Справа № 646/3977/23
№ провадження 3/646/1899/2023
31.07.2023 м. Харків
Суддя Червонозаводського районного суду міста Харкова Сіренко Ю.Ю., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з групи ІНФОРМАЦІЯ_1 у Збройних силах України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, місце служби і посада: військова частина НОМЕР_1 , старший солдат, водій взводу матеріального забезпечення, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №серії ДНХІ «2/4792 від 25.05.2023 року встановлено, що згідно бойового розпорядження 2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 від 23.05.2023, командиру взводу матеріального забезпечення сержанту ОСОБА_2 в н.п. Куп'янськ Харківської області поставлено завдання організувати місце зберігання боєприпасів з виставленням добового наряду. Старшим добового наряду та відповідальним за зберігання боєприпасів призначено старшого солдата ОСОБА_1 . Однак. ОСОБА_1 халатно віднісся до обов'язків, покладених на нього, під час несення служби у складі добового наряду по охороні приміщення для зберігання боєприпасів, що призвело до порушення правил несення бойового чергування, а саме відлучення останнього без дозволу з бойового поста. Дані дії могли сприяти проникненню на територію та до приміщення для зберігання боєприпасів сторонніх осіб, диверсійних груп противника тощо.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
В силу ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не є обов'язковою.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП України, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15 травня 2008 року, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 2 ст. 172-15 КупАП визнається недбале ставлення військової службової особи до військової служби , вчинене в умовах особливого періоду.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ №2/4792 від 25.05.2023 року, складеного офіцером групи Військової служби правопорядку м. Куп'янськ лейтенантом ОСОБА_3 .
Згідно з вимогами ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який затверджений Законом України К548-ХІУ від 24 березня 1999 року, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки.
Таким чином, ОСОБА_1 у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи військовою службовою особою, недбало ставлячись до військової служби під час виконання функціональних обов'язків, 24.05.2023 року допустив залишення без дозволу місця несення бойового чергування, чим недбало поставився до військової служби в умовах особливого періоду, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, а саме соціальний аспект кваліфікації військових адміністративних правопорушень, суспільну небезпеку і шкоду від вчинення військовослужбовцями адміністративно-карних дій, завдання шкоди позитивному авторитету військовослужбовця і в цілому Збройним Силам України, його особу, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд приходить до переконання, що з метою попередження вчинення ним аналогічних правопорушень, до правопорушника за доцільне застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією цієї статті.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, враховуючи характер правопорушення та особу, стосовно якої складено протокол.
Керуючись ст. 15, ст.283, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП,
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
На підставі ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення до виконання постанови в частині стягнення штрафу 3 місяці.
Строк пред'явлення до виконання постанови в частині стягнення судового збору 3 місяці.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя - Ю.Ю.Сіренко