про відмову у видачі судового наказу
18 серпня 2023 року Справа № 915/1254/23
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Адаховська В.С.
розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888, адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Панченко Любов Герасимівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованості в сумі 4718,27 грн, а також витрати зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 268,40 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою № 03/13-2048 від 03.08.2023 (вх. № 10487/23 від 09.08.2023) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Панченко Любов Герасимівни заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 43/544 від 01.12.2018 в сумі 4718,27 грн, а також судового збору в розмірі 268,40 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено обставини щодо неналежного виконання боржником зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 43/544 від 01.12.2018 за спожиту в лютому 2022 року електричну енергію.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ГПК України умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Відповідно до приписів п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Відповідно до ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказаному або спрощеному провадженні на свій вибір.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
У заяві № 03/13-2048 від 03.08.2023 (вх. № 10487/23 від 09.08.2023) заявник вказує боржника фізичну особу Панченко Любов Герасимівну .
Судом встановлено, що згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ Панченко Любов Герасимівна припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 12.07.2022 на підставі власного рішення.
Таким чином, у даному випадку заява про видачу судового наказу пред'явлена до суб'єкта господарювання (підприємця), який припинив свою господарську діяльність та державну реєстрацію такого припинення проведено у встановленому чинним законодавством України порядку.
У той же час, суд зауважує, що у даному випадку заявник звернувся з заявою, яка розглядається в наказному проваджені, а не у порядку позовного провадження.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
Отже, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості боржника, особу, яка втратила статус підприємця, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно щодо суб'єктів господарювання, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження.
За таких обставин, оскільки Панченко Любов Герасимівна припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, суд доходить висновку про відмову ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" у видачі судового наказу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 150-154, 232-235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" у видачі судового наказу за заявою № 03/13-2048 від 03.08.2023 (вх. № 10487/23 від 09.08.2023).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська