17.08.2023 Справа №607/11978/23
головуючого судді Кунцьо С.В.
при секретарі с/з Гурзель Ю.В.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої адвоката Шевчук В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя матеріали, які надійшли з Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, неодружену, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючу вчителем у Тернопільській класичній гімназії, зареєстровану та проживаючу в АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №064876 від 28 червня 2023 року, громадянка ОСОБА_1 27 червня 2023 року близько 23.27 год. перебуваючи у АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 , психологічного та фізичного характеру, а саме: висловлювала словесні образи в її сторону, замахнулася наплічною сумкою до потерпілої, при цьому вдарила її в область голови, таким чином могла бути завдана шкода її психологічному та фізичному здоров'ю, чим ОСОБА_1 порушила ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не визнала, та вказала, що проживає у квартирі по АДРЕСА_1 , разом із своїми двома дочками та матір'ю. 27 червня близько 23.00 год. вона поверталася від подруги, та по дорозі зателефонувала своїй старшій дочці ОСОБА_3 , яка ще не була вдома, та вони домовились, що дочка її зачекає під будинком та вони разом підуть додому. Дочекавшись дочку вони разом піднялися до квартири, де в порозі агресивно налаштовано стояла її матір ОСОБА_2 , яка почала кричати та не надавала проходу до помешкання, на що вона попросила останню відійти в сторону, однак та не реагувала на її прохання. Все ж таки зайшовши до квартири вона пішла у свою кімнату, а її дочка на кухню, однак мати продовжувала висловлювати словесні образи в їх сторону при цьому погрожувала викликати поліцію та зазначила, що повідомить про те, що ніби то вона її побила, на що вона не реагувала, оскільки такі вчинки мати здійснює постійно. В подальшому мати все ж таки викликала працівників поліції, які приїхавши склали протокол про адміністративне правопорушення, при цьому на запитання поліцейських чим їй завдали удар, ОСОБА_2 відкривши кладову дістала першу сумку та вказала, що саме нею їй нанесли удар.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що вона проживає разом із своїми матір'ю, сестрою та бабусею. Так, 27 червня близько 23.00 год. вона поверталася додому із прогулянки, та їй зателефонувала мама ОСОБА_1 і сказала, що чекає під будинком, для того щоб разом йти додому. Піднявшись до квартири, вони побачили бабусю ОСОБА_2 , яка не давала їм можливості зайти до помешкання. Все ж таки потрапивши до квартири та закривши двері, бабуся почала кричати, що викличе поліцію, на що вони не реагували, оскільки такі речі відбуваються постійно. Після чого вона пішла кухню, а її мама до себе у кімнату. Однак через деякий час приїхали працівники поліції, яким ОСОБА_2 сказала, що ОСОБА_1 її побила сумкою, та на запитання якою саме, остання відкрила кладову і взявши в руки першу випадкову їй сумку, вказала що саме нею наносився удар.
Допитана в судовому засіданні, в якості потерпілої ОСОБА_2 , суду пояснила, що вона являється матір'ю ОСОБА_1 , та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із нею та двома внучками. Повідомила, що із дочкою перебуває у неприязних відносинах оскільки та пиячить, через що неодноразово викликала поліції, що не було винятком у червні 2023 року. Так у вказаний період, точної дати вона не пам'ятає, у неї з дочкою відбувся конфлікт під час чого та її вдарила рюкзаком в область голови, у зв'язку із чим вона викликала поліцію, яким вона надала пояснення по подіях які відбулися, на підставі чого останні склали протокол про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУПАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП передбачає наслідки насильства, а саме, наявність чи відсутність шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого, яка могла бути чи була завдана.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Тобто, вчинення насильства в сім'ї, характеризується наміром, коли особа усвідомлює протиправність своїх дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, передбачає порушення охоронюваних законом прав потерпілого наслідком чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, бажає цього або свідомо допускає настання таких наслідків.
Протиправні дії за статтею 173-2 КУпАП можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №064876 від 28 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснила психологічний тиск відносно своєї матері ОСОБА_2 , оскільки висловлювала в її сторону словесні образи, а також вдарила її в область голови наплічною сумкою, відтак останній інкримінується вчинення домашнього насильства з психологічним та фізичним напрямком.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої та свідка, вважаю за необхідне зробити висновок, що наведене указує на відсутність обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, адже з усіх проаналізованих матеріалів суд не вбачає прямого умислу ОСОБА_1 на завдання потерпілій ОСОБА_2 дій які б потягли в подальшому шкоду її психологічному та фізичному здоров'ю.
Крім того суд, вважає за необхідне зазначити, що на особу уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, окрім інших, покладається обов'язок довести причинно - наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
Саме по собі висловлювання «словесні образи» (вживання нецензурної лайки)», як про це зазначено у протоколі, на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом “поза розумним сумнівом”, а відтак, ці доводи грунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.
Інакше кажучи, з фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім цього у протоколі про адміністративне правопорушення, йдеться про фізичне насильство вчинене ОСОБА_1 відносно потерпілої.
В свою чергу слід зазначити, що під фізичним насильством, слід розуміти, що це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Так, заслухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали справи судом не встановлено даних, які б вказували на фізичне насильство із сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відносно потерпілої ОСОБА_2 , а саме те, що останній був нанесений удар наплічною сумкою, адже матеріалами справи не встановлено та в протоколі не вказано, які саме наслідки настали після протиправних дій особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
На думку суду звинувачення потерпілої про неправомірні дії її дочки, є наслідком неприязних та конфліктних відносин між ними, що виникають на побутовому підґрунті на протязі тривалого часу, а тому суд ставиться критично до пояснень ОСОБА_2 , і розцінює її показання, як бажання довести вину ОСОБА_1 та самоствердитись.
Крім цього зі слів допитаної у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , погроз, образ, зокрема фізичного насильства із сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не вбачається. Пояснення свідка ОСОБА_3 суд бере до уваги як доказ, оскільки остання була безпосереднім свідком подій, що відбувалися 27.06.2023 року, а тому на думку суду дані нею пояснення є послідовними і такими, що повністю узгоджуються із дослідженими в ході судового розгляду доказами, та стосуються обставин справи.
В даному випадку у даній справі дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня. Мав місце конфлікт, однак, не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Враховуючи вищенаведене, окрім доказів, які судом були оглянуті в процесі розгляду справи, та пояснень потерпілої, які б вказували на протиправність дій ОСОБА_1 в сторону своєї матері ОСОБА_2 , суду не надано.
За вказаних обставин судом встановлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчиненні нею домашнього насильства, не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом не встановлено жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при цьому судом враховуються положення ст. 62 Конституції України, у відповідності до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь
У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому вважає, що провадження в адміністративній справі стосовно неї слід закрити за відсутністю в її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 173-2, 247, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
Головуючий суддяС. В. Кунцьо