ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9719/23
провадження № 2/753/5276/23
18 серпня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10» в особі головного редактора ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У червні 2023 року ОСОБА_1 в особі своїх представників - адвокатів Косінової Г.В. та Мікітян К.О., звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10» в особі головного редактора ОСОБА_2 , в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 на сайті інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10» та на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_3 була поширена недостовірна інформація про ОСОБА_1 про начебто його знаходження (перебування) зараз у Москві. Наведена недостовірна інформація поширена на сайті Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10» у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 у наступній фразі: « ОСОБА_5 ….. який зараз перебуває в Москві…». На персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_3 за адресою в мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_9, поширено допис з недостовірною інформацією наступного змісту: « ОСОБА_5 …… який зараз знаходиться у Москві…». Також відповідне твердження про начебто перебування позивача у Москві було повторено ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час трансляції на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у мережі YouTube. Наведені публікації набули значного поширення та декілька сайтів здійснили їх передрук: публікація на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_4 », на сайті телеканалу «ІНФОРМАЦІЯ_16», на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_17» та на порталі «ІНФОРМАЦІЯ_18». Таким чином ІНФОРМАЦІЯ_5 відбулося поширення ОСОБА_6 шляхом розміщення допису на персональній сторінці його профілю у «Facebook», у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 під час трансляції на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у мережі YouTube. На дату подання позову публікацію на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_10» переглянуло понад 20 тис. осіб, допис на персональній сторінці ОСОБА_7 у «Facebook» переглянуло 3,5 тис. осіб, а поділилося ним більше 700 осіб, тобто поширена відповідачем інформація про позивача було доведена до відома значної кількості людей. Інформація про перебування (знаходження) позивача у Москві є недостовірною та такою, що дискредитує позивача, принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Жодних поїздок до Москви або інших регіонів Росії позивач не здійснював та не здійснює. В період виходу публікації позивач весь час перебував в Турецькій Республіці. Останній раз виїздив з країни в короткострокову поїздку з 18.04.2023 по 25.04.2023 за маршрутом Стамбул-Мадрид-Стамбул. На запит позивача органами поліції була надана довідка з інформацією саме за той період, коли позивач залишав країну - з 01.04.2023 по 31.05.2023. Відповідач, поширюючи недостовірну інформацію про позивача був зобов'язаний попередньо пересвідчитися в тому, що інформація, яку він збирається поширювати, відповідає дійсності. Інформація, яка була поширена про позивача є вкрай негативною, оскільки твердження відповідача про начебто перебування ОСОБА_1 в Росії є не просто констатацією неправдивого факту про місцезнаходження позивача, а насамперед, твердженням, яке має намір створити негативне враження щодо моральних та етичних якостей позивача в розрізі начебто схвалення позивачем жахливих злочинів, які вчиняються країною-агресором в Україні. Однозначно та беззаперечно, що у будь-якої людини інформація про те, що хтось після початку повномасштабного вторгнення добровільно виїхав та проживає у Москві викликає саме такі асоціації - підтримання та схвалення дій держави-агресора. При цьому позиція позивача відома сотням людей, з якими він щоденно спілкується, та яка полягає в тому, що президент РФ, російські чиновники, російські війська та громадяни РФ вчинили та продовжують вчиняти щодо нашої держави та громадян жахливі військові злочини. Поширена відповідачем інформація спрямована на маніпулювання громадською думкою та створення негативного враження про особу позивача у читачів видання «ІНФОРМАЦІЯ_10», користувачів соціальної мережі «Facebook» та YouTube через неправдиве твердження про перебування позивача у м. Москві, що призводить до сприйняття позивача, як людини, яка нібито підтримує війну, розв'язану країною-агресором, схвалює терористичні дії країни-агресора та вбивства громадян України, що беззаперечно порушує особисті немайнові права позивача. Позивач має досвід як політичної, державної, так і правової роботи, тому беззаперечно, що інформація про перебування позивача у Москві негативно впливає на його ділову репутацію. Оспорювану інформацію, яка поширена відповідачем про позивача, можна перевірити на предмет її істинності, дійсності; зазначена інформація не підпадає під ознаки критики; в ній відсутня оцінка дій, суб'єктивна думка, припущення, переконання і погляди відповідача, а також вона поширена без використання мовно-стилістичних засобів тощо, тому ця інформація не є оціночним судженням. 25.05.2023 ОСОБА_1 направив головному редактору видання «ІНФОРМАЦІЯ_10» ОСОБА_13 та виданням, які зробили передрук публікації, розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_5 на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_10», заяву про спростування недостовірної інформації, в якій зазначив, що будь-яка згадка про нього у контексті перебування у Москві призводить до істотної дискредитації його, оскільки створює враження про начебто його підтримку, схвалення або навіть нейтральну позицію щодо дій, які держава-агресор вчиняє в Україні. Жодної реакції або відповіді на вказану заяву позивач від відповідача не отримував. Враховуючи, що порушення особистих немайнових прав позивача відбулося у результаті поширення про нього недостовірної інформації ІНФОРМАЦІЯ_5 на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_10» у авторській публікації головного редактора видання ОСОБА_7, а також у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 на особистій сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_7 , то належним способом захисту прав позивача є спростування такої недостовірної інформації у аналогічний спосіб. З урахуванням норм чинного законодавства, належним відповідачем є ОСОБА_8 , як автор публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», а також, як головний редактор видання «ІНФОРМАЦІЯ_10», який забезпечив можливість публікації та поширення оспорюваної інформації. Також сторінка профілю користувача у соціальній мережі «Facebook» , на якій ІНФОРМАЦІЯ_5 було поширено допис з недостовірною інформацією про позивача, є персональною сторінкою ОСОБА_3 . У зв'язку із зазначеним, просив суд:
-Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 на сайті інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10» у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_11», за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_12, наступного змісту: « ОСОБА_5 …… який зараз перебуває в Москві …..».
-Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_9, наступного змісту: « ОСОБА_5 …… який зараз перебуває в Москві …..».
-Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на веб-сайті YouTube за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_13, починаючи з 15 хвилин 45 секунд і до 15 хвилин 51 секунди запису, наступного змісту: « ОСОБА_5 …… який зараз перебуває в Москві …..».
-Зобов'язати головного редактора інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10» ОСОБА_2 протягом 5 календарних днів з моменту вступу рішення в законну силу, опублікувати на головній сторінці вес-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_10» ІНФОРМАЦІЯ_14 спростування під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_6 » наступного змісту: інформація, поширена про ОСОБА_1 , що міститься у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_11», за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_12 про те, що ОСОБА_9 зараз перебуває в Москві є недостовірною та не відповідає дійсності.
-Зобов'язати ОСОБА_2 протягом 5 календарних днів з моменту вступу рішення в законну силу, опублікувати на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» спростування під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_6 » наступного змісту: інформація, поширена на сторінці ОСОБА_3 у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що ОСОБА_9 зараз знаходиться в Москві не є достовірною та не відповідає дійсності.
-Зобов'язати ОСОБА_2 протягом 5 календарних днів з моменту вступу рішення в законну силу, опублікувати на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на веб-сайті YouTube аудіовізуальний запис спростування, в якому ОСОБА_2 зачитує текст спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_8 , повідомляю, що інформація поширена мною під час прямої трансляції ІНФОРМАЦІЯ_2 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на YouTube YouTube, розміщеної у записі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15 », про те, що ОСОБА_1 зараз перебуває у Москві є недостовірною та не відповідає дійсності.
У відповіді на відзив, сторона позивача посилалась на те, що оспорювана у справі інформація є фактичним твердженням, а не висловленням відповідачем думок та переконань, що також вбачається з відзиву на позов, в якому відсутні доводи про поширення відповідачем оціночних суджень, то до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Декларації про свободу дебатів у засобах масової інформації, які стосуються поширення оціночних суджень у формі критики, думок, переконань, тощо та необхідності публічним особам бути більш толерантними до критики. Розповсюдження необґрунтованої та надуманої інформації щодо особи у формі фактичних тверджень однозначно повинно трактуватися як порушення її особистих немайнових прав та захищатися в судовому порядку. Інформація про знаходження позивача у Москві є недостовірною, тому що в ній повідомлено про події, яких не існувало та не існує. Позивач ні зараз, ні рік тому не перебував у РФ, не знаходився, не проживав, не відвідував РФ, а з моменту виїзду із України проживає у Турецькій Республіці, на підтвердження чого позивачем наданий дозвіл на проживання, а також довідка про те, що на час виходу публікації позивач безперечно перебував у Турецькій Республіці. У повній фразі ОСОБА_7 відсутнє посилання (згадка) на подію (дату, період), після настання якої відповідач мав на увазі, що позивач перебуває чи буде перебувати в Москві. Всупереч твердженню відповідача, побудова оспорюваної частини висловлювання вказує на застосування слова «зараз» в значенні у даний час, тепер, в той самий момент. Всі аргументи та доводи відповідача зводяться до оцінки доказів, поданих позивачем, навіть не на предмет підтвердження ним тієї обставини, що на час поширення оспорюваної інформації позивач не перебував у РФ, а на предмет неналежного, на думку відповідача, їх оформлення. Поширена відповідачем інформація не може бути нейтральною, оскільки в ній в стверджувальній формі зазначається, як доведений факт про те, що позивач зараз, у період коли в Україні йде війна, розв'язана РФ, перебуває в столиці РФ - Москві. Журналіст зобов'язаний подавати для поширення достовірну інформацію.
Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву заперечував щодо заявлених позовних вимог обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивач у даній справі є публічною особою, а тому доказування та оцінка доводів сторін у даній справі має здійснюватися через призму ширшої меж допустимої критики щодо публічної особи. Позивач належними та достатніми доказами не довів недостовірність оспорюваних тверджень відповідача. Так, на підтвердження перебування на території Турецької Республіки в період з 25.04.2023 по 31.05.2023 позивач надав до суду копію довідки щодо виїзд та в'їзд до Турецької Республіки ОСОБА_5 від 31.05.2023 . Однак, у даному документів міститься інформація лише про перетин кордону за паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , тоді як у позивача наявний ще один паспорт НОМЕР_2 . Інформації про перетинання кордону за другим паспортом позивачем не надано. Крім того, з огляду на те, що надана до суду довідка, отримана з порушенням порядку, встановленого законом, оскільки на ній відсутнє апостилювання, вважає вказаний доказ є недопустимим. Відповідачем в контексті оспорюваних тверджень надавалася оцінка подіям та діячам за більш широкий часовий проміжок, ніж квітень-травень 2023 року, тому для спростування оспорюваних тверджень позивачу необхідно було надати інформацію щодо відвідування або невідвідування ним території РФ не за квітень-травень 2023 року, а хоча б за останній рік. Щодо заподіяння шкоди особистим немайновим благам позивача, то позивачем у позовній завія не зазначено, яким саме особистим немайновим благам завдано шкоди, яким чином оспорювана інформація перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, і яке саме право. Відповідачем не поширювалося жодної інформації про начебто схвалення позивачем жахливих злочинів, які вчиняються країною-агресором в Україні. Також відповідач зазначив, що він, будучи журналістом, має право не розкривати джерела походження опублікованої ним інформації.
ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 16.06.2023 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
21.06.2023 стороною позивача до суду подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
05.07.2023 представником відповідача подано до суду заяву про відвід судді Заставенко М.О., про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Цимбал І.К. від 10.07.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про відвід судді Заставенко М.О.
17.07.2023 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому також містилися питання, поставлені позивачеві у відповідності до ст. 93 ЦПК України.
Також 17.07.2023 від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про визнання доказу недопустимим та про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалами судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 18.07.2023 заяву представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення; позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків - зазначення РНОКПП позивача у позовній заяві.
20.07.2023 подано клопотання від представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
21.07.2023 до суду подано позовну заяву із зазначенням у ній РНОКПП позивача. Позовні вимоги та підстави позову залишилися незмінними, нових обставин на обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено не було.
24.07.2023 подано відповідь на відзив, а також відповіді на запитання, поставлені відповідачем.
25.07.2023 ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. ухвалено продовжувати розгляд цивільної справи, який здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотання представника відповідача адвоката Жука Ю.М. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін залишено без розгляду.
28.07.2023 до суду надійшло клопотання сторони позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме запиту про надання інформації від 31.05.2023, у відповідь на який була отримана довідка органів поліції аеропорту Мілас-Бодрум Турецької Республіки. Подання до матеріалів справи вказаного доказу викликана саме змістом заперечень та доводів відповідача, а також те, що переклад запиту з турецької мови на українську мову, з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача потребували певного часу, даний доказ не міг бути поданий раніше.
Також 28.07.2023 до суду подані додаткові пояснення позивача щодо доводів сторони відповідача про неналежність доказу - довідки про виїзд та в'їзд до Турецької Республіки ОСОБА_5 від 31.05.2023.
Суд, вважаючи обґрунтованим клопотання представника позивача від 28.07.2023 щодо неможливості подати докази у визначені строки, приймає до розгляду подані докази.
Відповідачами була отримана копія позовної заяви із зазначенням РНОКПП позивача, заперечень на відповідь на відзив у встановлені строки, чи будь яких інших заяв, до суду не надходило, тому враховуючи подані до суду сторонами заяви по суті спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних доказів.
ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.
ІНФОРМАЦІЯ_5 на сайті інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10», головним редактором якого являється ОСОБА_2 у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_2 поширена інформація про ОСОБА_1 про начебто його знаходження (перебування) зараз у Москві у наступній фразі: « ОСОБА_5 ….. який зараз перебуває в Москві…».
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5 на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_3 за адресою в мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_2 поширено допис з інформацією наступного змісту: « ОСОБА_5 …… який зараз знаходиться у Москві…».
Також відповідне твердження про перебування позивача у Москві було поширено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час трансляції на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у мережі YouTube за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_13, починаючи з 15 хвилин 45 секунд і до 15 хвилин 51 секунди запису, наступного змісту: « ОСОБА_5 …… який зараз перебуває в Москві …..».
Наведені обставини підтверджуються наявними у справі Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 08.06.2023 (а.с. 84-89), цифровим носієм типу USB-флеш-накопичувач, що містить запис відео із мережі YouTube (а.с. 102), а також оглянутими судом за вищевказаними посиланнями сайту інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10», персональної сторінки профілю користувача соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_3 та відео у мережі YouTube.
Як відомо з загальнодоступних джерел, ОСОБА_2 є головним редактором Інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_10, має статус журналіста, та в даному випадку він також поширив інформацію на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook та на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у мережі YouTube.
Факт поширення ОСОБА_2 вищенаведеної інформації підтверджується наявними у розпорядженні суду письмовими доказами і ОСОБА_2 не оспорюється.
Також суд вважає доведеним те, що поширена ОСОБА_2 інформація безпосередньо стосувалася особи позивача оскільки в ній вказується його ім'я та прізвище « ОСОБА_5 ».
ОСОБА_1 має дозвіл на проживання у Турецькій Республіці у період з 16.08.2022 по 22.06.2024, що підтверджується відповідною довідкою, копія якої з перекладом міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.57-59).
Відповідно до інформації, наданої поліцейським Гаріп Йешільйапрак на запит ОСОБА_1 від 31.05.2023, позивач у період з 01.04.2023 по 31.05.2023 лише двічі перетинав кордон Турецької Республіки: 18.04.2023 виїздив з Турецької Республіки та 25.04.2023 повернувся (т.1 а.с.60-61).
Зазначена обставина також підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_3 . (т.1 а.с.62,63)
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, ім'я, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Відповідно до статті 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Отже право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов'язку не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
За приписами частини 1 статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про інформацію» поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі за текстом - постанова Пленуму) роз'яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Статтею 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації (пункт 9 постанови Пленуму).
Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Даючи оцінку доводам позивача про недостовірність наведеної негативної інформації та порушення її поширенням його особистих немайнових прав, суд виходить з наступного.
Відповідно до правової позицій, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.07. 2018 у справі № 910/5117/17, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним.
Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Системний аналіз норм права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини вказує на те, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. Недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише інформація, що є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Ураховуючи зміст та характер зазначеної в публікації ІНФОРМАЦІЯ_5 та повідомленої особисто ОСОБА_2 20.05.2023 інформації наступного змісту: « ОСОБА_5 …… який зараз перебуває в Москві …..» суд вважає, що такі висловлювання про позивача не є оціночними судженнями і не можуть бути розцінені як гіпербола, алегорія чи сатира, у них відсутня оцінка дій, суб'єктивна думка, переконання і погляди відповідача, припущення, зазначена інформація не підпадає і під ознаки критики. Відтак ця інформація є фактичними твердженнями, які можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності і, як наслідок, можуть бути визнані недостовірними.
ОСОБА_2 не надано суду доказів на підтвердження того, що зазначена вище інформаціє є достовірною.
Натомість позивачем суду надано докази які спростовують твердження ОСОБА_2 розповсюджені ІНФОРМАЦІЯ_5 та 20.05.2023 про перебування ОСОБА_5 зараз в Москві, а саме довідку видану поліцейським на підставі клопотання ОСОБА_5 від 31.05.2023, яка містить інформацію щодо в'їзду та виїзду у період з 01.04.2023 по 31.05.2023, з перекладами на українську мову та з нотаріальним посвідченням підписів перекладачів, засвідчені сторінки закордонного паспорту ОСОБА_1 з відміткою про в'їзд 25.04.2023 до Турецької Республіки, та підтверджують те, що ОСОБА_11 не залишав у травні 2023 року територію Турецької Республіки. (т.1 а.с.60-63)
Доводи відповідача, про необхідність проставлення апостилю на довідці про в'їзд та виїзд з Турецької Республіки ОСОБА_1 на думку суду не заслуговують на увагу виходячи з наступного. Відповідно до Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво у цивільних справах, ратифікованої 05.07.2001, передбачено, що документи, які були складені, видані чи засвідчені та скріплені офіційною печаткою на території однієї з Договірних Сторін, або їх засвідчені копії не підлягають легалізації на території іншої Договірної Сторони. Документи, видані офіційними органами Договірних Сторін, мають таку саму доказову силу й на території другої Договірної Сторони.
Таким чином, видана на запит ОСОБА_1 від 31.05.2023 видана органами поліції аеропорту Мілас-Бодрум Турецької Республіки, являється належним доказом у даній справі.
Доводи відповідача стосовно того, що позивач міг залишати Турецьку Республіку по іншому паспорту громадянина України для виїзду за кордон, не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.
Позивачем у відповідях на питання наданих у порядку ст. 93 ЦПК України, підтверджено те, що він має два паспорти громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_3 та НОМЕР_2 .
В той же час при зверненні 31.05.2023 до Департаменту прикордонного управління зовнішніх зв'язків та проектів Турецької Республіки Органам поліції Турецької Республіки ОСОБА_1 запитувалась інформація про останній виїзд та в'їзд до Турецької Республіки ОСОБА_1 , без зазначення будь якого номеру паспорта. При цьому у довідці поліцейського зазначено дати коли позивач залишив Турецьку Республіку та повернувся до неї за період з 01.04.2023 по 31.05.2023 , а саме 18.04.2023 вилетів зі Стамбулу та 25.04.2023 повернувся в Стамбул. Інших перетинів кордону у травні місяці 2023 року, як свідчить надана довідка, не було.
Таким чином, суд вважає, що інформація, розповсюджена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та 20.05.2023 про перебування ОСОБА_5 зараз в Москві є недостовірною, тому що в ній повідомлено про події, яких не існувало.
