Справа № 420/9555/23
18 серпня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідно до чинного законодавства, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт Серія НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 05 березня 1998 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , пенсію за віком, з 16.08.2022року, з урахуванням стажу роботи в Закритому акціонерному товариству Управління механізації будівництва «Чукотське» (ЗАТ УМБ «Чукотське») та з урахуванням розміру заробітної плати за час роботи в Закритому акціонерному товариству Управління механізації будівництва «Чукотське» (ЗАТ УМБ «Чукотське»), а саме з 01.01.1992 року пo 10.12.1992 року.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення йому пенсії за віком. При цьому надав всі необхідні та наявні документи для призначення пенсії. Однак, при обчисленні страхового стажу позивачу безпідставно та протиправно не зараховано стаж роботи в Російської Федерації в ЗАТ Управлінні механізації будівництва «Чукотське», а саме період трудової діяльності з 01.01.1992року по 10.12.1992року.
18.05.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що позивач вперше звернувся до територіальних органів Пенсійного форду України з заявою №3738 від 17.08.2022 про призначення пенсії за віком. З 01 квітня 2021 згідно п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви зберігається в електронній пенсійній справі особи. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, який уповноважений розглянути подану позивачем заяву від 17.08.2022. Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянувши заяву та додані до неї документи, 26.08.2022 прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №155950014498 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, в наявності згідно розрахунку стажу було лише 27 років 05 місяці 17 днів. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, листом 01.09.2022 №1500-0210- 8/88584 направлено на адресу Позивача Рішення Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.08.2022 №155950014498. Позивач повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного форду України з заявою №6076 від 29.12.2022 про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, який уповноважений розглянути подану позивачем заяву від 29.12.2022. Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянувши заяву та додані до неї документи, 29.12.2022 прийняло Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №155950014498 від 04.01.2023 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, в наявності згідно розрахунку стажу лише 27 років 11 місяців 10 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди. Згідно розрахунку страхового стажу зараховано період з 01.01.1992 по 10.12.1992. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, листом 04.01.2023 №1500-0210-8/2688 направлено на адресу Позивача Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №155950014498 від 04.01.2023 . Згідно частини 2 статті 24 Закону України № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивачу Головним управлінням в Чернівецькій області роз'яснено, що дата з якою вона матиме право на пенсійну виплату - 08.08.2025. Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, який вступив в дію з 01.01.2004 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Зарахування страхового стажу здійснюється з врахуванням законодавчих норм визначених Законом №1058, на підставі відомостей персоніфікованого обліку, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058. Таким чином, з 1 січня 2004 стаж напряму пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. До 1 січня 2004 стаж вимірювався часом роботи (і це був трудовий стаж), після цієї дати - сумою фактично сплачених страхових внесків. Іншого чинним законодавством не передбачено. Вважає, що позовні вимоги до Головного управління безпідставні, оскільки немає неправомірних дій з боку Головного управління щодо відмови в призначенні пенсії.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року залучено до участі у справі № 420/9555/23 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду не надходило.
Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.08.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії, відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області під час розгляду поданих документів було встановлено, що загальний страховий стаж позивача складає 27 років 05 місяці 17 днів.
До страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки № НОМЕР_3 від 02.04.1984 року, а саме: з 11.06.1976 року по 25.08.1976 року, з 03.06.1977 по 27.08.1977 року , з 16.06.1978 по 24.08.1978 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №155950014498 від 26.08.2022 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, листом від 01.09.2022 року №1500-0210-8/88584 направлено на адресу позивача Рішення Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.08.2022 року №155950014498.
29.12.2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області під час розгляду поданих документів було встановлено, що загальний страховий стаж позивача складає 27 років 11 місяці 10 днів.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянувши заяву та додані до неї документи, 29.12.2022 року прийняло Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №155950014498 від 04.01.2023 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, в наявності згідно розрахунку стажу лише 27 років 11 місяців 10 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди. Згідно розрахунку страхового стажу зараховано період з 01.01.1992 по 10.12.1992 року.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, листом 04.01.2023 №1500-0210-8/2688 направлено на адресу Позивача Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №155950014498 від 04.01.2023 року.
27.02.2023 року ОСОБА_1 уклав з Ізмаїльською Державною податковою інспекцією Головного управління ДПС в Одеській області типовий договір № 2315159100002 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) у розмірі 38 324,00 грн.
30.03.2023 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №155950014498 від 06.04.2023 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, в наявності згідно розрахунку стажу лише 28 років 0 місяців 25 днів.
До страхового стажу позивача не зараховані період роботи з 01.01.1992 по 10.12.1992 року, оскільки пенсія громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації призначаються на умовах визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. \Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
Згідно з п.1 ч.1,2 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається пенсія за віком. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Пунктом 1 статті 11 Закону №1058-IV, встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з частинами 1-4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону №1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду..
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV Призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
У відповідності до ст.62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Висновки суду.
Отже, з аналізу вказаних приписів законодавства вбачається, що обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яке звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 155950014498 від 06.04.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. До страхового стажу позивача не зараховані періоди трудової діяльності з 01.01.1992 по 10.12.1992 року.
Згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 у період з 17.05.1988 по 10.12.1992 року працював в Управлінні механізації будівництва «Чукотське» на посаді матроса-моториста з 17.05.1988 по 07.08.1992 роки, та на посаді механіка- другого штурмана з 07.08.1992 по 10.12.1992 року, що підтверджується довідкою ВАТ Управління механізації будівництва «Чукотське» № 163 від 09.06.2005 року (а.с.22).
Відповідно до довідки ВАТ Управління механізації будівництва «Чукотське» № 168 від 16.06.2005 року, позивачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата з 1988 по 1992 роки (а.с.23).
Також, суд зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 155950014498 від 04.01.2023 року ОСОБА_1 до страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності.
Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала такі довідки.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що довідки надані позивачем для перерахунку пенсії, в яких зазначено суми заробітної плати, мають враховуватись відповідачем та бути ним досліджені при прийняття відповідних рішень.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог у спосіб зобов'язання призначити пенсію, без перевірки суб'єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У зв'язку із чинністю вказаної вище норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто заяву позивача про перерахунок пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що прийняв таке рішення.
Таким чином, суд зобов'язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача буде саме: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 155950014498 від 06.04.2023 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії із всіма наданими документами, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позовні вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, б. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 155950014498 від 06.04.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії із всіма наданими документами, з урахуванням висновків суду у цій справі.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко