Справа № 420/17683/22
18 серпня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у неприйнятті рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 , у зв'язку із звільненням з військової служби, на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення, компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2020 рік терміном 14 днів;
- зобов'язати Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2020 рік терміном 14 днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на день виключення зі списків особового складу та усіх видів забезпечення позивачу протиправно не виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2020 рік терміном 14 днів.
За змістом відзиву від 28.12.2022 року, відповідач про наявність у позивача права на отримання додаткової відпустки не знав. Позивач про отримання статусу інваліда 2 групи не повідомляв, із рапортом щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку при звільненні не звертався. Тому відповідач вважає, що у даному випадку відсутня протиправна бездіяльність. У задоволенні позову просить відмовити.
У відповіді на відзив від 27.01.2023 року позивач зазначає, що наведені у відзиві обґрунтування є безпідставними. Про наявність статусу інваліда війни ІІ групи у позивача відповідачеві було відомо, оскільки 04.02.2021 року позивачеві виплачено одноразову грошову допомогу на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки із рапортом про виплату грошової допомоги позивач звернувся ще до звільнення зі служби, то про наявність у позивача права на додаткову відпустку відповідачеві мало б бути відомо.
Ухвалою суду від 19.06.2023 року адміністративну справу прийнято до провадження після її направлення П'ятим апеляційним адміністративним судом для продовження розгляду.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.
Позивач має статус інваліда ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 07.12.2020 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до витягу з наказу начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації ДПС України від 18.11.2020р. № 276-ОС позивача звільнено з військової служби за підп. «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку.
24.12.2020 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідно до витягу з наказу начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації ДПС України від 24.12.2020 року № 308-ОС.
За 2020 рік позивачеві не надавалась додаткова відпустка терміном 14 днів відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та компенсація при звільненні за невикористані дні такої відпустки також не виплачувалась, що відповідачем не спростовується.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 13 Закону України від 22.10.1993р. №3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено надання особам з інвалідністю внаслідок війни додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Як встановлено судом із наданих позивачем матеріалів, право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік позивач набув у 2020 році ще до звільнення з військової служби.
Право на таку відпустку у 2020 році позивачем не використано.
Відповідно до абз. 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України від 20.12.1991р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Компенсація позивачу при звільненні за невикористані дні додаткової відпустки не виплачувалась.
Враховуючи положення п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України від 22.10.1993р. №3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та абз. 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України від 20.12.1991р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей» позивач має право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпуски терміном 14 календарних днів за 2020 рік.
Посилання відповідача не необізнаність щодо наявності у позивача статусу особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, а також на відсутність звернення щодо виплати компенсації за неотримані дні додаткової відпустки не позбавляють позивача права на отримання такої компенсації та не звільняють відповідача від обов'язку щодо її виплати.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2020 рік терміном 14 календарних днів.
Зобов'язати Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 43206931) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2020 рік терміном 14 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов