09.08.2023м. СумиСправа № 920/358/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання Бардакової О.М., розглянувши матеріали справи №920/358/23
за позовом: Фізичної особи-підприємця Романчик Вікторії Петрівни ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ),
до відповідача: Beyond Barbecue B.V. (1695, Нідерланди, м. Blokker, Bangert 60, код 83384243)
про стягнення 17 641,00 євро,
за участю представників сторін:
від позивача: Романчик В.П., Петровська-Караченцева Л.Г., адвокат, довіреність від 03.10.2022 (в режимі відеоконференції)
від відповідач: не з'явився;
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.04.2023 провадження у справі №920/358/23 відкрито за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.05.2023, 12:30.
У зв'язку з відпусткою судді Соп'яненко О.Ю. 10.05.2023, згідно ухвали суду від 08.05.2023 підготовче засідання призначено на 29.05.2023, 12:30.
Ухвалою суду від 29.05.2023 у справі № 920/358/23 відкладено підготовче засідання на 19.06.2023, 12:00 у зв'язку із відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно ухвали суду від 19.06.2023 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх.№3706/23 від 19.06.2023) задоволено; продовжено строк підготовчого провадження у справі № 920/358/23 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 20.07.2023, 12:45.
20.07.2023 позивачем подана до суду позовна заява (нова редакція) (вх. № 2665 від 20.07.2023), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості 0,6 євро, пеню за прострочення оплати вартості товару 6436,58 євро, на підставі контракту № 05/10/2022 від 03.10.2022, а також просить стягнути судові витрати 3264,61 евро, які складаються з суми судового збору 264, 61 евро та суми правничої допомоги 3000 евро.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.07.2023 прийнято позовну заяву (нова редакція) (вх. № 2665 від 20.07.2023) (фактично заява про зменшення позовних вимог) до розгляду; закрито підготовче провадження у справі №920/358/23; призначено розгляд справи по суті на 09.08.2023.
Суть спору: позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 17 641,00 євро, з яких: 11 919,60 євро - основної заборгованості, 5721,40 євро - пені, на підставі контракту № 05/10/2022 від 03.10.2022, а також судові витрати.
Відповідно до позовної заяви (нова редакція) (вх. № 2665 від 20.07.2023) (фактично заява про зменшення позовних вимог), позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості 0,6 євро, пеню за прострочення оплати вартості товару 6436,58 євро, на підставі контракту № 05/10/2022 від 03.10.2022, а також просить стягнути судові витрати 3264,61 евро, які складаються з суми судового збору 264,61 евро та суми правничої допомоги 3000 евро.
Відповідач в судове засідання 09.08.2023 не з'явився, відзив на позов не подав. Ухвали суду, зокрема, надсилалися відповідачу на електронну адресу вказану позивачем у позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні 09.08.2023 позовні вимоги підтримала у повному обсязі в редакції нової позовної заяви.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Судом встановлено, що 03.10.2022 року між Фізичною особою-підприємцем Романчик Вікторією Петрівною (Продавець) та Beyond Barbecue B.V. (Покупець) був укладений Контракт № 05/10/2022 (далі - "Контракт"), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує вугілля деревне ресторанної якості, в подальшому "Товар".
Згідно з п. 2.1. контракту вартість 1 метричної тони товару становить 860 євро у 3 кг паперових мішках (вугілля ресторанної якості), 860 євро за метричну тону у 10 кг паперових мішках (вугілля ресторанної якості), на умовах поставки DDU-Kreileroord (Нідерланди).
Пунктом 2.3. контракту передбачено, що загальна сума Контракту становить 50.000,00 Євро.
Згідно з п. 4.1. Контракту товари, що продаються за цим контрактом, повинні поставлятися на умовах DDU у відповідності до INCO-terms 2000.
Відповідно до п. 4.2. контракту доставка товару може бути здійснена за адресою: Веуоnd Ваbeсuе В.V., Klaverstraat 20, 1773 АЕ Kreileroord, Тhе Netherlands.
Згідно з п. 5.1. контракту покупець оплачує 100% від загальної вартості товару протягом 7 днів після отримання продукції.
Згідно з п. 8.1. Контракту контракт набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар двома автомобілями з причепами по 1386 паперових мішків при кожній поставці з деревним вугіллям по 10 кг у кожному мішку, а всього 2672 мішків, що підтверджується міжнародними транспортними накладними СМR № 1243981 від 07.10.2022 та СМR №1206314 від 14.10.2022, на які було виписано рахунки-фактури №7 від 07.10.2022 та №8 від 14.10.2022.
Поставку було здійснено на загальну суму 23 839,2 євро. Перша партія товару була оплачена покупцем, що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем до позовної заяви (а.с. 21-24).
Отже, неоплачена заборгованість покупця за поставлений товар станом на 05.04.2023 становила 11 919,6 євро, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 04.04.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання щодо оплати отриманого товару у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на дату звернення із позовом до суду у нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 11 919,6 євро.
Пунктом 8.1. Контракту передбачено, що всі суперечності і розбіжності, які можуть виникнути з даного контракту або в зв'язку з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. При недосягненні згоди спори підлягають розгляду в Господарському суді Сумської області відповідно до чинного законодавства України.
Позивачем було направлено на адресу електронної пошти відповідача, а також поштою, претензію № 27/03/2023-1 від 27.03.2023 року з вимогою оплати простроченої за Контрактом заборгованості та пені у сумі 17 319,17 євро, яка залишилася без відповіді відповідача.
Таким чином, Beyond Barbecue B.V. мав (на дату звернення до суду) перед позивачем прострочений за Контрактом борг у сумі 11 919,6 євро.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений контракт на поставку товару, поставка товару позивачем здійснена, а відповідачем товар прийнятий, що підтверджується наданими позивачем міжнародними транспортними накладними та рахунками-фактурами.
У свою чергу, відповідач здійснив оплату отриманого товару після звернення позивача до суду, про що зазначалось позивачем у заяві про зменшення позовних вимог (нова редакція позовної заяви) та підтверджується випискою по рахунку. Станом на 18.07.2023 сума заборгованості відповідача перед позивачем за Контрактом складає 0,60 Євро.
Таким чином, відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Заборгованість відповідача становить 0,60 євро згідно із поданою позивачем заявою про зменшення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 0,60 євро основного боргу за контрактом від 03.10.2022 №05/10/2022 є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п. 6.1. контракту в разі затримки оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,3% за кожен день прострочення від вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, строки оплати партії товару, яка не була оплачена, настали 28.10.2022, товар було доставлено відповідачу 21.10.2022, що підтверджується відміткою на міжнародній транспортній накладній (а.с.25).
Отже, з урахуванням п. п. 5.1, 6.1 контракту позивачем нараховано відповідачу пеню з 29.10.2022 по 26.04.2023 (з урахуванням позовної заяви (нова редакція)), яка складає суму 6436,58 євро.
Оскільки судом було встановлено факт порушення грошового зобов'язання з боку відповідача, також перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6436,58 євро пені.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України “Про судовий збір” та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено 10520,00 грн судового збору згідно платіжної інструкції № 165 від 05.04.2023.
З урахуванням поданої позивачем позовної заяви (нова редакція), яка є фактично заявою про зменшення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3838,83 грн (що є еквівалентом 96,55 євро) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору (у розмірі 6 681,17 грн) підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3000,00 євро витрат на правничу допомогу.
Зі змісту ч. 3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правничої допомоги №20/03/2023-1 від 20.03.2023; копію додаткової угоди №1 від 20.03.2023 до Договору про надання правничої допомоги №20/03/2023-1 від 20.03.2023; копію акта №1 прийому-передачі наданих послуг від 05.04.2023; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1519 від 13.02.2008.
Так, відповідно до п. 3 Додаткової угоди №1 від 20.03.2023 до Договору про надання правничої допомоги №20/03/2023-1 від 20.03.2023 вартість послуг за цією Додатковою угодою становить 3000,00 (три тисячі) євро.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа “Гімайдуліна і інші проти України” від 10.12.2009, справа “Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited” проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Петровська-Караченцева Л.Г. правничої допомоги у даній справі, перевіривши відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу покладаються на відповідача, шляхом стягнення з відповідача - Beyond Barbecue B.V. 3000,00 євро.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця Романчик Вікторії Петрівни до Beyond Barbecue B.V. - задовольнити.
2. Стягнути з Beyond Barbecue B.V. (1695, Нідерланди, м. Blokker, Bangert 60, код 83384243) на користь Фізичної особи-підприємця Романчик Вікторії Петрівни ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) заборгованість на підставі контракту № 05/10/2022 від 03.10.2022 у сумі 0,60 євро, 6436,58 євро пені, 96,55 євро (3838,83 грн) витрат по сплаті судового збору; 3000,00 євро витрат на правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст рішення підписаний 18.08.2023.
Суддя О.Ю. Соп'яненко