Справа № 420/18550/23
18 серпня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ 14321653), Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ 43206931) про визнання протиправним наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) за результатом якого позивач просить:
визнати протиправним наказ начальника НОМЕР_4 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України від 03.06.2023 №1172-АГ.
визнати протиправним наказ Регіонального управління Морської охорони від 15.06.2023 № 134-ос «Про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності»;
скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 загону Державної прикордонної служби України від 03.06.2023 № 1172-АГ щодо притягнення ОСОБА_2 до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 40260,00 грн. (сорок тисяч двісті шістдесят гривень 00 копійок);
скасувати наказ Регіонального управління Морської охорони від 15.06.2023 № 134-ОС «Про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності» щодо здійснення відрахування в розмірі 20 відсотків мого місячного грошового забезпечення після здійснення утримання всіх належних податків та зборів, до повного відшкодування шкоди, заподіяній державі в розмірі 40260,00 грн. (сорок тисяч двісті шістдесят гривень 00 копійок).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Службове розслідування (висновок від 31.05.2023 № 144, затверджений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.06.2023 № 1172-АГ «Про підсумки службового розслідування») проведено не повно, не об'єктивно, з порушенням строків його проведення, визначеними Законом та Наказом 815. В ході службового розслідуванням вини позивача у створені періоду затримки розрахунку при звільненні, що призвело до не виплати належних ОСОБА_3 сум в установлений строк, не встановлено. Так само як і причинного зв'язку протиправної поведінки позивача і завданої шкоди. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає що пункт 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.06.2023 № 1172-АГ «Про підсумки службового розслідування», повинен бути скасований. Крім того, на виконання наказу Регіонального управління Морської охорони від 15.06.2023 № 134-ОС «Про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності» з мене розпочато здійснення відрахування в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення позивача після здійснення утримання всіх належних податків та зборів, до повного відшкодування шкоди, заподіяній державі в розмірі 40260,00 грн. (сорок тисяч двісті шістдесят гривень 00 копійок), який як наслідок позивач вважає також протиправним.
Ухвалою суду від 24 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач - Регіональне управління Морської охорони заперечує проти задоволення позову зазначивши, що Регіональне управління Морської охорони жодним чином не порушувала права позивача, та не могла їх порушити, оскільки на виконання вимог частини 3 статті 11 Закону № 160-IX зобов'язано було видати наказ про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності на підставі матеріалів службового розслідування від 31.05.2023 №144, проведеного в 7 прикордонному загоні, та висновок якого затверджений наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 03.06.2023 № 1172-аг, та яким встановлено факт нанесення шкоди державі. Дії Регіонального управління Морської охорони ґрунтувались виключно на приписах частини 3 статті 11 Закону № 160-IX, відповідно до якої такі дії регіонального управління є чітко детермінованими та спрямованими на виконання правового рішення іншого суб'єкта владних повноважень - 7 прикордонного загону.
У відзиві на позовну заяву відповідач - Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заперечує проти задоволення позову зазначивши, що службове розслідування (висновок від 31.05.2023 № 144) проведено повно, всебічно та об'єктивно, з дотриманням строків його проведення, визначеними Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та «Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2021 року №815.
В ході службового розслідування встановлено вину позивача у створені періоду затримки розрахунку при звільненні, що призвело до не виплати належних Лесі СІМКІНІЙ сум в установлений строк, у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків на посаді головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) НОМЕР_4 прикордонного загону в період з 26 березня 2021 року по 24 липня 2022 року та допущено завдання шкоди сплатою за рахунок бюджетних коштів витрат пов'язаних з виконанням Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2022 у справі №465/3031/22 про стягнення на користь останньої суми 43961,38 грн, платіжне доручення № 10 від 12.01.2023.
Враховуючи вищевикладене, пункт 1 наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного Карпатського загону від 03.06.2023 № 1172-АГ «Про підсумки службового розслідування» згідно якого, 03.06.2023 на адресу Регіонального управління Морської охорони було направлено лист начальника НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) від 03.06.2023 № 32/9099-23-Вих з копією висновку службового розслідування від 31.05.2023 №144, яким встановлено, що під час проходження військової служби в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ) на посаді головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання службових обов'язків було допущено завдання матеріальної шкоди через додатково сплачений середній заробіток за період затримки розрахунку за рахунок бюджетних коштів, пов'язаних з виконанням рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2022 у справі №465/3031/22 про стягнення середнього заробітку в розмірі 43961,38 грн. на користь ОСОБА_4 з клопотанням про притягнення підполковника ОСОБА_5 до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 40 260,00 (сорок тисяч двісті шістдесят гривень 00 копійок) за шкоду заподіяну державі, відповідає вимогам частини 2 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та не підлягає скасуванню.
Таким чином, вищенаведене беззаперечно свідчить про те, що військова частина НОМЕР_2 діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22 березня 2021 року № 89-ОС зараховано в списки особового складу загону та на всі види забезпечення підполковника ОСОБА_6 , який прибув для подальшого проходження служби з Західного регіонального управління м. Львів, до НОМЕР_4 прикордонного загону на посаду головного бухгалтера - начальника фінансово- економічного відділу (бухгалтерської служби), з 20 березня 2021 року.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26 березня 2021 року № 99-ОС вважається таким, що приступив до виконання посадових обов'язків підполковник ОСОБА_6 , головний бухгалтер - начальник фінансово- економічного відділу (бухгалтерської служби), з 26 березня 2021 року.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України від 24 липня 2022 року № 456-ОС виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_6 , головного бухгалтера - начальника фінансово- економічного відділу (бухгалтерської служби), у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби в розпорядження начальника Регіонального управління Морської охорони Державної прикордонної служби України, з 24 липня 2022 року.
Таким чином, підполковник ОСОБА_6 проходив військову службу в НОМЕР_4 прикордонному Карпатському загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на посаді головного бухгалтера - начальника фінансовоекономічного відділу (бухгалтерської служби) в період з 20 березня 2021 року до 24 липня 2022 року.
28 березня 2023 року на адресу НОМЕР_4 прикордонного загону надійшла Вимога від керівника аудиторської групи заступника начальника відділу внутрішнього аудиту Західного регіонального управління полковника Ігоря МАЛЕНКО реєстраційний №4028-23-Вх.
З якої стало відомо, що в ході проведення аудиторського дослідження, щодо проведення виплат згідно судових рішень було встановлено, що в січні 2023 року 7 прикордонним загоном в одному випадку сплачено середній заробіток за період затримки при звільненні у розмірі 43 961,38 грн., а саме бувшому працівникові НОМЕР_4 прикордонного загону провідному бухгалтеру фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) СІМКІНІЙ Лесі, яка була звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 10.01.2022 року №5-ОС), а повний розрахунок проведено лише 29.03.2022. Відповідно до виписки Державної казначейської служби України від 13.01.2022 залишок відкритих асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» відсутній, проте станом на 14.01.2022 залишок відкритих асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» складав 3 372 800,00 грн, тобто станом на 14.01.2022 була можливість провести повний розрахунок при звільненні працівника ОСОБА_7 .
Колишнім працівником Лесею СІМКІНОЮ було направлено позов до суду, щодо затримки розрахунку при звільненні та стягнення з прикордонного загону компенсації за несвоєчасний розрахунок. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2022 №465/3031/22 ухвалено стягнути з НОМЕР_4 прикордонного загону на користь ОСОБА_8 43 961,38 грн. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні. На вищезазначене Рішення 7 прикордонним загоном було подано апеляційну скаргу, про те відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 12.12.2022 апеляційну скаргу НОМЕР_4 прикордонного загону залишено без задоволення, рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2022 залишено без змін. На виконання рішень судів 12.01.2023 платіжним дорученням №10 середньоденний заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 35 388,91 грн. було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_4 , також з суми середнього заробітку утримано та перераховано ПДФО 18% в сумі 7 913.05 грн. та військовий збір 1,5% в сумі 659,42 грн.
На час розгляду справи позивач проходить військову службу в Регіональному управлінні Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ).
Начальнику НОМЕР_4 прикордонного Карпатського загону надійшла Вимога керівника аудиторської групи Західного регіонального управління від 28.03.2023 № 4028-23-Вх щодо проведення службового розслідування з метою встановлення обставин, причин та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли завданню шкоди, її розміру.
На дану Вимогу, на підставі наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.04.2023 № 681-АГ «Про призначення службового розслідування» та від 01.05.2023 № 900-АГ «Про продовження терміну проведення службового розслідування», керуючись вимогами Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2021 № 815, проведено службове розслідування.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, за результатами службового розслідування встановлено, що під час проходження служби та виконання обов'язків за посадою головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) НОМЕР_4 прикордонного загону мною, підполковником ОСОБА_9 , внаслідок недбалого виконання службових обов'язків допущено не виплату належних працівнику ОСОБА_3 сум в установлений строк та створення періоду затримки розрахунку при звільненні, що призвело до завдання шкоди через додатково сплачений середній заробіток за період затримки розрахунку за рахунок бюджетних коштів, пов'язаних з виконанням Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2022 у справі № 465/3031/22 про стягнення середнього заробітку в розмірі 43 961,38 грн. на користь останньої.
Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 03.06.2023 № 1172-аг, яким встановлено, що під час проходження військової служби в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ) на посаді головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) ОСОБА_1 внаслідок недбалого виконання службових обов'язків було допущено завдання матеріальної шкоди через додатково сплачений середній заробіток за період затримки розрахунку за рахунок бюджетних коштів, пов'язаних з виконанням рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2022 про стягнення середнього заробітку в розмірі 43 961,38 грн. на користь ОСОБА_4 .
Вищевказаний лист 7 прикордонним загоном було направлено на адресу Регіонального управління Морської охорони в порядку передбаченому частиною 2 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з клопотанням про притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 40 260 грн. за шкоду завдану державі.
На виконання вимог частини 3 статті 11 Закону № 160-IX Регіональним управлінням Морської охорони видано наказ від 15 червня 2023 року № 134-ос, яким ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 40 260 грн. за шкоду завдану державі на підставі матеріалів службового розслідування від 31.05.2023 №144, затвердженого наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 03.06.2023 № 1172-аг.
Позивач вважає зазначені накази протиправними та за їх скасуванням звернувся до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відносини між Державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, які складаються з приводу проходження військової служби унормовані, зокрема, приписами Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №548-XIV; далі за текстом Статут внутрішньої служби), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №551-XIV; далі за текстом Дисциплінарний статут), Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року № 160-IX, Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 року № 1075-XI, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608.
Так, відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно з ст.11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Отже, обов'язок збереження ввіреного військового майна витікає із прямої норми закону, а відтак, об'єктивно не може бути невідомий військовослужбовцю.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Як передбачено ст.ст.26,27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Додатково правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство (затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997р. №300; далі за текстом Положення №300), згідно з п.п.3.1.7 якого у військових частинах (з'єднаннях), крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3 - 3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають: заступники командира частини (з'єднання) з тилу, з інженерно-авіаційної служби - начальник технічної частини з питань аеромобільної підготовки та підпорядковані їм посадові особи; начальник служби ракетно-артилерійського озброєння; начальник інженерної служби; начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту; начальник зв'язку; начальник бронетанкової служби; начальник автомобільної служби; начальник метрологічної служби; начальник медичної служби; старший ветеринарний лікар (ветеринарний лікар, ветеринарний фельдшер); начальник фізичної підготовки та спорту; начальник фінансової служби; начальник служби (підрозділу) охорони праці; начальник адміністративно-господарчої частини штабу з'єднання; начальник квартирно-експлуатаційної служби; інші посадові особи військової частини (з'єднання) в межах своїх функціональних обов'язків.
Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України була затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017р. №440 (далі за текстом Інструкція №440) і визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна. Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
За визначенням п.2 Інструкції №440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Отже, приписами Інструкції №440 укладення договору про матеріальну відповідальність працівника передбачено виключно у порядку трудового законодавства, що є очевидно незастосовним відносно військовослужбовця, котрий повинен забезпечувати збереження ввіреного майна у силу ст.11 Статуту внутрішньої служби.
Згідно з ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст.ст.47,84-88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (затверджений наказом Міністра оборони України від 21.11.2017р. №608; далі за текстом Порядок №608).
За визначенням п.2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (п.7 Порядку № 608).
Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Розділом ІІІ Порядку № 608 визначено порядок проведення службового розслідування.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (п.1 розділу ІІІ Порядку № 608).
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування) (п.3 розділу ІІІ Порядку № 608).
До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (п.1 розділу V Порядку № 608).
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування (п.2 розділу V Порядку № 608).
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;
неправомірні дії військовослужбовця;
зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є);
вина військовослужбовця;
причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;
вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;
причини та умови, що сприяли правопорушенню;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення (п.3 розділу V Порядку №608).
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:
висновки службового розслідування;
пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;
інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити (п.4 розділу V Порядку № 608).
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування (п.5 розділу V Порядку № 608).
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (п. 6 розділу V Порядку № 608).
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (п.1 розділу VІ Порядку № 608).
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (п.2 розділу VІ Порядку № 608).
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року № 160-IX (далі Закон № 160-ІХ).
Відповідно до п.4 ст.1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (п.5 ст.1 Закону № 160-ІХ).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч.3 ст.3 Закону № 160-ІХ).
Згідно ч.1 ст.6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону № 160-ІХ особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затвердженого Постановою КМУ від 02.11.1995 року № 880 у трикратному розмірі відшкодовуються: за агрегати, запасні частини, інструменти, прилади і приладдя до озброєння, військової техніки, устаткування, апаратури, засобів зв'язку, технічних засобів охорони і до обчислювальної техніки, за оптичні прилади, імпортні електрифіковані інструменти, пальне, масло і мастила, спирти і спеціальні рідини, паливо, зокрема за агрегати, запасні частини, інструменти і приладдя до озброєння, військової техніки, устаткування і до апаратури запасні частини, інструменти і приладдя до бронетанкової техніки, приціли (усіх типів), пальне, масла і мастила, спирти і спеціальні рідини.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.7 Закону України № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.
Статтею 8 Закону України № 160-ІХ визначено порядок проведення службового розслідування.
Посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів (ч.1 ст.8 Закону України № 160-ІХ).
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника) (ч.2 ст.8 Закону України № 160-ІХ).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (ч.3 ст.8 Закону України № 160-ІХ).
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань (ч.5 ст.8 Закону України № 160-ІХ).
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності (ч.6 ст.8 Закону України № 160-ІХ).
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (ч.1 ст.8 Закону України № 160-ІХ).
Як встановлено судом, в ході проведення аудиторського дослідження, щодо проведення виплат згідно судових рішень було встановлено, що в січні 2023 року 7 прикордонним загоном в одному випадку сплачено середній заробіток за період затримки при звільненні у розмірі 43 961,38 грн., а саме бувшому працівникові НОМЕР_4 прикордонного загону провідному бухгалтеру фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) СІМКІНІЙ Лесі, яка була звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 10.01.2022 року №5-ОС), а повний розрахунок проведено лише 29.03.2022. Відповідно до виписки Державної казначейської служби України від 13.01.2022 залишок відкритих асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» відсутній, проте станом на 14.01.2022 залишок відкритих асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» складав 3 372 800,00 грн, тобто станом на 14.01.2022 була можливість провести повний розрахунок при звільненні працівника Лесі СІМКІНІЙ (Вимога від керівника аудиторської групи реєстраційний №4028-23-Вх від 28 березня 2023 року).
Отже, факт виплати середнього заробітку звільненому працівникові на виконання рішення суду, встановлено на підставі вимоги від керівника аудиторської групи реєстраційний №4028-23-Вх від 28 березня 2023 року, службове розслідування з даного приводу призначене 01 квітня 2023 року.
Висновок службового розслідування розглянуто та затверджено начальником НОМЕР_4 прикордонного загону 31.05.2023, про результати службового розслідування видано наказ від 03.06.2023 № 1172-АГ.
В ході службового розслідування встановлено вину позивача у створені періоду затримки розрахунку при звільненні, що призвело до не виплати належних Лесі СІМКІНІЙ сум в установлений строк, у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків на посаді головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) НОМЕР_4 прикордонного загону в період з 26 березня 2021 року по 24 липня 2022 року та допущено завдання шкоди сплатою за рахунок бюджетних коштів витрат пов'язаних з виконанням Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2022 у справі №465/3031/22 про стягнення на користь останньої суми 43961,38 грн, платіжне доручення № 10 від 12.01.2023.
Враховуючи вищевикладене, пункт 1 наказу начальника 7 прикордонного Карпатського загону від 03.06.2023 № 1172-АГ «Про підсумки службового розслідування» згідно якого, 03.06.2023 на адресу Регіонального управління Морської охорони було направлено лист начальника НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) від 03.06.2023 № 32/9099-23-Вих з копією висновку службового розслідування від 31.05.2023 №144, яким встановлено, що під час проходження військової служби в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ) на посаді головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання службових обов'язків було допущено завдання матеріальної шкоди через додатково сплачений середній заробіток за період затримки розрахунку за рахунок бюджетних коштів, пов'язаних з виконанням рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2022 у справі №465/3031/22 про стягнення середнього заробітку в розмірі 43 961,38 грн. на користь ОСОБА_4 з клопотанням про притягнення підполковника ОСОБА_5 до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 40 260,00 (сорок тисяч двісті шістдесят гривень 00 копійок) за шкоду заподіяну державі, відповідає вимогам частини 2 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Таким чином під час проведення службового розслідування встановлено наявність шкоди, протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди стосовно позивача.
Статтею 9 Закону №160-IX визначені обставини, що виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ч.1,3 ст.9 Закону завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Під час службового розслідування вказаних обставин не встановлено.
З огляду на викладене наказ начальника НОМЕР_4 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України від 03.06.2023 №1172-АГ прийнято обгрунтовано, правомірно та законно.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб» від 03.10.2019 р. № 160-IX разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
За приписами ч.3 ст.11 Закону № 160-IX командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
03.06.2023 на адресу Регіонального управління Морської охорони надійшов лист начальника НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) від 03.06.2023 №32/9099-23-Вих з копією висновку службового розслідування від 31.05.2023 №144, затвердженого наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 03.06.2023 № 1172-аг, яким встановлено, що під час проходження військової служби в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ) на посаді головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) ОСОБА_1 внаслідок недбалого виконання службових обов'язків було допущено завдання матеріальної шкоди через додатково сплачений середній заробіток за період затримки розрахунку за рахунок бюджетних коштів, пов'язаних з виконанням рішення Франківського районного суду м. Львова від 01.09.2022 про стягнення середнього заробітку в розмірі 43961,38 грн. на користь ОСОБА_4 .
На виконання вимог частини 3 статті 11 Закону № 160-IX Регіональним управлінням Морської охорони видано наказ від 15 червня 2023 року № 134-ос, яким ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 40 260 грн. за шкоду завдану державі на підставі матеріалів службового розслідування від 31.05.2023 №144, затвердженого наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 03.06.2023 № 1172-аг.
Так, згідно ч.ч.1-2 ст.8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
За приписами ч.ч.3,4 ст.8 Закону № 160-IX розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Відповідно до ч.6 ст.8 Закону № 160-IX за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
За приписами ч.7 ст.8 Закону № 160-IX, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Згідно п.3 розділу ІV Порядку проведення службового розслідування, затвердженого наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017р., військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Аналіз наведеної норми свідчить, що остання закріплює перелік прав, що має військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, та не встановлює обов'язковості доведення наказу про призначення службового розслідування до військовослужбовця, щодо якого воно проводиться.
Відповідач акцентував увагу суду на тому, що відповідач ознайомив позивача з наказом про призначення службового розслідування, ознайомивши останнього з правами та обов'язками під час проведення службового розслідування.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний про факт та предмет проведення службового розслідування, що підтверджується рапортом про отримання копії службового розслідування.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
За змістом ч.2 ст.3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до пп.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
З аналізу викладених норм слідує, що у разі переведення військовослужбовця на нове місце служби прийняття до матеріальної відповідальності належить до повноважень командира військової частини за новим місцем служби винної особи.
Таким чином, наказ про притягнення до матеріальної відповідальності Позивача прийнятий Регіональним управлінням Морської охорони видано наказ від 15 червня 2023 року № 134-ос правомірно.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту ч.3 ст.3 Закону № 160-ІХ, яким регулюються спірні правовідносини, слідує що притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності є можливим лише за одночасного дотримання чотирьох умов, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідних висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 25.03.2020 року по справі № 814/2281/16, а саме наведення відповідачем обґрунтувань притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, у той час як цим Положенням передбачено як повну, так і обмежену матеріальну відповідальність. І хоча ухвалення відповідного рішення перебуває у площині дискреційних повноважень відповідного командира (начальника), таке рішення повинно бути обґрунтованим і відповідати вимогам закону, а адміністративний суд, у свою чергу, в порядку судового контролю зобов'язаний надати цьому рішенню оцінку, в тому числі в аспекті законності та обґрунтованості.
Така правова позиція щодо розгляду спорів про притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності викладена Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 813/2751/17 та у постанові від 12 грудня 2018 року №813/2751/17, у постанові від 25.03.2020 р. №814/2281/16.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1,3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ 14321653), Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ 43206931) про визнання протиправним наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.