Разом з тим, суд вважає вказану інформацію такою, що носить негативний характер для особистих немайнових прав позивача, оскільки інформація про перебування певної особи в час повномасштабної військової агресії РФ проти України на території РФ, не є нейтральною інформацією, оскільки створює враження про начеб то нейтральну позицію особи щодо дій, які держава агресор вчиняє на території України, або навіть підтримку чи схвалення цих дій, тому є вкрай негативною інформацією про особу, яка її дискредитує.
ОСОБА_1 є адвокатом, був обраний народним депутатом України V-VI скликання, членом Вищої Ради Юстиції, заступником Глави Адміністрації Президента з питань судової реформи та судоустрою, тобто має значний досвід як політичної, державної, так і правової роботи, тому суд вважає, що інформація про його перебування у Москві негативно впливає на його ділову репутацію.
Посилання відповідача на те, що чинне законодавство України надає журналісту право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дає можливість встановити джерела інформації, суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше вказане не являється підставою для звільнення від доказування, а по-друге - журналіст зобов'язаний подавати для поширення достовірну та правдиву інформацію.
Решта доводів відповідача не спростовують висновків, здійснених судом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам позивача, наведеним у його позовній заяві та відповіді на відзив, надані ним докази в сукупності на підтвердження своїх доводів визнає більш вірогідними та обґрунтованими, ніж заперечення відповідача, тому суд визнає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка даним рішенням визнається недостовірною, суд враховує п. 24 Постанови Пленуму, якою передбачено, що якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту; також суд враховує, що інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення.
У даному конкретному випадку недостовірна інформація була поширена ОСОБА_2 у мережі Інтернет на його особистій веб-сторінці у соціальній мережі Facebook, під час трансляції на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у мережі YouTube та в Інтернет-виданні «ІНФОРМАЦІЯ_10», головним редактором якого є ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене на ОСОБА_2 слід покласти обов'язок спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення на його власній веб-сторінці у соціальній мережі Facebook, на головній сторінці вес-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_10» та на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у мережі YouTube відповідного спростування у п'ятиденний строк з моменту набрання ним законної сили.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судові витрати позивача складаються лише з судового збору у розмірі 6 441,60 грн. за позовні вимоги не майнового характеру, тому з відповідачів на користь позивача підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10» в особі головного редактора ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації - задовольнити.
Визнати недостовірною, та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, повідомлену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 на сайті інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10» у публікації під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_11», за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_12 та на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_9, наступного змісту: « ОСОБА_5 …… який зараз перебуває в Москві …..».
Визнати недостовірною, та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, повідомлену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на веб-сайті YouTube за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_13, починаючи з 15 хвилин 45 секунд і до 15 хвилин 51 секунди запису, наступного змісту: « ОСОБА_5 …… який зараз перебуває в Москві …..».
Зобов'язати головного редактора інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10» ОСОБА_2 у п'ятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, опублікувати на головній сторінці вес-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_10» ІНФОРМАЦІЯ_14 спростування під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_6 » наступного змісту: інформація, поширена про ОСОБА_1 , що міститься у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_11», за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_12 про те, що ОСОБА_9 зараз перебуває в Москві є недостовірною та не відповідає дійсності.
Зобов'язати ОСОБА_2 у п'ятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, опублікувати на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» спростування під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_6 » наступного змісту: інформація, поширена на сторінці ОСОБА_3 у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що ОСОБА_9 зараз знаходиться в Москві не є достовірною та не відповідає дійсності.
Зобов'язати ОСОБА_2 у п'ятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, опублікувати на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на веб-сайті YouTube аудіовізуальний запис спростування, в якому ОСОБА_2 зачитує текст спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_8 , повідомляю, що інформація поширена мною під час прямої трансляції ІНФОРМАЦІЯ_2 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на YouTube YouTube, розміщеної у записі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15 », про те, що ОСОБА_1 зараз перебуває у Москві є недостовірною та не відповідає дійсності.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 6 441,60 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_10» в особі головного редактора ОСОБА_2 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 18.08.2023.