є матеріально-правовою вимогою та способом захисту цивільного права, який полягає у припиненні дії, що порушує право, в розумінні ч.2 ст.16 ЦК України, а отже помилково вжита судом як захід забезпечення позову у даній справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам чинити перешкоди позивачу у доступі до приміщень загального користування секції М багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме до приміщень № І-1; І-2; І-3 та № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3 не є співмірними з позовними вимогами, не відповідають пред'явленим позовним вимогам і не являються необхідними для захисту прав позивача у разі можливого задоволення позовних вимог, оскільки не мають наслідком забезпечення позову в даній справі, а відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги заяви про забезпечення позову в цій частині не підлягають до задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 30 січня 2023 року в частині забезпечення позову у виді заборони відповідачам чинити перешкоди позивачу у доступі до приміщень загального користування секції М багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме до приміщень № І-1; І-2; І-3 та № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3 - скасувати та постановити в цій частині постанову, якою в забезпеченні позову у виді заборони відповідачам чинити перешкоди позивачу у доступі до приміщень загального користування секції М багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме до приміщень № І-1; І-2; І-3 та № ІІ-1; ІІ-2; ІІ-3 - відмовити.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 17.08.2023 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк