17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 160/16280/22
адміністративне провадження № К/990/23577/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/16280/22
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.)
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення січня 2016 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації його грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85 927,84 грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації його грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 серпня 2018 року, включно, у фіксованому розмірі 4 463,15 грн в місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078);
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 463,15 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 03 серпня 2018 року включно, у загальній сумі 22 747,67 грн відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів та урахуванням раніше виплачених сум.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 2013 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Стверджував, що у період служби з 01 грудня 2015 року по 03 серпня 2018 року відповідач не в повному розмірі нараховував та виплачував йому індексацію грошового забезпечення, а саме не застосував при розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, включно, базовий місяць, за яким починається обчислення індексу споживчих цін, - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 03 серпня 2018 року, включно, всупереч приписам абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, не виплачував на його користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн в місяць. Позивач вважає, що указаними діями відповідач порушив вимоги чинного законодавства та його право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі. У зв'язку з цим, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини
3. У період з 25 листопада 2015 року по 25 липня 2017 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ВЧ польова пошта НОМЕР_2 ), а з 26 липня 2017 року був переведений до нового місця служби - Військової частини НОМЕР_3 .
4. Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 03 серпня 2018 року №180 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та виключено із списків особового складу військової частини.
5. Позивач звернувся до відповідача НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби.
6. Відповіді на вказану заяву відповідач не надав.
7. Уважаючи, що відповідач не в повному розмірі проводив індексацію грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, щодо застосування січня 2008 року як базового місяця для індексації грошового забезпечення, суд першої інстанції виходив із того, що правових підстав для обчислення індексу споживчих цін із застосуванням січня 2008 року не має, оскільки таке поняття як «базовий місяць» для розрахунку індексації в чинній редакції Порядку №1078 було відсутнє, натомість базовим вважався місяць, в якому відбулося, зокрема, зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок будь-яких постійних складових зарплати чи грошового забезпечення). Таким чином суд цієї інстанції дійшов до висновку, що його застосування до спірних правовідносин, які виникли після 15 грудня 2015 року, безпідставне, адже діяв інший механізм визначення та обрахунку індексації.
10. Поряд з цим, не знайшов суд першої інстанції підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 серпня 2018 року, в тому числі, щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн в місяць, оскільки вважав, що застосування щомісячної індексації у фіксованому розмірі ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Суд зазначив, що ані Закон № 1282-XII, ані Порядок № 1078 не містять такого визначення як «фіксована сума індексації». Поряд з цим, зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак лише в редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року. За такої умови суд першої інстанції уважав, що оскільки грошовий дохід позивача у спірний період не збільшився, то він не набув права на щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення. Суд звернув увагу, що до аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року в справі №520/4061/21.
11. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 31 травня 2023 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2015 року по 25 липня 2017 року включно. Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні інших позовних вимог відмовив.
12. Задовольняючи позов у цій частині, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 25 листопада 2015 року по 25 липня 2017 року, а тому саме за цей період належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача. Поряд з цим зауважив, що підстав для визначення базового місяця для розрахунку індексації під час розгляду цієї справи немає, оскільки відповідач ще не ухвалював рішення щодо нарахування індексації з визначенням будь-якого базового місяця за вказаний період, а тому права особи у цій частині ще не порушені та не підлягають судовому захисту на цій стадії.
13. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновків, що немає підстав для задоволення позовних вимог про проведення індексації грошового забезпечення позивача за період після 26 липня 2017 року, оскільки у вказаний період позивач проходив службу в іншій військовій частині НОМЕР_3 , відтак такі позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, який до участі у справі не залучався.
14. Крім цього, цей суд вважав, що обчислення суми індексації відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти собою орган, який повинен вчинити певні дії, а тому уважав, що позовні вимоги в частині визначення судом конкретної суми індексації задоволенню не підлягають.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
15. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко О.В., подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
16. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин застосовано положення Порядку № 1078 без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (щодо застосування - січня 2008 року у якості базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року; щодо наявності права позивача на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині (індексація- різниця) та необхідності визначення у судовому рішенні загальної (конкретної) суми індексації належної до виплати).
17. Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, має виняткове значення для сторін справи та всіх військовослужбовців.
18. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В. ухвалою від 13 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 16 серпня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
20. Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 20 липня 2023 року. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
21. У зв'язку із перебуванням судді Загороднюка А.Г. у відпустці та звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, з метою дотримання строків розгляду справ протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 серпня 2023 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року № 1379/0/78-23, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Соколов В.М., судді Білак М.В., Єресько Л.О.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
22. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
24. Спір у цій справі виник у зв'язку із ненарахуванням та невиплатою військовою частиною НОМЕР_1 у період з 01 грудня 2015 року по 03 серпня 2018 року позивачу (військовослужбовцю) індексації грошового забезпечення.
25. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
26. Згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції не урахував висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 про те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, а січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування цієї індексації за період до 28 лютого 2018 року; незастосування положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 якими передбачено право на виплату індексації грошового забезпечення у фіксованій величині (індексації-різниці).
27. Надаючи оцінку вказаним доводам, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, наступне.
28. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
29. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
30. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
31. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
32. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
33. Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
34. Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
35. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
36. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
37. Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
38. Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
39. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року ) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
40. Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
41. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).
42. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
43. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
44. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
45. У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
46. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).
47. За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
48. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
49. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).
50. У цій справі позивач звернувся до суду за захистом права на індексацію свого грошового забезпечення у відповідний період, оскільки відповідач цієї індексації не нараховував і не виплачував та одночасно з цим не визнавав права позивача на її отримання.
51. За висновком суду першої інстанції відсутність після 15 грудня 2015 року такого поняття як «базовий місяць» та запровадження іншого механізму визначення та обрахунку індексації не є підставами для визнання протиправними дій відповідача та задоволення позовних вимог про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за весь спірний період.
52. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов протилежного висновку та знайшов підстави до часткового задоволення позову, вказавши що позивач, перебуваючи на військовій службі, мав право на отримання індексації грошового забезпечення, принаймні, за період з 01 грудня 2015 року по 25 липня 2017 року, проте вона йому не нарахована й не виплачена через протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 . Суд вважав, що на підставі закону у відповідача існував обов'язок вчинити конкретні дії на користь позивача, але ним цей обов'язок не був виконаний.
53. При цьому, суд апеляційної інстанцій виходив із того, що відсутність законодавчого механізму для нарахування та виплати індексації за періоди, в яких була відсутня фінансова можливість такої виплати, не є підставою для позбавлення особи права на отримання коштів, виплата яких передбачена законом.
54. На цій підставі суд апеляційної інстанцій ухвалив рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення у спірний період та про зобов'язання відповідача нарахувати й виплати позивачу таку індексацію.
55. Аналізуючи наведені положення законодавства і обставини справи, колегія суддів Верховного Суду часткового погоджується із висновком суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення вказаних позовних вимог із застосуванням спонукаючих засобів впливу шляхом зобов'язання відповідача виправити порушення у спосіб вчинення конкретної дії на користь позивача.
56. Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про передчасність позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, виходячи з того, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Вказаний висновок суд апеляційної інстанції обґрунтовував тим, що указані дії є дискрецією роботодавця, при тому, що предметом цього спору, є саме перевірка бездіяльності/дій відповідача щодо ненарахування позивачу індексації, а питання базового місяця обчислення, на думку судів, пов'язується вже з виконанням рішення суду.
57. Стосовно дискреційних повноважень, Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
58. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17).
59. Так, з 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
60. За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
61. У зв'язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
62. Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
63. На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
64. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
65. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
66. Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
67. Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
68. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).
69. Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013).
70. Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
71. Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013) є січень 2008 року.
72. З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді (з 01 грудня 2015 року до 25 липня 2017 року) повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
73. Разом з тим, суд апеляційної інстанції формально підійшов до дослідження доказів та встановлення обставин, необхідних для правильного розв'язання спору, зокрема допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку в частині дискреційності повноважень відповідача щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивача для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 25 липня 2017 року.
74. Поряд з цим, не врахував суд апеляційної інстанції й того, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
75. У цій постанові від 23 березня 2023 року Верховний Суд зазначив, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.
76. За таких умов Верховний Суд у справі № 400/3826/21 дійшов до висновку, що оскаржувані судові рішення протирічать вимогам частини четвертої статті 242 КАС України і не відповідають завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 цього Кодексу.
77. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про те, що обчислення суми індексації відноситься до компетенції відповідача і суд не може визначати конкретну суму індексації є помилковими.
78. Суд звертає увагу, що у разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
79. Тут варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з'ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів з метою правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.
80. Таким чином доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції не застосував у якості базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 грудня 2015 року по 25 липня 2017 року - січня 2008 року, та, не здійснив розрахунок суми індексації грошового забезпечення яка підлягає до стягнення, проігнорувавши таким чином висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, знайшли своє підтвердження.
81. Беручи до уваги наведене, доводи, викладені у касаційній скарзі які слугували підставами для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.
82. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанцій дійшов необґрунтованих висновків по суті спору, оскільки не врахував правових позицій Верховного Суду, щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивача для розрахунку індексації грошового забезпечення та не забезпечив ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача (не розрахував та не визначив конкретних сум індексації, не перевірив розраховану позивачем суму), що призвело до необґрунтованих та передчасних висновків у цій частині позовних вимог.
83. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваній постанові.
84. Ураховуючи, що для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та встановити додаткові обставини, перевірити розраховану позивачем суму індексації, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.
85. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
86. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
87. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій скасувати із направленням справи на новий розгляд до суду цієї інстанції.
88. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
89. Водночас колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення індексації грошового забезпечення у період 26 липня 2017 року по 03 серпня 2018 року заявлені до неналежного відповідача, оскільки у вказаний період позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , а не у військові частині НОМЕР_1 , а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.
90. Відтак рішення суду апеляційної інстанції відповідно до правил статті 350 КАС України у цій частині (відмова у задоволені частини позовних вимог) підлягає залишенню без змін.
Судові витрати
91. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року в справі №160/16280/22 у частині задоволених позовних вимог скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.
В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року в справі №160/16280/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько М.В. Білак