вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" серпня 2023 р. м. Київ
Справа № 911/2498/23
Суддя Господарського суду Київської області Ейвазова А.Р., розглянувши заяву Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» про видачу судового наказу щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Кривошея Романа Вікторовича 9036,10грн,
Комунальне підприємство «Виробниче управління комунального господарства» (далі - стягувач) звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Кривошея Романа Вікторовича (далі - боржник) 9036,10грн, у т.ч.: 6306,27грн основного боргу; 2 330,72грн втрат від інфляції, 399,11грн - 3% річних.
В обґрунтування заявлених вимог стягувач посилається на те, що боржник не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати послуг з вивезення побутових відходів за договором №71 від 19.04.2021 в установлений строк.
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність якого заявнику невідомо.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, визначених ст.148 ГПК України, особі, якій належить право вимоги.
Як встановлено ч.1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, ч.2 такої статті визначає, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені ст.150 ГПК України. Так, відповідно до п. 1 ч. 3 такої норми, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Як визначено пп.21 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 становить - 2684грн.
Отже, стягувачем з відповідної заяви про видачу судового наказу мав бути сплачений судовий збір у розмірі 268,40 (2684*0,1).
В якості доказів оплати судового збору позивачем додано до заяви ніким не засвідчені копії: платіжного доручення №264 від 03.10.2022 щодо сплати судового збору на суму 248,10грн та платіжної інструкції №466 від 14.02.2023 щодо сплати судового збору у розмірі 20,30грн.
Водночас, як встановлено судом під час розгляду заяви про видачу судового наказу за допомогою програми «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір платіжним дорученням №264 від 03.10.2022 стягувачем сплачено за раніше подану ним заяву про видачу судового наказу до цього ж боржника про стягнення 8 077,92 грн, яка розглянута та за результатами розгляду такої заяви Господарським судом Київської області постановлено ухвалу від 27.02.2023 у справі №911/565/23, якою відмовлено у видачі судового наказу.
Згідно ч.1 ст. 151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
При цьому, згідно ч. 2 вказаної норми, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається; у разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Отже, судовий збір, сплачений з раніше поданої заяви поверненню стягувачу - Комунальному підприємству «Виробниче управління комунального господарства» не підлягає, отже, не може бути зарахований і у разі подання нової заяви про видачу судового наказу після усунення недоліків, які потягли за собою відмову у його видачі (якщо повторне звернення допускається в силу ст.153 ГПК України). Сума сплаченого судового збору у відповідному випадку зараховується лише у разі подання позову до боржника у порядку позовного провадження.
За вказаних обставин, сплата судового збору платіжним доручення №264 від 03.10.2022 на суму 248,10грн, яка зарахована в оплату раніше поданої заяви про видачу судового наказу, яка розглянута судом, не може бути врахована при поданні повторно заяви про видачу судового наказу.
Інших доказів сплати судового збору (доплати судового збору) з поданої заяви у встановленому розмірі не надано.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 ГПК України.
З урахуванням зазначеного, суд відмовляє у видачі судового наказу за поданою заявою.
Згідно ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст. 152 ГПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.152, 153-154, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Кривошея Романа Вікторовича 9036,10грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова