Єдиний унікальний номер 750/2248/23
Провадження № 2/741/301/23
м. Носівка 01 серпня 2023 року
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого -судді Киреєва О.В.,
з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір'ю,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що з 13 червня 2013 року вона перебувала в офіційних шлюбних відносинах з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них (сторін) народилася дочка ОСОБА_3 . На даний час вони (сторони) проживають окремо та самостійно не можуть вирішити питання щодо місця проживання дочки. Вона (позивач) вважає, що дочці буде краще проживати разом із нею, оскільки відповідач не завжди належним чином виконує свої батьківські обов'язки, має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дочки, розмір якої станом на січень 2023 року становить 47 053,42 грн. Наразі вона (позивач) перебуває у шлюбі з іншим чоловіком, дочка постійно проживає та зареєстрована разом із нею.
ОСОБА_1 просила:
- визначити місце проживання ОСОБА_4 разом із нею (позивачем);
- стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
У судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила їх задовольнити, розгляд справи проводити без її участі.
У судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти.
У судове засідання представник управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, просив ухвалити рішення з урахуванням інтересів дитини.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 1 серпня 2023 року суд постановив проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що з 13 червня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 9 грудня 2015 року. У період шлюбу в них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 6-8).
Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Положенням статей 150-157 СК Кодексу передбачені обов'язки та права батьків щодо виховання, спілкування та розвитку дитини, які є рівними.
З матеріалів справи (а.с. 13-16) вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 1 вересня 2017 року по 31 травня 2019 року відвідувала ДНЗ № 10 Чернігівської міської ради Чернігівської області, на даний час є ученицею 2-Б класу Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 14 Чернігівської міської ради Чернігівської області.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач не заперечує проти визначення місця проживання дочки ОСОБА_3 разом із матір'ю, про що 1 травня 2023 року подав відповідну заяву на ім'я начальника управління (служби) у справах дітей Чернігівської області, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 36).
Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли ….. батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини відповідну заяву… Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його до органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, оскільки таке рішення максимально відповідає інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.В. Киреєв