18 серпня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/7770/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог,
ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області /надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області/ про визнання протиправними та скасування вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 12 лютого 2020 року №Ф-3265-51/1465-У на суму в розмірі 29293,44 грн та вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 15 квітня 2021 року №Ф-3265-51/712-У на суму в розмірі 8495,30 грн /а.с.1-3/.
Позов обґрунтований тим, що підприємницьку діяльність позивач здійснював з 2007 року та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі №816/3056/15, що набрала законної сили 03 жовтня 2015 року, припинено його підприємницьку діяльність. Проте 12 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3265-51/1465-У, якою зобов'язано позивача сплатити борг з єдиного соціального внеску в сумі 29293,44 грн. Також 15 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3265-51/712-У, якою зобов'язано позивача сплатити борг з єдиного соціального внеску в сумі 8495,30 грн. Вказані вимоги позивач вважає протиправними, оскільки судом прийнято рішення про припинення його підприємницької діяльності, а непроведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності позивача та не зняття позивача з обліку як платника податків є наслідком протиправної бездіяльності відповідача. Також в позовній заяві позивач наводить причини пропуску строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 12 лютого 2020 року №Ф-3265-51/1465-У та від 15 квітня 2021 року №Ф-3265-51/712-У
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а. с. 34-38/ зазначив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3265-51/1465-У від 12 лютого 2020 року направлена на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана 23 березня 2023 року, а вимога № Ф-3265-51/712-У від 15 квітня 2021 року направлена на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернулася з позначкою оператора поштового відділення «за закінчення терміну зберігання» 26 травня 2021 року. Відповідно до положень пунктів 41.2 та 42.2 статті 42 Податкового кодексу України такі вимоги вважаються врученими платнику податків, а тому позивач звернувся до суду із порушенням строку звернення до суду з цим позовом. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише 22 лютого 2023 року проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за рішенням позивача та у період з 06 грудня 2007 року по 22 лютого 2023 року позивач перебував на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області як фізична особа- платників податків. Оскільки державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача проведена лише 22 лютого 2023 року, позивачу як фізичній особі-підприємцю в автоматичному режимі було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок за період з І кварталу 2017 року по ІV квартал 2020 року та винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3265-51/1465-У від 12 лютого 2020 року та № Ф-3265-51/712-У від 15 квітня 2021 року.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 05 грудня 2007 року та перебував на обліку як платник єдиного внеску з 06 грудня 2007 року, що підтверджується відповідними записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 39/.
19 серпня 2015 року Полтавським окружним адміністративним судом прийнято постанову у справі №816/3056/15, що набрала законної сили 03 жовтня 2015 року /а.с. 27/, про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
12 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3265-51/1465-У, в якій від ОСОБА_1 вимагалося сплатити єдиний внесок в сумі 29293,44 грн, обчислений за період з І кварталу 2017 року по ІV квартал 2019 року) /а.с. 25, 37 40/.
Вказана вимога ГУ ДПС у Полтавській області направлена ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням №3960019316712 на адресу: АДРЕСА_1 , та вказане поштове відправлення було доставлено 23 березня 2020 року з відміткою "дост. в ящик " /а.с. 40/.
15 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3265-51/712-У, в якій від ОСОБА_1 вимагалося сплатити єдиний внесок в сумі 37788,74 грн, обчислений за період з І кварталу 2017 року по ІV квартал 2020 року. Сума боргу, що підлягає стягненню у примусовому порядку, становить 8495,30 грн /а.с. 21, 37, 43-зворот/.
Вказана вимога ГУ ДПС у Полтавській області направлена ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням №3960020917762 на адресу: АДРЕСА_1 , та вказане поштове відправлення повернулось з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 41-зворот/.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28 червня 2023 року /а.с. 39/ стосовно ОСОБА_1 внесений запис 1, у графі “Актуальний стан на фактичну дату та час формування” зазначено “припинено”; у графі “дані про хронологію реєстраційних дій” вказано “державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням, 22.02.2023 15:34:55, 2005840060001003487, ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Підстава: власне рішення”.
З вимогами про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3265-51/1465-У від 12 лютого 2020 року та №Ф-3265-51/712-У від 15 квітня 2021 року позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом.
Беручи до уваги встановлені обставини, доводи, які наведені позивачем стосовно причин пропуску строку звернення до суду з позовом, та надані суду докази на їх підтвердження, суд визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, а тому переходить до розгляду позовних вимог по суті. Відповідно відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини одночасно урегульовані як нормами Податкового кодексу України (в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства) /надалі - ПК України/, так і нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (в частині умов та підстав справляння ЄСВ) /надалі - Закон № 2464-VI (у відповідних редакціях Закону)/.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платників єдиного внеску перелічено у статті 4 Закону № 2464-VI.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01 січня 2017 року, зокрема запроваджено обов'язковість визначення фізичними особами-підприємцями (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Особливості нарахування ЄСВ в залежності від категорії його платників закріплено у статті 7 Закону № 2464-VI.
Так, згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, діючій до 01 січня 2018 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
У подальшому Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, що діють з 01 січня 2018 року.
Так, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, діючій з 01 січня 2018 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною п'ятою статті 8 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
За визначенням, наведеним у пункті 5 статті 1 Закону № 2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Законом України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2017 року становить 3200 грн.
Законом України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року - 3723 грн.
Законом України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року - 4173 грн.
Законом України від 14 листопада 2019 року №294-IХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2020 року - 4723 грн.
Отже, мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн (3200 грн х 22%), у 2018 році - 819,06 грн (3723 грн х 22%), а у 2019 році - 918,06 грн (4173 грн х 22%), а у 2020 році - 1039,06 грн (4723 грн х 22%).
Таким чином, у разі якщо платником єдиного внеску не отримано дохід (прибуток) в окремому місяці звітного року (з 01 січня 2018 року - звітного кварталу), такий платник зобов'язаний визначити суму єдиного внеску за цей місяць на рівні розміру мінімального страхового внеску.
Пунктом першим частини другої статті 6 Закону №2464-VI встановлений обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону, діючій до 01 січня 2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, а відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції закону, діючій з 01 січня 2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 25 Закону № 2464-VI (у відповідній редакції) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Згідно з пунктом 4 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року за № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера “Ю” (вимога до юридичної особи) або “Ф” (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера “У” (узгоджена вимога).
В третій частині літера “У” (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Враховуючи, що позивач самостійно не обчислив та не сплатив суму єдиного внеску за період з 01 кварталу 2017 року по ІV квартал 2020 року контролюючим органом визначено суму недоїмки з єдиного внеску на загальну суму 37788,74 та сформовано вимоги про її сплату №Ф-3265-51/1465-У від 12 лютого 2020 року та №Ф-3265-51/712-У від 15 квітня 2021 року.
Позивач стверджує, що рішенням суду припинено підприємницьку діяльність у 2015 році, а відтак не зобов'язаний сплачувати ЄСВ.
Відхиляючи такий довід позивача, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність , яка не заборонена законом.
Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
В силу положень пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" №755-IV від 15 травня 2003 року /у відповідній редакції/ державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 7, 8 частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація базується, крім іншого, на таких основних принципах: обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; державної реєстрації за заявницьким принципом; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною дев'ятою цієї статті фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Системний аналіз наведених норм Закону №755-IV свідчить про те, що статус суб'єкта підприємницької діяльності напряму пов'язаний з обставинами державної реєстрації такого статусу та наявністю відповідного запису в Реєстрі.
Посилання позивача на те, що його підприємницька діяльність була припинена на підставі рішення суду в 2015 році спростовується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до якого лише 22 лютого 2023 року державним реєстратором внесено запис №2005840060001003487 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за його рішенням /а.с. 39/.
Таким чином, у період з 1 кварталу 2017 року по ІV квартал 2020 року (включно) позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримано ним у вказаний період дохід (прибуток) від підприємницької діяльності, чи ні.
Оскільки позивач не виконав свій обов'язок зі сплати єдиного внеску, покладений на нього пунктом 4 частини першої статті 4, пунктом 2 частини першої статті 7, частиною восьмою статті 9 Закону №2464, суд доходить висновку про правомірність формування відповідачем вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3265-51/1465-У від 12 лютого 2020 року та №Ф-3265-51/712-У від 15 квітня 2021 року.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3265-51/1465-У від 12 лютого 2020 року та №Ф-3265-51/712-У від 15 квітня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк