вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1937/22
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 9, код ЄДРПОУ 20113829
адреса для листування:01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 10, офіс 2
до Приватного акціонерного товариства "МХП"
08800, Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вулиця Елеваторна, будинок 1, код ЄДРПОУ 25412361
за участі:
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN"
57251, Миколаївська область, Вітовський район, село Костянтинівка, вулиця Миру, будинок 13, код ЄДРПОУ 33231825
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Інсшуранс Груп"
04050, місто Київ, вулиця Глибочинська, будинок 44, код ЄДРПОУ 24175269
про відшкодування шкоди
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1682/22 від 05.10.2022) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Приватного акціонерного товариства "МХП" про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані обов'язком відповідача відшкодувати суму страхового платежу відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №3116/253/000382 від 21.08.2018 та довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3019081471764864 від 22.03.2019.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2022 позовну заяву (вх. №1682/22 від 05.10.2022) залишено без руху та встановлено позивачу строк на виправлення недоліків.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про виконання вимог ухвали суду (вх. №17052/22 від 21.11.2022).
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на те, що відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3019081471764864 від 22.03.2019 страхувальником цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: транспортного засобу, яке потрапило у дорожню транспортну пригоду, Приватного акціонерного товариства "МХП" є Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Інсшуранс Груп", суд дійшов висновку про те, що рішення суду в даній справі може вплинути на права та обов'язки Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Інсшуранс Груп", відтак, наявні підстави для його залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Крім цього, з огляду на те, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №3116/253/0003823116/253/000382 від 21.08.2018, що укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN" позивач є страхувальником рухомого майна, яке потрапило в дорожньо-транспортну пригоду та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN", суд дійшов висновку про те, що рішення суду в даній справі може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN", відтак, наявні підстави для його залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2485/22, призначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлені строки на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN", залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Інсшуранс Груп", зобов'язано позивача направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN" копію позовної заяви з доданими до неї документами, встановлено третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариству з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN" та Приватному акціонерному товариству "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Інсшуранс Груп" строк подання пояснень третьої особи, а також встановлено учасникам справи строк подання відповідей на пояснення третіх осіб.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №2104/23 від 02.02.2023) про виконання ухвали суду з доказами виконання зобов'язання про направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN" копію позовної заяви з доданими до неї документами.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -
встановив:
1. Правовідносини сторін
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN" (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3116/253/000382. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом МАЗ, номерний знак - НОМЕР_1 . Відповідно до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 22.03.2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Scania, номерний знак - НОМЕР_2 (причіп Schmitz, номерний - НОМЕР_3 ), під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу МАЗ, номерний знак - НОМЕР_1 , під керуванням страхувальника.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.03.2020 у справі №147/108/20 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Потерпіла сторона (страхувальник) звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку та надала всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів складено страховий акт. На підставі вищезазначеного страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 196911,66 грн.
2. Аргументи позивача
Позивач зазначає, що згідно із статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки. У зв'язку із тим, що цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Scania, номерний знак - НОМЕР_2 (причіп Schmitz, номерний знак - НОМЕР_4 ) за договором обов'язкового страхування №АК8588158 застраховано у Приватного акціонерного товариства «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позивач відзначає, що Приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 100000,00 грн.
Позивач, із посиланням на норми цивільного законодавства, відзначає, що відповідач як власник транспортного засобу Scania, номерний знак - НОМЕР_2 (причіп Schmitz, номерний - НОМЕР_3 ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в даному випадку - позивачу), яка відбулась 22.03.2019, шкоду, а у конкретному випадку - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки Приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вже здійснило відшкодування 100000,00 грн. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.03.2019, то позивач заявляє до стягнення різницю між завданою шкодою та виплатою страхувальника відповідача, а саме: 96911,66 грн.
3. Аргументи відповідача
Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження від 25.01.2023 направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 15.03.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283102886.
4. Аргументи третіх осіб
4.1. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN" своїх аргументів та заяв по суті справи не надало. Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження від 25.01.2023 направлена третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача рекомендованим листом 08.03.2023 та повернута АТ "Укрпошта" без вручення з підстав: "Неправильно зазначена (відсутня) адреса". Судом враховано, що ухвалу суду відправлено на правильну адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN": 57251, Миколаївська область, Вітовський район, село Костянтинівка, вул. Миру, будинок 13, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За приписом пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Також Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи про розгляд даної справи у господарському суді.
4.2. Аргументи Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Інсшуранс Груп".
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Інсшуранс Груп" своїх аргументів та заяв по суті справи не надало. Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження від 25.01.2023 направлена третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача рекомендованим листом 08.03.2023 та отримана представником за довіреністю 15.03.2023, що підтверджується трекінгом відстеження поштового відправлення АТ "Укрпошта".
5. Норми права, що підлягають застосуванню
У статті 22 Цивільного кодексу України визначається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У частині 1 статті 225 Господарського кодексу України визначається, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного Кодексу України визначається, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з статтею 993 Цивільного Кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
6. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
6.1. Щодо відсутності заяв по суті від відповідача.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 25.01.2023 направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 15.03.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283102886.
Суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Оскільки відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі ще 15.03.2023, то й, відповідно, він не може вважатись позбавленим права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
6.2. Щодо обставин справи.
Предметом позову в даній справі є сума сплаченого позивачем страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.03.2019 та, відповідно, стягнення її частини з відповідача.
У статті 22 Цивільного кодексу України визначається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Також в даній статті зазначається, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаною нормою законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки та причинний зв'язок між ними, а також вина.
Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Суд відзначає, що у постанові Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.03.2020 у справі № 147/108/20, зокрема, зазачається таке: « 22.03.2019 о 11 год 30 хв водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Scania, д.н.з. НОМЕР_5 в зчепленні з напівпричепом Schmitz, д.н.з. НОМЕР_4 , рухався по автодорозі Одесса - Мелітополь - Новоазовськ, біля с. Зайцівське, Вітовського району, Миколаївської області, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем МАЗ, д.н.з. НОМЕР_6 в зчепленні з причепом д.н.з. НОМЕР_7 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, водій ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження. Своїми діями водій порушив п. 9.2 (б) п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив п.п. 9.2 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило механічні пошкодження транспортного засобу, тобто вчинив адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП...
...Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема відомостями, які містить протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №215921 від 28.01.2020, постановою про закриття кримінального провадження від 04.12.2019, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.03.2019, схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.03.2019, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , протоколом допиту свідка ОСОБА_1 , висновком експерта № 247 від 23.07.2019. Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.03.2019, транспортний засіб МАЗ, номерний знак - НОМЕР_1 , зазнав пошкоджень, склад яких та вартість відновлювального ремонту визначений у наявному в матеріалах справи звіті про оцінку вартості (розміру) збитків №18/04-19 від 13.04.2019, зробленого на замовлення позивача.
Відповідно до платіжного доручення №168184 від 25.04.2019, позивач здійснив виплату страхового відшкодування за транспортний засіб МАЗ, номерний знак - НОМЕР_1 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Діонісій VN", у розмірі 196911,66 грн.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №920/343/20 зроблено висновок, що у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Така правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.
Таким чином, позивач має право на відшкодування збитків, що завдані транспортному засобу МАЗ, номерний знак - НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.03.2019.
Враховуючи вищезазначене, суд констатує, що дії ОСОБА_1 , який був водієм транспортного засобу SCANIA, номерний знак - НОМЕР_8 із причіпом SCHMITZ, номерний знак - НОМЕР_9 , призвели до збитків завданих власнику застрахованого позивачем транспортного засобу МАЗ, номерний знак - НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що відповідно до наявного у матеріалах справи листа Головного сервісного центру МВС України від 15.02.2022 №31/3685, згідно з інформацією, станом на 11.02.2022, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, власником транспортного засобу SCANIA, номерний знак - НОМЕР_10 та причіпу SCHMITZ, номерний знак - НОМЕР_9 є Приватне акціонерне товариство "МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ" з датою реєстрації 19.02.2014.
Спірні правовідносини є деліктним зобов'язанням, стосуються відшкодування роботодавцем шкоди, завданої його працівником під час виконання ним трудових обов'язків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та регулюються положеннями статей 1166, 1187, 1188, 1172 Цивільного кодексу України.
За загальним правилом частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно із частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 Цивільного кодексу України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено в статті 1166 Цивільного кодексу України стосовно майнової шкоди та в статті 1167 Цивільного кодексу України стосовно моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою, вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України належать до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу зазначену в законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до частини другої цієї статті таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 397 Цивільного кодексу України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина перша статті 1172 Цивільного кодексу України).
Положення частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
У такому випадку обов'язок із відшкодування шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі (провадження) №6-108цс13 та у постанові Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №920/343/20.
Суд зазначає, що таким чином саме відповідач має відшкодувати збитки, завдані власнику транспортного засобу МАЗ, номерний знак - НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.03.2019.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд відзначає, що Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Інсшуранс Груп" відшкодувало частину збитків, що завдані власнику транспортного засобу МАЗ, номерний знак - НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.03.2019, а саме: у розмірі 100000,00 грн. Даний факт, зокрема, підтверджується випискою по рахунку позивача в Акціонерному товаристві «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» за 15.07.2021.
Таким чином, суд відзначає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди (196911,66 грн.) і страховою виплатою (100000,00 грн.), а саме: 96911,66 грн.
7. Результати розгляду справи
7.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
7.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
8. Розподіл судових витрат
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов (вх. №1682/22 від 05.10.2022) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Приватного акціонерного товариства "МХП" про відшкодування шкоди задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "МХП" (08800, Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вулиця Елеваторна, будинок 1, код ЄДРПОУ 25412361) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 9, код ЄДРПОУ 20113829, адреса для листування: 01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 10, офіс 2) 96911,66 грн. (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот одиннадцять гривень шістдесят шість копійок) збитків та 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) судового збору, що сплачений за подання позовної заяви.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 17.08.2023.
Суддя С.О. Саванчук