65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
"18" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3533/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши позовні матеріали (вх. №4044/23 від 14.08.2023р.),
за позовом: Державної служби України з безпеки на транспорті
до відповідача: фізичної особи-підприємця Шумивода Сергія Михайловича
про стягнення 18 654,71 грн.
Державна служба України з безпеки на транспорті (далі по тексту - Служба) звернулась до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Шумивода Сергія Михайловича (далі по тексту - ФОП Шумивода С.М.) про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 18 654,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом проведення 20.07.2021р. рейдової перевірки на автомобільній дорозі М-14 „Одеса-Мелітополь”, 21 квм. + 424 м додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої було встановлено, що належний відповідачу транспортний засіб перевищує нормативні вагові параметри. Посилаючись на викладені обставини, а також на відсутність у відповідача дозволу, який надає право на рух дорогами при перевищенні вагових обмежень, Службою було нараховано відповідачу плату за проїзд у розмірі 18 654,71 грн., яка у добровільному порядку відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення Служби до господарського суду із даними позовними вимогами.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для відкриття провадження у даній справі за позовною заявою Служби, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Положеннями п. п. 1, 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019р. по справі №904/1083/18 дійшла висновку, що предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018р. по справі №820/1203/17 дійшла висновку, що плата за проїзд великоваговим транспортним засобом за своєю правовою природою є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. За результатами аналізу правових норм та суб'єктного складу у зазначеній справі Великою Палатою Верховного Суду було зроблено висновок, що спір за позовом Укртрансбезпеки до фізичної особи про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.
Слід зазначити, що по тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018р. по справі №820/1203/17 відомості про наявність у відповідача статусу суб'єкта підприємницької діяльності відсутні.
У постанові від 12.02.2020р. по справі №917/210/19 за позовом прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи - підприємця Велика Палата Верховного Суду за результатами аналізу суб'єктного складу сторін дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
З безкоштовних запитів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Шумивода С.М. був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності протягом періоду з 01.09.2010р. по 10.02.2015р. При цьому, 30.07.2021р. до реєстру було внесено запис про проведення державної реєстрації підприємницької діяльності відповідача та наразі відповідач продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.
З огляду на викладене господарський суд зазначає, що Шумивода С.М. не здійснював підприємницької діяльності протягом періоду з 10.02.2015р. по 30.07.2021р.
20.07.2021р. Службою за результатами рейдової перевірки було складено акт №0063486 про перевищення транспортним засобом, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є відповідач, нормативних вагових параметрів.
Враховуючи вищевикладене господарський суд доходить висновку, що на момент фіксації Службою відповідного порушення ОСОБА_1 , не був зареєстрований як суб'єкт господарювання у розумінні положень статей 4, 20 ГПК України, оскільки статус фізичної особи-підприємця відповідач набув лише 30.07.2021р.
Верховний Суд у постанові від 08.11.2022р. по справі № 924/1295/21, визначаючи юрисдикцію спору про стягнення нарахованої Укртрансбезпекою плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування (який за предметом не належить до адміністративного спору) та обираючи між юрисдикцією господарських та цивільних судів, дійшов висновку про необхідність враховувати суб'єктний склад учасників цього спору та змісту правовідносин між ними, а саме, виходити із визначеної позивачем (Укртрансбезпекою) особи порушника (визначеної Укртрансбезпекою особи (перевізника тощо), який вчинив порушення відповідних вимог щодо правил здійснення автомобільних перевезень пасажирів і вантажів на території України), його правового статусу на момент вчинення відповідного порушення та підстав для покладення визначеної плати саме на нього. Тобто слід керуватись вимогами щодо суб'єктної юрисдикції цього спору на предмет відповідності особи-перевізника вимогам або статей 4, 20, 45 ГПК України (господарська юрисдикція), або статей 4, 19, 48 Цивільного процесуального кодексу України (цивільна юрисдикція).
Слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 08.11.2022р. по справі № 924/1295/21 було залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою було скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі. Верховним Судом було враховано, що на момент фіксації представниками позивача відповідного порушення відповідач ще не набув статусу фізичної особи-підприємця у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що зазначена справа має розглядатись за правилами цивільного судочинства.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи відсутність у відповідача статусу суб'єкта підприємницької діяльності на момент фіксації Службою факту перевищення належним відповідачу транспортним засобом нормативних вагових параметрів, господарський суд доходить висновку, що дана справа не відноситься до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до приписів п. 1 ч.1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на положення ст. 175 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне роз'яснити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Приймаючи до уваги відсутність між сторонами господарського спору, враховуючи віднесення до юрисдикції загальних судів справ, що виникають з цивільних правовідносин, господарський суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції загальних судів.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, які свідчать, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що тягне за собою правові наслідки, встановлені ст. 175 ГПК України, господарський суд відмовляє Державній службі України з безпеки на транспорті у відкритті провадження у справі.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що сплачений до державного бюджету судовий збір може бути повернутий із державного бюджету на підставі клопотання позивача відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір”.
Керуючись ст. ст. 4, 45, 20, 175, 234 ГПК України, суд, -
1. Відмовити Державній службі України з безпеки на транспорті у відкритті провадження за позовною заявою до фізичної особи-підприємця Шумивода Сергія Михайловича про стягнення 18 654,71 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України. Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання відповідно до ст. 256 ГПК України.
Суддя С.П. Желєзна