"15" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1278/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бондар О.Р.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Пучкова Л.А.,
від відповідача: Сонько В.В., Степанов Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку ,,Приватбанк” до Фізичної особи-підприємця Степанова Юрія Миколайовича про стягнення 651966,42 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1278/23, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 23.05.2023 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 25.07.2023 р., оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.07.2023 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.07.2023 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.07.2023 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2023 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 15.08.2023 р.
Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 15.08.2023 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Акціонерне товариство Комерційний банк ,,Приватбанк” (далі - Банк) звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Степанова Юрія Миколайовича (далі - ФОП Степанов Ю.М.) 577644,44 грн заборгованості за тілом кредиту та 74321,98 грн заборгованості за процентами.
Обґрунтовуючи позов, Банк посилається на приписи ст.ст.15,16,509,526,530, 546,560,599,610,612,625,1048-1050,1054 ЦК України, постанови Верховного Суду від 06.12.2019 р. по справі № 756/2996/17, від 05.03.2019 р. по справі № 5017/1987/2012, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 р. по справі № 912/1120/16, умови кредитного договору від 13.10.2021 р. № 2727901054-КД-4 та додаткової угоди від 13.10.2021 р. № 1 з додатками № 1 до них, банківські виписки по рахунку ФОП Степанова Ю.М. тощо та вказує на невиконання відповідачем умов названого вище кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.
Протокольною ухвалою від 23.05.2023 р. запропоновано позивачу надати письмові пояснення по справі щодо:
- наявності у нього права вимагати повернення усього тіла кредиту, в т.ч. тієї його частини, строк повернення якого згідно графіку не настав, без направлення позичальнику повідомлення про дострокове розірвання договору з ініціативи банку;
- причин визначення в розрахунку заборгованості різних процентних ставок за користування кредитом;
- направлення/ненаправлення згідно п.А.6.1 кредитного договору повідомлення позичальнику про нарахування підвищених процентів у разі, якщо банк скористався такою можливістю;
- сутності процентів (за правомірне або неправомірне користування коштами), які заявлено до стягнення.
У відзиві на позовну заяву ФОП Степанов Ю.М. просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки:
- Банком не дотримано умов договору щодо обов'язкового досудового врегулювання спору. Крім того, він проігнорував приписи постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 р. № 28 із змінами, внесеними під час воєнного стану, які дозволяють запровадити рефінансування прострочених зобов'язань;
- позивачем не направлено повідомлення відповідачу про дострокове повернення кредиту на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України згідно п.2.3.2 кредитного договору. Посилання Банку на постанову Верховного суду від 06.12.2019 р. по справі № 756/2996/17 є беззмістовним, оскільки невідомо, чи мав місце у кредитному договорі по вказаній справі відступ від положень ч.2 ст.1050 ЦК України;
- кредитний договір не розірвано, а, відтак, відсутні підстави для дострокового повернення кредиту та сплати процентів;
- позивачем не враховано обставини непереборної сили та знаходження відповідача під тимчасовою окупацією, в зв'язку з чим і виникло прострочення у поверненні кредиту, адже: ФОП Степанов Ю.М. припинив господарську діяльність; з 26.04.2022 р. залишив м. Херсон та територію України для забезпечення належних умов для проживання сім'ї, в Україну повернувся лише 11.06.2023 р., що підтверджується відповідними відмітками в закордонному паспорті; будівлі та приміщення, що належать відповідачу, на теперішній час знаходяться в пошкодженому або повністю зруйнованому стані, житловий будинок, який є предметом іпотеки за кредитним договором, повністю затоплено в результаті підриву окупантами Каховської ГЕС;
- звертаючись з позовом, Банк в порядку ст.4 ГПК України не надав доказів того, що порушення його права сталось саме через вчинення правопорушення у сфері господарювання безпосередньо відповідачем, що є умовою та підставою правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно до ч.1 ст.218 ГК України.
Банк у відповіді на відзив вказує, що в кредитному договорі не врегульовано порядок його виконання під час дії форс-мажорних обставин та те, що саме можна вважати ними. При цьому тільки сертифікату ТПП недостатньо для підтвердження виникнення обставин непереборної сили.
Крім того, позивач зазначає, що з початком воєнної агресії проти України Банком оголошено кредитні канікули до липня 2022 р. З 01.07.2022 р. Банком поновлено нарахування обов'язкових платежів. Домовитись з відповідачем про реструктуризацію не вдалось.
На думку Банку, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання спорів. Ненадсилання такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, та, як наслідок, кредитор може наполягати на їх захисті через суд, вимагаючи виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту. Умовами кредитного договору передбачено повернення кредиту за графіком до 01.10.2024 р. ФОП Степановим Ю.М. останнє повернення частини тіла кредиту здійснено в січні 2022 р. Відтак, з 01.02.2022 р. у позивача виникло на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України та п.2.3.2 кредитного договору право на дострокове повернення кредиту. Банк, не направляючи письмову вимогу з метою дострокового повернення кредиту, керується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.03.2019 р. по справі № 521/21255/13-ц.
Також позивач зауважує, що в п.2.1 додаткової угоди від 13.10.2021 р. № 1 до кредитного договору сторонами погоджено, що базова процентна ставка на дату укладання договору (14,27%) може бути компенсована державою в межах програми підтримки підприємства. Частина базової процентної ставки (7,9% або 15% залежно від програми кредитування), яку сплачуватиме держава на підтримку позичальника, називається ,,компенсаційна” і сплачується державою в разі належного виконання позичальником положень Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 р. № 28, та умов кредитного договору. Програма, за якою кредитувався відповідач, передбачала компенсацію відсоткової ставки до 15% (п.16 названого Порядку). Оскільки останній платіж по графіку відповідач вніс 31.01.2022 р., а в подальшому допустив порушення графіку погашень, то за умовами кредитного договору він позбавив себе права на державну компенсацію та зобов'язався сам сплачувати базову процентну ставку, а в мирний час - ще й на 5% підвищену. При цьому позивач зауважує, що ним нараховується базова процентна ставка (не підвищена, не штрафна, а базова, про неї домовилися у п.2.1 додаткової угоди № 1).
ФОП Степанов Ю.М. в письмовому клопотанні (зареєстроване 17.07.2023 р. за вх. № 24043/23) просив постановити ухвалу про врегулювання спору за участю судді.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 р. відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки Банком не надано згоду на перехід до цієї процедури.
ФОП Степанов Ю.М. в письмовій заяві (зареєстрована 25.07.2023 р. за вх. № 25204/23) повторно просив перейти до процедури врегулювання спору за участю судді, в зв'язку з чим повернутись до стадії підготовчого провадження.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2023 р.: відмовлено у задоволенні письмової заяви про перехід до врегулювання спору за участю судді, адже така процедура можлива лише за згодою сторін; відмовлено у задоволенні письмового клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки така процесуальна дія не передбачена ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним її обставинам та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
13.10.2021 р. між Банком та ФОП Степановим Ю.М. (Позичальник) укладено кредитний договір № 2727901054-КД-4 (Кредитний договір).
Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (п.А.1 Кредитного договору).
Ліміт цього договору: 654512,14 грн, у т.ч. на наступні цілі: у розмірі 650000,00 грн на поповнення обігових коштів; у розмірі 4512,14 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього договору (п.А.2 Кредитного договору).
Термін повернення кредиту - 01.10.2024 року (п.А.3 Кредитного договору).
За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 14,27% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.А.6 Кредитного договору).
Проценти, встановлені п.п.А.6, А.6.1 договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п.7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п.2.3.2 цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору (п.А.8 Кредитного договору).
Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. КУБ під заставу (далі - ,,кредит”) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів (п.1.1 Кредитного договору).
Термін повернення кредиту зазначений у п.А.3 цього договору (п.1.2 Кредитного договору).
Банк зобов'язується: надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього договору, а також за умови виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.1, 2.2.12 цього договору... (п.2.1.2 Кредитного договору).
Позичальник зобов'язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п.1.1 цього договору (п.2.2.1 Кредитного договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього договору (п.2.2.2 Кредитного договору); повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.16, 2.3.2 цього договору (п.2.2.3 Кредитного договору).
При настанні будь-якої з наступних подій:… порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору… Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором… (п.2.3.2 Кредитного договору).
Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань Позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п.2.3.2 цього договору (п.2.3.8 Кредитного договору).
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п.А.6, А.6.1 цього договору… (п.4.1 Кредитного договору).
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1, 4.2 цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п.А.8 цього договору… (п.4.3 Кредитного договору).
Погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюються у валюті кредиту… (п.4.5 Кредитного договору).
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Нарахування процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту в межах строку дії договору (п.4.7 Кредитного договору).
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами (п.6.1 Кредитного договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань (п.6.2 Кредитного договору).
В додатковій угоді від 13.10.2021 р. № 1 до Кредитного договору сторонами, зокрема, узгоджено:
- ,,п.1. Протягом строку кредиту, зазначеного в п.А.3 договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 р. № 28, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (далі - Програма) та умов цієї додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки...”;
- ,,п.2.1. За користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 14,27% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%; де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки Банк за 15 календарних днів повідомляє Позичальника/Поручителя/Заставодавця та інших зобов'язаних за Договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка ,,Viber”; OTP-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером ,,Чат Sender”, а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації”;
- ,,абз.4 п.4. Ця додаткова угода та кредитування згідно Порядку припиняє свою дію в разі настання обставин, а саме: прострочення позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і / або процентів за його користування понад 90 днів”.
В додатках № 1 ,,Графік платежів” до Кредитного договору та додаткової угоди наведено графік погашення суми кредиту, згідно якого Позичальник до першого числа місяця повинен: з листопада 2021 р. по вересень 2024 р. включно щомісячно повертати 18055,56 грн кредиту; в жовтні 2024 р. повернути 18055,40 грн кредиту.
На виконання досягнутих домовленостей Банком 19.10.2021 р. видано Позичальнику кредит у розмірі 650000,00 грн, про що свідчить відповідне платіжне доручення та підтверджено Позичальником в судовому засіданні 15.08.2023 р. Повернуто Банку 72355,56 грн кредиту, а саме 01.11.2021 р. - 18055,56 грн, 01.12.2021 р. - 18100,00 грн, 31.12.2021 р. - 17863,76 грн, 04.01.2022 р. - 236,24 грн, 31.01.2022 р. - 18100,00 грн. Факти видачі кредиту, його часткового повернення у названих у цьому абзаці рішення розмірах підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку ФОП Степанова Ю.М. Вказуючи на те, що Позичальником не повернуто кредит в розмірі 577644,44 грн, з яких частина коштів достроково, не сплачено 74321,98 грн заборгованості за процентами, Банк звернувся до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором...
За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання в зв'язку з укладанням Кредитного договору між Банком та ФОП Степановим Ю.М., на виконання якого Банком видано Позичальнику кредит в розмірі 650000,00 грн.
Станом на дату подачі позову (надісланий поштою 23.03.2023 р.) Позичальник повинен був повернути кредит у сумі 306944,52 грн (згідно графіку станом на 01.03.2023 р. слід було здійснити 17 щомісячних платіж у розмірі 18055,56 грн кожний), однак повернув лише 72355,56 грн, у зв'язку з чим заборгованість за тілом кредиту на момент звернення до суду складає 234588,96 грн.
Крім того, ФОП Степанов Ю.М. станом на 27.01.2023 р. (дата, визначена Банком у розрахунку позовних вимог) мав сплатити, проте не перерахував 74321,98 грн базових процентів за користування кредитом, нарахованих Банком за правилами, визначеними у п.2.1 додаткової угоди від 13.10.2021 р. № 1 до Кредитного договору, виходячи зі змінюваного опублікованого НБУ індексу UIRD+7%.
Відтак, Банк цілком правомірно заявляє до стягнення 234588,96 грн неповернутих кредитних коштів та 74321,98 грн заборгованості за процентами, арифметична та методологічна правильність яких вбачаються з розрахунку ціни позову, у зв'язку з чим позов у цих частинах підлягає задоволенню.
У задоволенні позову про стягнення 343055,48 грн тіла кредиту господарський суд відмовляє з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
Названа норма розміщена в параграфі 1 глави 71 ЦК України. Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України її до відносин за кредитним договором слід застосовувати, якщо інше, зокрема, не випливає із суті кредитного договору.
Як вже вказано вище, в п.2.3.2 Кредитного договору закріплено право Банку у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.212,611,651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. Саме у цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі.
Отже, із суті кредитного договору випливає, що на підставі ч.1 ст.530 ЦК України сторони визначили строк виконання зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту з вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а саме з направленням повідомлення, де міститься дата, в яку Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі.
З матеріалів справи не вбачається, що Банк на виконання п.2.3.2 Кредитного договору направляв повідомлення Позичальнику, з урахуванням чого господарський суд доходить висновку про ненастання строку виконання обов'язку Позичальника достроково повернути кредит у повному обсязі, тому правові підстави для стягнення судом 343055,48 грн тіла кредиту відсутні.
Окремо господарський суд звертає увагу Банку на те, що дотримання ним умови, закріпленої в п.2.3.2 Кредитного договору, є обов'язковим не тільки для настання строку виконання обов'язку Позичальника повернути кредит у сумах, строк платежів по яким згідно графіку ще не настав, але й в контексті того, що Позичальник (у даному випадку суб'єкт господарювання, який зареєстрований в м. Херсоні) повинен бути обізнаним про те, що Банк не вважає за потрібне продовжувати співпрацю в межах Кредитного договору, в зв'язку з чим у Позичальника виникають зобов'язання, по-перше, повернути кредитні кошти в повному обсязі, та, по-друге, сплачувати з дати, вказаної в повідомленні, проценти відповідно до ст.625 ЦК України, а не проценти за правомірне користування кредитом.
Також слід повідомити Банк про суперечливість його позиції в рамках даної справи, адже до стягнення заявляються одночасно тіло кредиту, в т.ч. та його частина, строк повернення якої за графіком платежів ще не настав, та базові проценти за користування кредитом, нараховані на поточну та прострочені заборгованості за тілом кредиту (про те, що Банком нараховано саме базові проценти на підставі п.2.1 додаткової угоди № 1, а не підвищені чи штрафні, зазначено у відповіді на відзив). Суд вказує, що у разі, якщо Банк вважає таким, що 01.02.2022 р. настав, строк дострокового повернення кредиту, він не повинен з цієї дати нараховувати базові проценти на прострочену заборгованість за тілом кредиту згідно п.2.1 додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, адже вправі притягати Позичальника лише до відповідальності за неправомірне користування коштами відповідно до ст.625 ЦК України. Нарахувавши базові проценти після 01.02.2022 р. та не направивши повідомлення за правилами п.2.3.2 Кредитного договору, Банк непрямо підтвердив той факт, що розірвання з його ініціативи кредитної угоди не відбулось.
Не приймаються до уваги наведені у письмових поясненнях позивача посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 р. по справі № 521/21255/13-ц, оскільки: обставини останньої відрізняються від обставин даної господарської справи (предметом спору у справі № 521/21255/13-ц було неналежне виконання договору споживчого кредитування); суд касаційної інстанції досліджував питання щодо досудового врегулювання спору та не аналізував необхідність направлення повідомлення Банком згідно ч.1 ст.530 ЦК України як подію, з настанням якої у Позичальника виникає обов'язок достроково повернути кредит.
Стосовно доводів ФОП Степанова Ю.М. про неврахування Банком обставин непереборної сили, а саме знаходження м. Херсона під тимчасовою окупацією та підриву окупантами Каховської ГЕС, внаслідок чого майно відповідача зазнало пошкоджень та руйнувань, господарський суд вказує, що ні нормами законодавства, ні умовами Кредитного договору та додаткової угоди до нього не передбачено можливість звільнення Позичальника від повернення тіла кредиту та/або сплати базових процентів за користування ним у разі настання форс-мажору. При цьому діюче законодавство в ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України дозволяє звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, спричинене обставинами непереборної сили, однак Банк не заявляє до стягнення кошти у вигляді відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, тому посилання на форс-мажор у даному випадку є безпідставними.
Щодо тверджень відповідача про те, що Банк проігнорував приписи постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 р. № 28 із змінами, внесеними під час воєнного стану, які дозволяють запровадити рефінансування прострочених зобов'язань, суд зазначає, що Порядок надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 р. № 28 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2023 р. № 229), не передбачає рефінансування прострочених зобов'язань за Кредитним договором.
Одночасно суд звертає увагу відповідача на те, що згідно абз.2 п.29 Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва, чинного на теперішній час, у період воєнного стану в разі порушення суб'єктом підприємництва умов кредитного договору виплата компенсації відсотків зупиняється, але такий суб'єкт підприємництва не втрачає право на її отримання, яке може бути реалізоване відразу в момент погашення простроченої заборгованості за кредитом. У такому разі компенсація відсотків виплачується за увесь прострочений період з урахуванням вимог абз.7 п.23 цього Порядку.
Доводи сторін, яким не надано правову оцінку вище по тексту цього рішення, на остаточний результат розгляду справи або мотиви, з яких суд частково відмовляє у позові, ніяким чином не впливають.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Степанова Юрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ,,Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) 234588/двісті тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім/грн 96 коп. заборгованості за тілом кредиту, 74321/сімдесят чотири тисячі триста двадцять одну/грн 98 коп. заборгованості за процентами, 4633/чотири тисячі шістсот тридцять три/грн 67 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18 серпня 2023 р.
Суддя Л.В. Лічман