"16" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2091/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" (50072, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Груп" (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул.Рішельєвська, буд. 47)
про стягнення 588 474,51 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
18.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Груп", в якій просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 426 120,90 грн, пеню у сумі 96 870,91 грн, 3% річних у сумі 6 492,71 грн, штраф у сумі 58 989,99 грн, а також судові витрати.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 23.05.2023 за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2091/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. При цьому судом визнано справу малозначною та визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - п'ять днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Крім того вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено відповідачу про можливість звернення до суду також з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала суду від 23.05.2023 була надіслана позивачу в його електронний кабінет, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на його юридичну адресу та отримана останнім 13.06.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а.с.32).
Згідно з ч.5,7 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідача справи до суду не надходило.
Заперечень проти розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідачем також подано не було.
25.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.33-39), згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи при цьому про наявність правових підстав для зменшення штрафу та пені на 80%. Крім того у своєму відзиві на позовну заяву відповідач також вказує, що недотримання строків оплати є наслідком військової агресії рф проти України, що є форс-мажорними обставинами.
Щодо поданого відповідачем відзиву суд вказує наступне.
Згідно до ст.113, 114 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З урахуванням означених положень ГПК України, судом було встановлено відповідачу строк для надання відзиву до суду - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, який з огляду на отримання ТОВ "Мартен Груп" відповідної ухвали 13.06.2023 сплив 28.06.2023.
У відповідності до положень ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно до ч.1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи, що відзив на позовну заяву відповідачем подано з пропуском строку, без клопотання про поновлення відповідного строк, суд залишає такий відзив без розгляду.
Згідно положень ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект".
10.08.2021 сторони уклали Договір поставки № 100820211 металопродукції. При цьому позивач та відповідач у вищезгаданому договорі узгодили обов'язок Відповідача оплатити Товар шляхом передплати 100% або у строки, що зазначені у специфікаціях або у гарантійних листах до Договору (п. 2.4.1. Договору). У випадку поставки постачальником товару за відсутності оплати 100% вартості товару вважається, що обов'язок оплатити товар наступив для покупця у день такої поставки товару.
Протягом дії договору відповідач періодично допускав порушення та не в повному обсязі розраховувався з позивачем за фактами поставок партій металопродукції.
За поставку від 03.02.2022 відповідач не розрахувався в повному обсязі. Заборгованість за поставлену в зазначений день металопродукцію складає 426 120,90 грн.
Відповідач, крім заборгованості за поставлену металопродукцію, зобов'язаний також сплатити пеню, штраф відповідно до п. 5.2 Договору поставки у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
10.08.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" (Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартен Груп" (Покупець) укладено договір поставки №100820211 (а.с.4-6), відповідно до якого Постачальник зобов?язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність покупця металопродукцію, а Покупець зобов?язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.
Згідно п. 1.2. договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент, розгорнута номенклатура товару, умови та строки поставки визначаються у специфікаціях, видаткових накладних, актах прийому-передачі тощо, що у разі їх підписання є невід?ємними частинами цього договору. У разі підписання уповноваженою особою Покупця видаткової накладної на відповідну партію товару, ціна зазначена у такій видатковій накладній є узгодженою сторонами та такою, що підлягає оплаті Покупцем.
За умовами п. 2.4. договору оплата товару здійснюється на наступних умовах: 100% передплата або у строки, що зазначені у специфікаціях (у випадку її укладання сторонами) до цього договору або у гарантійних листах. У випадку поставки постачальником товару за відсутності оплати 100% вартості товару вважається, що обов'язок оплатити за товар наступив для покупця у день такої поставки товару.
Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання сторонами видаткової та товарно-транспортної накладної (п.3.3. договору).
Відповідно до п. 5.2. договору за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, Покупець сплачує Постачальникові пеню 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів Покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого своєчасно товару
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 29.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.
На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 589 899,91 грн, що підтверджується підписаною без зауважень та скріпленою печатками сторін видаткової накладною (а.с.7) та товарно-транспортною накладною (а.с.8).
Як вказує позивач, відповідач поставлений товар оплатив лише частково у сумі 163 779,01 грн.
Доказів оплати відповідачем залишку поставленого товару у сумі 426 120,90 грн матеріали справи не містять.
5. Позиція суду.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір поставки є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 426 120,90 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги ТОВ "НВФ Дніпропроект" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені погоджена сторонами у п. 5.2. договору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив його арифметичну помилковість в частині нарахування суми пені на заборгованість у сумі 426 120,90 грн, з огляду на що наводить власний розрахунок, зроблений за допомогою системи "Ліга закон" в межах означеного позивачем періоду.
Період 1 (19/02/2022 - 03/08/2022)
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
19.02.2022 - 02.06.2022 : 10,00 (облікова ставка НБУ) 426 120,90 (Сума боргу) x (2 x 10,00 : 365) x 104 днів (прострочення) : 100 10424 283,05 грн.
03.06.2022 - 03.08.2022 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 426 120,90 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 62 днів (прострочення) : 100 6236 191,09 грн.
Всього штрафних санкцій за період: 60 474,14 грн.
Враховуючи, що в іншій частині (4 525,26 грн, що нарахована на заборгованість у сумі 589 899,91 за період з 03.02.2022 по 17.02.2022) розрахунок позивача є вірним, суд вказує про обґрунтованість вимог в частині стягнення пені у сумі 64 999,40 грн.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, вважає його вірним в частині нарахованих сум, а отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% у сумі 6 492,71 підлягають задоволенню.
Суд також вказує на те, що Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.
Як вже було зазначено судом, окрім можливості нарахування пені за невиконання грошового зобов'язання за договором, сторонами також погоджено нарахування штрафу у розмірі 10%.
Штрафом, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. по справі №917/194/18).
Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, враховуючи положення договору та чинного законодавства, суд вважає правомірним нарахування штрафу. Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми штрафу у розмірі 58 989,99 грн, суд вважає його вірним.
Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.
Також суд враховує часткову сплату відповідачем поставленого товару, а також відсутність заборгованості по іншим поставкам. Крім того, суд враховує, що часткове погашення заборгованості було проведено із запізненням в 15 днів.
Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 30 000 грн та штрафу до 20 000 грн.
При цьому суд також враховує, що стягнення 3% річних, також певною мірою компенсує можливі негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.
6. Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ч.3 - 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно п. 8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, позивач зазначив, що такі витрати склали 10 000 грн.
У підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано суду:
- договір про надання правничої допомоги від 24.04.2023 (а.с.10-11), укладений між адвокатом Швець М.В. та позивачем, відповідно до якого Адвокат зобов'язався надати клієнту визначену цим договором правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів Клієнта в процесі вирішення питання про стягнення заборгованості з ТОВ "Мартен Груп" із розрахунку вартості 1 години роботи адвоката 2 000 грн;
- акт приймання-передач правничої допомоги №1 від 24.04.2023, згідно якого вартість послуг з надання правничої допомоги становить 10 000 грн. з них підготовка позовної заяви - 6 000 грн, розрахунок штрафних санкцій 4 000 грн;
- розрахункова квитанція №131323 на суму 10 000 грн.
Враховуючи надані позивачем докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту понесення витрат на правову допомогу.
Водночас, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7,9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд враховує, що даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки в частині оплати однієї видаткової накладної, не потребує вивчення великого обсягу доказів, судова практика з даного питання є сталою, а розрахунки до позову є елементарними.
Більш того суд також враховує, що при розрахунку пені адвокатом допущено помилку, що зумовило часткове задоволення позову (без урахування зменшення штрафних санкцій).
З урахуванням наведених висновків суду, стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності та справедливості, з огляду на що, зважаючи на характер спірних правовідносин, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, часткову обґрунтованість вимог про стягнення пені, враховуючи, що судом дану справу було визначено малозначною, з урахуванням чого останню було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, суд вважає обґрунтованим розмір витрат на правову допомогу у сумі 4000 грн.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача згідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення пені та штрафу).
Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартен Груп" (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул.Рішельєвська, буд. 47, код ЄДРПОУ 43513153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" (50072, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69, код ЄДРПОУ 33718185) суму основного боргу у розмірі 426 120 /чотириста двадцять шість тисяч сто двадцять/ грн 90 коп., 3% річних у сумі 6 492 /шість тисяч чотириста дев'яносто дві/ грн 71 коп., пеню у сумі 30 000 /тридцять тисяч/ грн, штраф у сумі 20 000 /двадцять тисяч/ грн, судовий збір у сумі 8 349 /вісім тисяч триста сорок дев'ять/ грн 05 коп., витрати на правову допомогу у сумі 4000 /чотири тисячі/ грн.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.М. Щавинська