справа № 361/5291/23
провадження № 3/361/2760/23
18.08.2023 м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Сіренко Н.С., розглянувши матеріали, що надійшли з Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , працюючого заступником директора ФГ «Фавор ВГВ», до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 24.06.2023 серії ВАБ №977630 27.05.2023 близько 03-00 години за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив діяння, передбачене п.п. 14 п. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме висловлював образи відносно колишньої дружини гр-ки ОСОБА_2 , психологічне домашнє насильство, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у скоєнні домашнього насильства категорично заперечив, пояснив, що жінка сама спровокувала конфлікт, вимагала ключі від автомобіля, які він відмовлявся їй надати, бо вона перебувала в стані алкогольного сп'яніння, сварилася, ще й викликала працівників поліції, яким надала неправдиві відомості.
За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_3 , який пояснив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 він знає більше 10 років, вони близькі друзі, з повагою відноситься до обох, жодного випадку домашнього насильства ОСОБА_6 до своєї дружини він не бачив. В той вечір ОСОБА_6 запросив свідка повечеряти, приїхала ОСОБА_5 з дітьми, вони спілкувалися, сиділи в альтанці, а вже під вечір ОСОБА_6 попросив ОСОБА_5 вкладати дітей, так як на ранок наступного дня вони мали їхати в аквапарк, на що ОСОБА_5 відреагувала не зовсім адекватно, між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_5 вимагала ключі від автомобіля щоб з дітьми поїхати додому, а ОСОБА_6 відмовлявся їй надати ключі, так як вона вживала алкоголь, намагався її заспокоїти. Деякий час вони конфліктували, після чого ОСОБА_5 викликала працівників поліції, хоча ніякого насильства не було, вона навіть не могла пояснити працівникам поліції причину виклику.
Розгляд справи неодноразово відкладався для виклику потерпілої ОСОБА_2 з метою забезпечення її права надати свої пояснення, однак в судові засідання остання не з'являлася, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, для правильної кваліфікації дій особи за статтею 173-2 КУпАП у виді психологічного насильства необхідною умовою є встановлення не лише застосування кривдником образливих, зокрема нецензурних слів до потерпілої особи, а установлення факту, що такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, однак такого в судовому засіданні встановлено не було.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд наголошує, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, отже обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП є умисні дії або бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема завдання шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Оскільки умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру є обов'язковим елементом об'єктивної сторони, відповідні фактичні обставини підлягають обов'язковому детальному опису в протоколі, а також доказуванню в судовому засіданні.
Із протоколу від 27.05.2023 прийняття заяви ОСОБА_2 вбачається, що 27.05.2023 о 01-00 годині між колишнім подружжям ОСОБА_7 виник конфлікт, внаслідок якого ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2 , остання впала і отримала тілесні ушкодження, а саме гематому на лівій верхній кінцівці.
В письмових поясненнях ОСОБА_2 вказує, що 27.05.2023 близько 01-00 години вона перебувала в АДРЕСА_2 , разом із чоловіком ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольному стані та з невідомих причин розпочав конфлікт, так як в них відбувається судовий процес з приводу розірвання шлюбу, в ході конфлікту він штовхнув ОСОБА_2 , в результаті чого остання впала і отримала тілесні ушкодження, весь цей час він поводив себе агресивно та висловлювався нецензурною лайкою в її адресу.
Разом із тим, зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №977630 від 24.06.2023, суть викладеного адміністративного правопорушення, не підтверджується поясненнями ОСОБА_2 , крім того, у протоколі, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не зазначено об'єктивну сторону правопорушення, оскільки не вказано чи могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
Будь які докази на підтвердження знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, про що зазначила ОСОБА_2 повідомляючи в службу 102 викликаючи поліцію та в письмових поясненнях відсутні.
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_3 27.05.2023 близько 03-00 години він став свідком сімейної сварки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , так як чоловік забрав ключі від автомобіля щоб ОСОБА_5 не їхала за кермом, діти знаходилися вдома, ОСОБА_6 з дому не виганяв ні ОСОБА_5 ні дітей, була розмова на підвищених тонах, нецензурної лайки не було.
Із наявного в матеріалах справи відеозапису події вбачається, як особа жіночої статі вимагає повернути їй ключі від автомобіля, а особа, яка веде зйомку відмовляється і пропонує їй лягати спати, так як вона знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, на третьому файлі зафіксовано взаємні образи, на четвертому файлі приїзд працівників поліції та неадекватна поведінка жінки.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи рішенням суду від 03.05.2023 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Таким чином, на думку суду, у протоколі про адміністративне правопорушення викладені формальні ознаки наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, України без будь-якого фактичного підтвердження, оскільки відсутні будь-які об'єктивні докази факту вчинення останнім домашнього насильства, відсутні докази на підтвердження завдання чи можливості завдання шкоди психічному чи фізичному здоров'ю ОСОБА_2 .
Відтак, конфлікт, який стався 27.05.2023 між колишнім подружжям, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному чи психічному здоров'ю ОСОБА_2 , не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди чи можливість її завдання в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення.
Отже, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, в тому числі щодо наслідків дій ОСОБА_1 для психічного здоров'я ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Європейським судом з прав людини та основоположних свобод неодноразово зазначалось, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, які по суті мають ознаки, «притаманні кримінальному обвинуваченню», необхідно застосовувати підходи кримінального судочинства (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року «Коробков проти України», рішення від 30 травня 2013 року «Малофєєва проти Росії», та інші).
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати і протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02, рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03)).
При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Отже, сукупністю досліджених доказів в справі про адміністративне правопорушення не доведено винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП поза розумним сумнівом, а тому суд вважає необхідним провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247,283 -285 КУпАП, суддя, -
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 10 діб з моменту її винесення.
Суддя Н.С.Сіренко