02 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8451/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Державного підприємства
«Гарантований покупець» - Коваль О. С., Прокопіва Н. М.,
Приватного акціонерного товариства
«Національна енергетична компанія «Укренерго» - Щербина В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 (у складі колегії суддів: Корсак В. А. (головуючий), Демидова А. М., Євсіков О. О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 (суддя Шкурдова Л. М.)
у справі № 910/8451/21
за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 7 960 851 697,95 грн,
У травні 2021 року Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго») (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення 7 960 851 697,95 грн, з яких: 4 005 100 961,23 грн пені, 1 525 648 878,72 грн 7% штрафу, 585 224 968,41 грн 3% річних та 1 844 876 889,59 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 26.06.2019 щодо оплати послуги за квітень-липень 2020 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з НЕК «Укренерго» на користь ДП «Гарантований покупець» 1 281 114 653,59 грн пені, 1 519 399 502,72 грн штрафу, 585 224 968,41 грн 3% річних, 1 844 876 889,59 грн інфляційних втрат. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2023 року НЕК «Укренерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8451/21 за касаційною скаргою НЕК «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.07.2023.
ДП «Гарантований покупець» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій та фактично зводяться до переоцінки доказів та обставин, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У судовому засіданні 05.07.2023 оголошено перерву у розгляді касаційної скарги НАК «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі №910/8451/21 до 02.08.2023.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 у зв'язку із звільненням судді Сухового В. Г. у відставку справу № 910/8451/21 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Міщенко І. С.
01.08.2023 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення НАК «Укренерго».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.06.2019 між ДП «Гарантований покупець» (постачальник послуг) і Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) укладено договір № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (далі - Договір від 26.06.2019 № 0414-09051/52/01), відповідно до якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (послуга) в обсязі та на умовах, визначених договором (пункт 1.1).
Замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов договору (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг.
У пункті 3.3 договору передбачено, що замовник зобов'язаний, зокрема, у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором.
Договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 01.01.2030 (пункт 7.1 договору).
Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2019 № 321 Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» перетворено на НЕК «Укренерго», 100% акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, затверджено статут новоутвореного підприємства. Зазначеним наказом визначено, що НЕК «Укренерго» є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
29.08.2019 між ДП «Гарантований покупець» та НЕК «Укренерго» укладено додаткову угоду № 579/01 до Договору від 26.06.2019 № 0414-09051/52/01, відповідно до якої правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договором є НЕК «Укренерго».
Судами попередніх інстанцій також установлено, що на виконання умов договору позивач у квітені-липні 2020 року передав, а відповідач прийняв послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг та актами коригування до них:
- актом № 4 від 30.04.2020, відповідно до якого вартість послуги за квітень 2020 року становила 3 300 942 131,65 грн (3 961 130 557,98 грн з ПДВ).
В подальшому актом коригування від 25.05.2020 до акта № 4 внесено коригування вартості наданої послуги за квітень 2020 року, відповідно до якого вартість послуги становила 4 944 046 105,48 грн (5 932 855 326,58 грн з ПДВ); актом коригування від 03.11.2020 до акта № 4 внесено коригування вартості наданої послуги за квітень 2020 року, відповідно до якого вартість послуги становила 4 944 070 679,18 грн (5 932 884 815,02 грн з ПДВ), зазначений розмір вартості послуги затверджено постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995, зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2414;
- актом № 5 від 31.05.2020, відповідно до якого вартість послуги за травень 2020 року становила 2 944 114 726,17 грн (3 532 937 671,40 грн з ПДВ).
В подальшому актом коригування від 16.06.2020 до акта № 5 внесено коригування вартості наданої послуги за травень 2020 року, відповідно до якого вартість послуги становила 4 337 390 779,22 грн (5 204 868 935,06 грн з ПДВ); актом коригування від 16.11.2020 до акта № 5 внесено коригування вартості наданої послуги за травень 2020 року, відповідно до якого вартість послуги становила 4 338 131 679,47 грн (5 205 758 015,36 грн з ПДВ), зазначений розмір вартості послуги затверджено постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211, зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2414;
- актом № 6 від 30.06.2020, відповідно до якого вартість послуги за червень 2020 року становила 3 249 279 632,17 грн (3 899 135 558,60 грн з ПДВ).
В подальшому актом коригування від 30.06.2020 до акта № 6 внесено коригування вартості наданої послуги за червень 2020 року, відповідно до якого вартість послуги за червень 2020 року становила 4 246 519 382,59 грн (5 095 823 259,56 грн з ПДВ); актом коригування від 23.11.2020 до акта № 6 внесено коригування вартості наданої послуги за червень 2020 року, відповідно до якого вартість послуги становила 4 246 575 539,88 грн (5 095 890 647,86 грн з ПДВ), зазначений розмір вартості послуги затверджено постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435, зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 13.01.2021 № 24;
- актом № 7 від 31.07.2020, відповідно до якого вартість послуги за липень 2020 року становила 3 875 626 336,63 грн (4 650 751 603,96 грн з ПДВ).
В подальшому актом коригування від 31.07.2020 до акта № 7 внесено коригування вартості наданої послуги за липень 2020 року, відповідно до якого вартість послуги становила 4 634 530 383,78 грн (5 561 436 460,54 грн з ПДВ); актом коригування від 11.12.2020 до акта № 7 внесено коригування вартості наданої послуги за липень 2020 року, відповідно до якого вартість послуги становила 4 634 864 467,84 грн (5 561 837 361,41 грн з ПДВ), зазначений розмір вартості послуги затверджено постановою НКРЕКП від 19.08.2020 № 1600, зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 13.01.2021 № 24.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що відповідачем було повністю оплачено надані позивачем послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за квітень-липень 2020 року, однак з порушенням строків оплати.
ДП «Гарантований покупець», звертаючись до суду з вимогами про стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, обґрунтувало їх неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором від 26.06.2019 № 0414-09051/52/01 в частині своєчасної оплати наданих послуг за квітень-липень 2020 року.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановивши порушення відповідачем зобов'язань за Договором № 0414-09051/52/01 від 26.06.2019 по оплаті наданих позивачем послуг у квітні-липні 2020 року, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у зв'язку з помилковим нарахуванням позивачем, всупереч положенням пункту 4.3 договору, штрафу на всю суму вартості наданих відповідачу послуг за квітень-липень 2020 року та неврахуванням при розрахунку суми пені положень законодавства щодо граничного її розміру. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на час дії в країні воєнного стану не поширюються на спірні правовідносини з огляду на те, що пеня та штраф були нараховані позивачем до його впровадження.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99%, оскільки відповідачем не доведено винятковості випадку та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.
У поданій касаційній скарзі НЕК «Укренерго», послалось на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статі 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та не враховано висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21.
При цьому скаржник посилається на те, що відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій, суди попередніх інстанцій не врахували ступеня виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та її соціальну спрямованість, важкий фінансовий стан відповідача, істотність обставин, що зумовили затримку розрахунків із позивачем та відсутність доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з таким простроченням. Крім того, при вирішенні питання зменшення штрафних санкцій, апеляційним судом не враховано винятковості обставин та доводів відповідача щодо значних збитків, завданих енергетичній інфраструктурі через військову агресію та необхідність відновлення нормального функціонування критичних об'єктів соціальної сфери.
Також скаржник у касаційній скарзі послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» у подібних правовідносинах, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Відповідно до частини 2 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» до спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі (ОСП) на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Частиною 7 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат гарантованого покупця на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною гарантований покупець надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Така послуга надається гарантованим покупцем протягом строку дії «зеленого» тарифу та строку дії підтримки виробників, які за результатами аукціону набули право на таку підтримку, відповідно до типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, форма якого затверджується регулятором.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною» затверджено, зокрема, Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом (далі - Порядок) та Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, відповідно до умов якого вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку (пункт 2.1).
Відповідно до пункту 12.4 Порядку з урахуванням умов глави 12 гарантований покупець протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП два примірники акта приймання-передачі, підписані зі своєї сторони. Після отримання двох примірників акта купівлі-продажу, підписаних зі сторони гарантованого покупця, ОСП направляє гарантованому покупцю протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, примірник акта приймання-передачі, підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою.
За наявності в ОСП зауважень до акта приймання-передачі, наданого гарантованим покупцем, ОСП повідомляє письмово про це гарантованого покупця.
Пунктом 12.5 Порядку передбачено, що після отримання від ОСП акта купівлі-продажу, підписаного з його сторони, гарантований покупець протягом одного робочого дня з дати його отримання надає регулятору розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел для затвердження.
Протягом одного робочого дня з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, ОСП здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів (пункт 12.6 Порядку).
Відповідно до пункту 12.7 Порядку у разі перерахунку гарантованим покупцем вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел укладається акт коригування до акта приймання-передачі з ОСП.
Судами попередніх інстанцій установлено, що акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та акти коригування до них, надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, підписані НЕК «Укренерго» без зауважень та претензій. Однак відповідач оплату наданих позивачем послуг у встановлені строки не здійснив, що підтверджується наданими позивачем доказами.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності, зокрема, за приписами статей 611, 625 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 ГК України).
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони у договорі погодили застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.
Відповідно до пункту 4.3 Договору від № 0414-09051/52/01 від 26.06.2019 у разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у порядку, замовник сплачує виконавцю пені розмір 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 232 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо належного надання позивачем послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та несвоєчасної оплати відповідачем цих послуг, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про порушення відповідачем зобов'язань за Договором від 26.06.2019 № 0414-09051/52/01, що є підставою для стягнення 3% річних, інфляційних втрат, штрафу та пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язана за договором.
Перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог і встановили, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є арифметично правильними, тоді як при розрахунку пені позивачем не враховано положення законодавства щодо граничного щодо граничного її розміру, а розрахунок штрафу здійснено на всю суму заборгованості, що суперечить положенням пункту 4.3 Договору від 26.06.2019 № 0414-09051/52/01.
При цьому, судами попередніх інстанцій враховано правову позицію щодо розрахунку інфляційних втрат, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 20.11.202 у справі № 910/13071/19.
Доводи скаржника про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, НЕК «Укренерго» послалось на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» у подібних правовідносинах.
Так, відповідно до підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає тимчасове зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними між учасниками ринку електричної енергії, яке поновлюється через 30 днів після припинення або скасування дії в Україні воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента України) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває.
Як вбачається з матеріалів справи, яка розглядається, нарахування штрафних санкцій у зв'язку з порушення відповідачем зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг було здійснено позивачем за квітень-липень 2020 року, тобто до впровадження в Україні воєнного стану та до прийняття НКРЕКП зазначеної постанови. З позовом про стягнення нарахованих штрафних санкцій ДП «Гарантований покупець» звернулось також до введення в Україні воєнного стану та до прийняття НКРЕКП постанови від 25.02.2022 № 332.
Чинне законодавство передбачає можливість здійснення стягнення або у добровільному порядку, або у примусовому порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, наведена постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не передбачає підстав для прийняття судом рішення про відмову у стягненні штрафних санкцій нарахованих до ведення в Україні воєнного стану.
Отже, у справі, яка розглядається, з огляду на встановлені обставини, відсутні підстави для відмови у задоволенні судом позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.
Водночас суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки господарських судів у частині відмови в задоволенні клопотання НЕК «Укренерго» про зменшення пені та штрафу з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.
Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19).
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та викладено правову позицію у постановах Верховного Суду, зокрема від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі № 917/693/19 та від 26.05.2020 у справі № 916/2586/19).
У постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, на яку послався скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наведено висновок про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
Верховний Суд також зауважує, що застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20).
Зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондується з обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
У справі, яка розглядається, НЕК «Укренерго» в обґрунтування клопотання про зменшення пені та штрафу зазначило про скрутне фінансове становище відповідача; відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем; суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та її соціальну спрямованість; обставини, що зумовили затримку розрахунків із позивачем; ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період.
НАК «Укренерго» зазначало про те, що є організацією, що створена для задоволення потреб споживачів в передачі електричної енергії, а тому сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, оскільки здатність відповідача здійснювати безперебійну передачу електричної енергії прямо залежить від фінансового стану компанії, тобто в спроможності організації в подальшому належним чином здійснювати свою господарську діяльність щодо обслуговування належних йому об'єктів, які забезпечують стале функціонування енергетичної системи в цілому, що ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, може призвести до значних матеріальних збитків та негативних наслідків для держави.
Також у суді апеляційної інстанції відповідач посилався на обставини того, що НЕК «Укренерго» в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат внаслідок бойових дій та терористичних актів країни-агресора на території України, усунення яких є критично важливим та потребує значних ресурсів, власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою недопущення гуманітарної катастрофи і підтримки обороноздатності держави. Ця ситуація привела до суттєвого погіршення фінансового стану відповідача.
Суд першої інстанції, відхиляючи подане НЕК «Укренерго» клопотання, послався на відсутність винятковості випадку та умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.
Погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, послався на недоведення відповідачем підстав для зменшення розміру пені і штрафу, однак у судовому рішенні також не навів мотивів, у зв'язку із чим не приймаються до уваги доводи відповідача та подані ними докази в обґрунтування заявленого клопотання, які можуть бути враховані судом при зменшені розміру штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті, доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Хоча зменшення пені і штрафу є правом суду, однак це право не усуває обов'язку суду розглянути подане стороною клопотання про зменшення штрафних санкцій, заявлених до стягнення з цієї сторони, з наведенням у рішенні змістовних мотивів його відхилення чи задоволення (часткового задоволення), чого з прийнятого у справі судом першої інстанції рішення не вбачається.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також не надав належної оцінки всім тим обставинам, які мають бути враховані при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені), зокрема: причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; ступінь виконання зобов'язання боржником; незначності прострочення виконання; майновий стан обох сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; наслідків порушення зобов'язання.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, не навів мотивів відхилення доводів відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру пені і штрафу, наведених як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстави касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, в частині вирішення судом клопотання про зменшення пені, штрафу та їх стягнення, отримала підтвердження під час касаційного провадження.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У зв'язку з наведеним, рішення суду апеляційної інстанції у відповідній частині зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Переглянувши у касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для часткового скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення клопотання про зменшення пені, штрафу та їх стягнення, та передачі справи в скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу в цій частині без задоволення.
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 910/8451/21 в частині залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 в частині стягнення 1 281 114 653,59 грн пені та 1 519 399 502,72 грн штрафу скасувати, а справу № 910/8451/21 у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 910/8451/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко