04.07.2023 Справа №607/6267/23
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ № 181037 від 01 квітня 2023 року, ОСОБА_1 01 квітня 2023 року о 16 год. 21 хв. на а/д М-09 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат 0,40% проміле, тест № 1541. Від керування транспортним засобом водій відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав. Вказав, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки останні після проведення огляду на місці зупинки, не запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння в найближчому медичному закладі. При цьому, з результатом огляду на місці зупинки він був не згідний. Посилаючись на наведене, просив закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши та оцінивши в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, вважає, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, передбачена відповідальність статтею 130 КУпАП.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктом даного адміністративного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом (водій або інша особа).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
За змістом статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Пунктами 2, 3, 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкції) передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 інкримінують вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що він 01 квітня 2023 року о 16 год. 21 хв. на а/д М-09 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат 0,40% проміле, тест № 1541. Від керування транспортним засобом водій відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції до матеріалів справи долучено наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №181037 від 01 квітня 2023 року;
-постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №295901 від 01 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом, буду непристебнутим та не виконання вимог дорожнього знаку 22 «Проїзд без зупинки заборонено»;
-роздруківку тестування на алкоголь до протоколу серії ААБ №181037, згідно з якою ОСОБА_1 01 квітня 2023 року пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820», результат огляду - 0,40 ‰. Вказана роздруківка не містить підпису ОСОБА_1 ;
-акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким результат огляду ОСОБА_1 позитивний, 0,40 ‰;
-сертифікат відповідності дійсний до 07 червня 2023 року;
-свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 0438 083 22, чинне до 15 червня 2023 року;
-відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з яких вбачається, що 01 квітня 2023 року працівниками поліції було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . На вимоги працівників поліції ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest», результат якого показав - 0,40 ‰. Після цього працівником поліції було оголошено ОСОБА_1 результат проведеного огляду, повідомлено останньому про перебування в стані алкогольного сп'яніння та повідомлено про складення стосовно нього адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які будуть направлені в суд для прийняття відповідного рішення. При цьому, після проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, працівниками поліції не було з'ясовано у ОСОБА_1 про те, чи згідний він з результатом огляду та чи бажає проїхати для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчий медичний заклад;
В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що був не згідний з проведеним працівниками поліції на місці зупинки оглядом на стан алкогольного сп'яніння, бажав пройти такий огляд ще раз, однак йому було відмовлено в цьому.
Аналізуючи долучені до матеріалів справи докази, зокрема відеозапис з нагрудної камери працівника поліції судом встановлено, що працівниками поліції було порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 та вимоги ст. 266 КУпАП.
Так, з досліджених в судовому засіданні відеоматеріалів з нагрудної камери працівника поліції не вбачається того факту, що працівниками поліції після проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, було з'ясовано в останнього чи він згідний з результатом такого огляду та чи бажає він проїхати в найближчий медичний заклад для проведення такого огляду.
При цьому, з відеоматеріалів з нагрудної камери працівника поліції вбачається те, що ОСОБА_1 після проведеного огляду повідомив працівникам поліції про те, що бажає пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ще раз, однак працівниками поліції йому було відмовлено в цьому, без роз'яснення його права на проходження такого огляду в найближчому медичному закладі. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 був не згідний із оглядом на стан алкогольного сп'яніння, проведеним працівниками поліції на місці зупинки, однак був позбавлений можливості реалізувати своє право на проходження такого огляду в медичному закладі.
Таким чином, суд, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що працівники поліції провели огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, зокрема встановили факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, з одночасною згодою останнього з проведеним оглядом на стан сп'яніння на місці зупинки та не бажання проїхати в найближчий медичний заклад.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що порушено порядок проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, оскільки не забезпечено проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння відповідно до вимог чинного Закону, зокрема не забезпечено проведення огляду в найближчому медичному закладі.
Відповідно до вимог п. 22 Розділу ІІІ Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
В силу вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а будь-які сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП слід закрити, за відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 130, 247, 254, 266, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич