17 серпня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/5476/23
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Казанчук Г.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Гулян Яніну Вікторівну, звернувся до суду з позовною заявою (документ сформований в системі "Електронний суд"), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 на шахті "Новомиргородська" з 07.10.1991 р. по 01.02.1992 р.; в 51 ВГРЗ (в подальшому 11-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Центрального штабу ДВГРС) з 04.02.1992 р. по 25.05.1999 р. до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах , а також періоду строкової військової служби з 18.06.1988 р. по 30.04.1991 р. до загального стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи на шахті "Новомиргородська" з 07.10.1991 р. по 01.02.1992 р.; в 51 ВГРЗ (в подальшому 11-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Центрального штабу ДВГРС) з 04.02.1992 р. по 25.05.1999 р. до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах , а також період строкової військової служби з 18.06.1988 р. по 30.04.1991 р. до загального стажу;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №111750001372 від 27.06.2023 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 розділу ХІV ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 розділу ХІV ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 20.05.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо про призначення пільгової пенсії, проте рішенням ГУ ПФУ у Полтавській області було відмолено у призначенні пільгової пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу. ГУ ПФУ у Полтавській області не зараховано період роботи позивача распіраторником з 07.10.1991 по 01.02.1992, з 04.02.1992 по 25.05.1999 та період служби в армії, що вплинуло на наявність пільгового періоду, необхідного для призначення пільгової пенсії за Списком №1.
ГУ ПФУ в Полтавській області (надалі відповідач 1) та ГУ ПФУ в Кіровоградській області (надалі відповідач 2) відзив на позов не надали.
Рух справи:
Ухвалою судді від 18.07.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено строк на подання процесуальних заяв. Від ГУ ПФУ в Полтавській області витребувано додаткові докази.
ГУ ПФУ в Полтавській області вимоги ухвали судді про витребування доказів не виконано.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження), дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 20.06.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії від 27.06.2023 року №111750001372 відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 через відсутність необхідного пільгового стажу. Загальний страховий стаж особи становить 14 років 03 місяця 29 днів (далі спірне рішення, а.с.43).
До загального страхового стажу не зарахований період служби в армії згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка;
До пільгового страхового стажу не зарахований період роботи з 04.02.1992 року по 26.05.1999 року в Олександрійському воєнізованого гірничо рятувальному загоні МНС України, оскільки довідку про пільговий характер роботи на цьому підприємстві надана архівною установою і може бути врахований лише при наявності рішення комісії;
Період роботи з 07.10.1991 року по 01.02.1992 року не враховано до пільгового стажу, оскільки довідка про пільговий характер роботи підписана головою ліквідаційної комісії на підставі архівної довідки про роботу від 26.07.2022 року №231-Ф, тому вказаний період можливий до врахування при наявності рішення комісії або акту перевірки, якщо дана організація не ліквідована.
Отже правомірність та законність рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу певних періодів роботи та служби є предметом даного спору, який передано на вирішення адміністративного суду.
На час вирішення питання про підтвердження стажу та призначення позивачу пенсії йому виповнилось 50 років.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що ''пенсія за віком'' - це свого роду ''державний депозит'' (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Суд вважає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на ''пенсії за віком на пільгових умовах''.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
У частині 1 статті 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок - №637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Спірним рішенням відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із не зарахуванням до загального та пільгового стажу періодів роботи та служби в армії.
Правомірність спірного рішення суд розглядає в розрізі періодів, які не були зараховані до стажу.
У спірному рішенні вказано про не зарахування до загального страхового стажу період строкової служби в армії згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка.
Принагідно суд зауважує, що у спірному рішення відсутнє взагалі посилання на конкретний часовий період, який не зарахований до загального страхового стажу, що, як на думку суду є певною дефектністю спірного рішення.
У трудовій книжці позивача НОМЕР_3 наявний запис:
- №1 з 18.06.1988 року по 30.04.1991 року - Служба в рядах Радянської Армії - №5411313.
Так, на першому розвороті військового квитка НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 дійсно відсутня печатка органу, яким було видано цей квиток. Водночас, кожен наступний запис у військовому квитку посвідчений як підписом відповідного командира військової частини так і печаткою. Так, підписами і печатками посвідчені записи на арк.4 в графі 15 ''Проходження дійсної строкової служби'', на акр.8, 9 - наявні записи про прийняття позивачем присяги та присвоєння йому військових звань та нагород, на акр. 10 міститься інформація про видачу зброї (а.с.33-41).
Отже мотиви неврахування періоду служби позивача в армії, наведені у спірному рішенні, є проявом крайнього формалізму, що безпосередньо впливає на право позивача на соціальний захист. А тому, спірне рішення в цій частині підлягає скасуванню як протиправне, а вказаний період має бути зарахований до загального страхового стажу.
У спірному рішенні вказано про не зарахування до загального страхового стажу період роботи позивача з 04.02.1992 року по 25.05.1999 року через те, що довідка про пільговий характер надана архівною установою і може бути врахована лише при наявності рішення комісії про зарахування стажу.
Вказані доводи відповідача суд відхиляє через їх безпідставність.
Трудова книжка позивача містить записи:
''51-й воєнізований гірничорятувального загін''
- № 4 від 04.02.1992 - прийняти на службу в 3- Новомиргородський взвод на посаду распіраторника (підземний) - наказ №19-к від 10.02.92 р.;
- №5 від 03.05.1994 - 51-й ВГРО перейменовано в ВГРО;
- №6 від 25.05.1999 - звільнений за п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням - наказ №146/к від 17.05.1999 р.
Згідно Рішення Комісії ГУ ПФУ в Кіровоградській області 395 від 30.11.2022 року підтверджений пільговий стаж роботи на посаді распіраторника за Списком 1 з 04.02.1992 по 21.08.1992, у підтвердженні стажу з 22.08.1992 року по 25.05.1999 року відмовлено у зв'язку з відсутністю доказів проведення атестації робочих місць (а.с.8). Тобто, частина періоду роботи позивача все ж такі підтверджена відповідним рішення, а тому відмова у зарахуванні до пільгового стажу період роботи з 04.02.1992 року по 21.08.1992 вже підтверджений рішенням Комісії, а тому спору в цій частині взагалі не повинно було бути, проте незважаючи на наявність вказаного рішення, відповідач протиправно вказав, що вказаний період належить підтвердити рішенням комісії.
Згідно наказу Державної воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної служби) від 07.10.1999 №179 ''Про результати перевірки атестації робочих місць'', яким підтверджується віднесення посади распіраторника до Переліку робочих місць, що мають право на пільгову пенсію за списком №1.
Пунктом 1, абзацом першим, другим пункту 4, пунктами 8-10 вищевказаного Порядку встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації;
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а вказано, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Особи, які зайняті на роботах з шкідливими та важкими умовами праці за списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком № 1. Відсутність своєчасної атестації робочого місця у спірному випадку не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію.
Тобто, особи, які зайняті на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця та/чи порушено норми законодавства при її проведенні, у тому числі, але не виключно, оформленні документів щодо неї, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 520/15025/16-а.
У трудовій книжці є усі записи щодо трудової діяльності позивача на посаді распіраторника.
Робота распіраторника віднесена до позиції 1.5б підрозділу 1.5 ''Аварійно-рятувальні частини (станції) розділу 1 ''Гірничі роботи'' Списку №1.
Отже, період роботи позивача з 04.02.1992 по 25.05.1999 має бути зарахований саме до пільгового стажу позивача, а тому спірне рішення в цій частині також є протиправним.
У спірному рішенні вказано про не зарахування до загального страхового стажу період роботи позивача з 07.10.1991 року по 01.02.1992 року через те, що довідка про пільговий характер підписана головою ліквідаційної комісії на підставі архівної довідки про роботу від 26.07.2022 року №231-Ф.
Суд у цій постанові вже звертав увагу на застосування відповідачем надмірного формалізму, що порушує право позивача на соціальний захист. Так, і стосовно цього періоду, відповідач не вчинив жодних дій на проведення додаткової перевірки інформації за документами, наданими позивачем, хоча мав на це повноваження. Тим самим поклавши саме на позивача тягар доведення обставин, які відповідач мав можливість перевірити.
Трудова книжка позивача містить записи:
''МУП УРСР Об'єднання Олександріявугілля. Шахта Новомиргородська''
- № 2 від 07.10.1991 - прийняти гірничим робітником підземним піршого розряду на дільницю шахтного конвейрейного транспорту - наказ №203-к від 07.10.1991 року;
- №3 від 01.02.1992 - звільнений за ст.38 КЗпП за власним бажанням - наказ №21-к від 01.02.1991 року.
Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вказано, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на шахті та виконував роботу по обслуговуванню та ремонту гірничих машин та механізмів (а.с.31 зв.).
Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а, відповідно до статті 62 Закону №1788-XII - основним документом, що підтверджує стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, інформація про те, що робота особи відноситься до Списків має бути визначена у трудовій книжці такої особи. У разі відсутності такого запису, вказані обставини підтверджуються уточнюючою довідкою (Пунктом 20 Порядку №637), а у разі відсутності такої довідки - рішенням пенсійного органу про підтвердження стажу роботи. Саме такий алгоритм підтвердження пільгового стажу встановлений законодавцем.
При цьому, заперечення довідки з мотивів її підпису головою ліквідаційної комісії знаходяться взагалі за межами правового поля, оскільки саме голова ліквідаційної комісії наділений усіма повноваженнями вчиняти дії від імені такого підприємства, тобто є належним підписантом.
Принагідно, суд зауважує, що відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Суд зазначає, що постановою Правління Пенсійного фонду України 18-1 від 10.11.2006 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, п. 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Відповідно до п.3 цього Порядку, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
За змістом зазначених норм вбачається, що необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років необхідно лише у тому випадку, коли що у трудовій книжці відсутні дані про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня у виробництві зі шкідливими умовами праці.
У випадку, що розглядається, в трудовій книжці позивача чітко зазначено періоди роботи, її характер, що, в свою чергу, виключає необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Крім того, в матеріалах справи наявні архівні довідки, довідка про підтвердження пільгового стажу та рішення Комісії про підтвердження пільгового стажу.
Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити перевірку вказаних документів для включенню до пільгового стажу, проте взагалі вказані спірні періоди не були розглянуті відповідачем на предмет можливості зарахування до пільгового періоду.
У випадку, що розглядається, в трудовій книжці позивача чітко зазначено періоди роботи, її характер, що, в свою чергу, виключає необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки робота распіраторника віднесена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці. А відтак, рішення ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії від 27.07.2023 року №111750001372 слід скасувати як протиправне.
Водночас, позовна вимога про визнання протиправною відмови у зарахуванні спірних періодів до загального та вільгового стажу позивача не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає змісту порушеного права позивача. Так, перешкодою до призначення пільгової пенсії є саме не спірне рішення, а не окремі відмови, які є складовою такого рішення.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
У частині 2 статті 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Враховуючи, що при вирішенні питання щодо призначення пільгової пенсії відповідачем не були враховані спірні періоди роботи позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії та вирішити питання про її призначення, з урахуванням висновків суду щодо необхідності зарахування спірних періодів.
При обранні способу та суб'єкта відмовлення порушеного права, суд зазначає, що таким суб'єктом є саме ГУ ПФУ в Полтавській області, з огляду на те, що згідно вимог екстериторіальності саме на цей орган було покладено обов'язок вирішення питання щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії. Оскільки судом визнається протиправним рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області, а тому відновити порушене право має той орган, який допустив таке порушення. А відтак позовні вимоги до ГУ ПФУ в Кіровоградській області не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при зверненні до суду сплатив за дві позовні вимоги судовий збір 2147,20 грн. (а.с.87). За висновком суду позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, отже позивачу слід присудити судовий збір в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який допустив порушення прав позивача.
Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на послуги адвоката надано:
- копію договору про надання правничої допомоги №08.06 від 16.06.2023 року, укладеного між адвокатом Гулян Я.В. та Федоровим С.Б. у пункті 2.1 якого вказано, що сума гонорару становить 4500 грн. (а.с.57-58);
- детального опису робіт, що надані адвокатом Гулян Я.В. в процесі виконання договору;
- квитанцію Сергія АА1 №126146 від 16.06.2023 року про отримання адвокатом 4500 грн.
Вказані витрати, як на думку суду, безпосередньо пов'язані із розглядом даної справи.
З урахуванням висновку суду про часткове задоволення позовних вимог, а тому визнає підтвердженими, співмірними та такими, що пов'язані з розглядом даної справи, витрати позивача на правничу допомогу адвоката на суму 2250 грн. Вказані судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який допустив порушення прав позивача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 13967927) та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №111750001372 від 27.06.2023 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 червня 2023 року про призначення пенсії та вирішити питання про її призначення, з урахуванням висновків суду щодо необхідності врахування до загального страхового стажу період служби в армії та до пільгового стажу періоди роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 07.10.1991 року по 01.02.1992 року та з 04.02.1992 року по 25.05.1999 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1073,60 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 2250 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК