Справа №731/388/23
Провадження №2/731/101/23
21 серпня 2023 року смт Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:
судді Савенка А.І.,
за участю секретаря Сергієнко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу,-
01 червня 2023 року до суду надійшла вказана позовна заява.
В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ» є оператором газорозподільної системи, який на підставі ліцензії здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах Чернігівської області. ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є споживачем послуги з розподілу природного газу з відкритим абонентським рахунком № НОМЕР_1 , оскільки документально підтверджено споживання природного газу (реєстр зняття показників лічильників), а надалі ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача). Своїх обов'язків по оплаті за розподілений йому природний газ ОСОБА_1 не виконує, у зв'язку з чим станом на 31 травня 2023 року виникла заборгованість за вказану послугу за період з 01 січня 2020 року до 31 травня 2023 року у сумі 4 155,33 грн. Позивач просить стягнути суму заборгованості та сплачений ним судовий збір.
Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2023 року цивільну справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд справи на 06 липня 2023 року.
23 червня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 43-44), відповідно до якого ОСОБА_1 не визнав позовні вимоги та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, відзив містить вимогу про застосування наслідків строку позовної давності за період заборгованості з 01 січня 2020 року до 31 травня 2020 року.
05 липня 2023 року надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача (а.с. 61-63).
За клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 21 серпня 2023 року у зв'язку з хворобою (а.с. 73, 74).
Представник позивача ОСОБА_2 надіслала заяву, в якій підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила провести розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ» є оператором газорозподільної системи, що на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 19 червня 2017 року № 807, зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 04 червня 2019 року № 942, здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Чернігова та Чернігівської області.
Відповідач ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 квітня 2021 року (а.с. 16, 47) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яка здійснена 23 квітня 2021 року (а.с. 15, 49).
Із довідки Варвинської селищної ради № 1746 від 26 жовтня 2022 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не зареєстрований (а.с. 17).
Відповідно до правового висновку, сформованого у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року № 539/5295/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року № 911/3594/17, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а положеннями ч. 2 ст. 1268 ЦК України визначається, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частини 1,3 ст. 1269 ЦК України визначають, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Належними доказами щодо фактів, які стосуються спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця тощо.
Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 квітня 2021 року вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вказане свідоцтво видано ОСОБА_1 на підставі ст. 1261 ЦК України та Договору про поділ спадщини, посвідченого Варвинською районною державною нотаріальною конторою 26 лютого 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1181 (а.с. 16, 47).
Відповідач ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що спадщина на житловий будинок була спірною. Інформація про дату звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері у матеріалах справи відсутня. Клопотань про витребування матеріалів спадкової справи після смерті матері відповідач також до суду не подавав.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_1 не довів, що він не набув право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , до отримання свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 квітня 2021 року, а також те, що, зокрема, у період з липня 2020 року до квітня 2021 року він ще не був власником успадкованого будинку.
Відповідачем не оспорюється той факт, що будинок обладнаний системою газопостачання.
Згідно з пунктом 3.7-3.3 глави 5 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, які поширюються як на проектування та будівництво нових, так і на розширення, реконструкцію, капітальний ремонт діючих систем і об'єктів газопостачання, власник повинен забезпечити утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства та відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами.
Відповідно до п. 5.7 глави 5 розділу V Правил безпеки систем газопостачання підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови: наявності витоків газу, несправної автоматики безпеки, несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів; відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави; не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації.
Актом на відключення подачі газу підтверджується, що 02 жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , представниками АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ» було запломбовано газовий стояк на заглушку у зв'язку з порушенням п. 5.7 Правил безпеки систем газопостачання (а.с. 45).
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року, зі змінами, вказаний договір є публічним, його умови однакові для всіх споживачів та розроблені відповідно до Кодексу газорозподільних систем. Цей договір є договором приєднання. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів), яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Реєстрами зняття показників лічильника газу підтверджується факт споживання природного газу у 2018-2019 роках (а.с. 19-23).
Факт приєднання ОСОБА_1 до умов вказаного Типового договору підтверджується заявою про приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), яка підписана споживачем 01 грудня 2022 року (а.с. 11).
Відповідно до заяви про приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), яка підписана споживачем ОСОБА_1 01 грудня 2022 року, на об'єкті споживача за адресою: АДРЕСА_1 , наявні такі газові прилади: котел 1 шт., плита газова - 1 шт., планові об'єми споживання - 0 куб. метр на рік (а.с. 11).
Згідно з п. 5 ч. 2. ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За Типовим договором розподілу природного газу Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1 Договору).
Згідно з пунктами 6.1-6.6 Типового договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за обов'язковим для сторін тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем, яким і визначається величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРС річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача за розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу. З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за: 39 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
При цьому пунктом 4 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРС визначено, що для побутових споживачів, на об'єктах яких відсутнє споживання природного газу протягом усього попереднього газового року, річна замовлена потужність визначається оператором ГРМ на рівні: 39 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
За таких обставин суд не приймає доводи відповідача про те, що відсутність споживання природного газу виключає нарахування заборгованості за розподіл природного газу, оскільки це спростовується вищенаведеними положеннями Кодексу ГРС.
Посилання відповідача на те, що він зареєстрований за іншою адресою, на вирішення спору не впливає.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС газовий рік - це період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
У довідці про об'єми (обсяги) споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено, що у період з 01 жовтня 2018 року до 30 вересня 2019 року спожито 2 628,84 (2 580,68 + 48,16) куб. метрів природного газу(а.с. 67).
Отже, у період з 01 жовтня 2018 року до 30 вересня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , спожито 2 628,84 куб. метри природного газу; у період з 01 жовтня 2019 року до 30 вересня 2020 року, у період з 01 жовтня 2020 року до 30 вересня 2021 року, а також у період з 01 жовтня 2021 року до 30 вересня 2022 року газоспоживання відсутнє (а.с. 7).
Відповідно місячна вартість послуги розподілу природного газу у період із січня до червня 2020 року склала 233,9668 грн (2 628,84 : 12 х 1,068), у період з липня до грудня 2020 року - 247,1110 грн (2 628,84 : 12 х 1,128), у період з січня до грудня 2021 року - 50,8679 грн (314 : 12 х 1,944), у період з січня до грудня 2022 року - 55,2639 (314 : 12 х 2,112), що підтверджується здійсненим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 9).
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС та п. 1.4 розділу І Типового договору визначено, що заява-приєднання - це складена за встановленою формою письмова заява споживача, що засвідчує його волевиявлення на приєднання до договору розподілу природного газу та містить персоніфіковані дані споживача та його об'єкта, та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 1.4 розділу І Типового договору персоніфіковані дані - персоніфіковані дані щодо Споживача та його об'єкта (назва, П.І.Б., ЕІС-код, перелік вузла(ів) обліку та відповідні дані вузла обліку тощо), визначені в заяві-приєднанні, які є достатніми для проведення взаєморозрахунків та визначення об'єму споживання природного газу.
У заяві-приєднанні до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), яка підписана споживачем ОСОБА_1 01 грудня 2022 року, зазначені планові об'єми споживання - 0 куб. метр на рік (а.с. 11).
Своїх обов'язків по оплаті за розподілений йому природний газ за період до 01 грудня 2022 року ОСОБА_1 не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість за вказану послугу.
Зі змісту ст.ст. 526, 530 ЦК України вбачається, що зобов'язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на травень 2023 року за період з 01 січня 2020 року до 31 травня 2023 року становить 4 155,33 грн (а.с. 7).
Заперечень щодо розрахунку та суми заборгованості, а також власного розрахунку відповідач ОСОБА_1 до суду не подав.
Відповідачем у відзиві на позов заявлено вимогу про застосування строку позовної давності.
Відповідно до правих висновків Великої Палати Верховного Суду №910/18560/16 від 04 грудня 2018 року та №522/1029/18 від 18 грудня 2019 року позовна давність має застосуватися виключно, коли позовні вимоги визнано обґрунтованими і доведеними. Якщо ж позов необґрунтований, суд відмовляє в його задоволенні з підстав необґрунтованості.
Звернення із заявою про видачу судового наказу не перериває строк позовної давності за заявленою вимогою; переривання строку відбувається лише при поданні позову з цією вимогою (правовий висновок Великою Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 07 липня 2020 року).
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, заяву відповідача про застосування строку позовної давності слід задовольнити, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково, відмовивши у задоволенні позовних вимог, за якими пропущено строк позовної давності.
Оскільки оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються такі послуги, а позовна заява здана на пошту 31 травня 2023 року (а.с. 27), то строк позовної давності пропущено за період з 01 січня 2020 року до 30 травня 2020 року. Заборгованість за вказаний період складає 1 162,29 грн ((233,9668 х 4) + (233,9668 : 31 х 30) = 935,87 + 226,42), у стягненні яких слід відмовити.
Отже, у зв'язку з тим, що відповідач допустив порушення зобов'язань по оплаті послуги розподілу природного газу, доказів своєчасного та належного здійснення такої оплати не подав, наведені позивачем обставини не спростував, нарахована позивачем заборгованість проведена відповідно до вимог Кодексу ГРС, то позов підлягає задоволенню частково, в межах суми заборгованості, за якою не пропущено строк позовної давності, та за мінусом сплаченого ОСОБА_1 19 червня 2023 року платежу за лютий 2023 року у сумі 55,26 грн (а.с. 58), а сума, яка підлягає стягненню, становить 2 937,78 грн (4 155,33 - 1 162,29 - 55,26).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 684,00 грн (а.с. 1, 6), який відповідно до ст. 141 ЦПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та розміру позовних вимог, які задоволено відповідачем після звернення позивача до суду з позовною заявою (55,26 грн), а саме у сумі 1 933,28 грн (2 993,04 = 72,03%).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ» (код ЄДРПОУ 03358104, юридична адреса: 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, б. 68) заборгованість за послугу розподілу природного газу за період з 31 травня 2020 року до 31 травня 2023 року у сумі 2 937 (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім) гривень 78 копійок та судовий збір у сумі 1 933 (одна тисяча дев'ятсот тридцять три) гривні 28 копійок, а всього стягнути 4 871 (чотири тисячі вісімсот сімдесят одну) гривню 06 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.І.Савенко