17 серпня 2023 року
м. Київ
справа №400/1655/19
адміністративне провадження № К/990/27750/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гімона М.М., Гончарової І.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №400/1655/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення про нарахування пені та застосування штрафних санкцій,
Головне управління ДПС у Миколаївській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (відсутність достатнього бюджетного фінансування для сплати судового збору та повернення первинної поданої апеляційної скарги з цієї причини; із повторною апеляційною скаргою податковий орган звернувся до суду в найкоротший строк, після сплати відповідної суми судового збору), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з'ясовано такі обставини.
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 28.01.2019 №0001635406 про нарахування пені та застосування штрафних санкцій.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений 17.08.2022.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, податковий орган 23.03.2023 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2023 було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору.
Відповідно до ухвали від 10.04.2023 суд апеляційний інстанції, задовольнивши клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, продовжив такий строк на десять днів з моменту отримання останнім копії такої ухвали.
Надалі апеляційний суд ухвалою від 19.04.2023, відмовивши у задоволенні поданого податковим органом клопотання про відстрочення сплати судового збору, повернув останньому апеляційну скаргу з причини несплати такого.
26.06.2023 контролюючий орган повторно звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення суду першої інстанції, одночасно порушивши перед судом апеляційної інстанції й питання поновлення строку апеляційного оскарження.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.06.2023, визнавши необгрунтованими наведені скаржником причини пропуску строку апеляційного оскарження, відмовив у задоволенні клопотання про поновлення вказаного строку й залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали зазначити інші підстави поновлення строку.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржник подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому фактично посилався на ті ж обставини (запровадження на території України воєнного стану; подана первинна апеляційна скарга була повернута з причини несплати судового збору через відсутність бюджетного фінансування, але повторно податковий орган звернувся в найкоротший строк, після сплати судового збору), якій вже надавалась оцінка в ухвалі суду від 28.06.2023.
П'ятий апеляційний адміністративний суд, розглянувши подане клопотання, визнав неповажними наведені у ньому причини для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у задоволенні цього клопотання та, як наслідок, відмовив скаржнику у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 12.07.2023.
Надаючи оцінку твердженням скаржника щодо пропущення строку звернення із апеляційною скаргою з поважних причин, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ухвалено 17.08.2022, а відтак строк на апеляційне оскарження вказаного рішення суду першої інстанції сплинув ще 16.09.2022; вперше із апеляційною скаргою податковий орган звернувся у березні 2023 року, яку, у подальшому, повернуто останньому ухвалою від 19.04.2023 з причини несплати судового збору, хоча у заявника було дотстатньо часу для усунення зазначеного недоліку скарги; при цьому повторне звернення відповідача із апеляційною скаргою відбулося лише в червні 2023 року, тобто з пропуском передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку на апеляційне оскарження.
У контексті наведеного П'ятий апеляційний адміністративний суд зауважив, що наявність в учасника справи права на повторне звернення із апеляційною скаргою не свідчить про можливість оскарження рішення без застосування встановлених процесуальними нормами строкових обмежень; в той же час доводи заявника про поважність причин пропуску ним строку апеляційного оскарження, а також об'єктивність перешкод в оскарженні рішення суду першої інстанції у визначений термін, не знайшли свого документального підтвердження; більш того скаржником у клопотанні про поновлення строку фактично наведені ті ж самі причини (вказівка на введення воєнного стану, зазначена не у взаємозв'язку із фактом пропуску строку; посилання на відсутність тривалий час бюджетного фінансування, необхідного для сплати судового збору), оцінку яким вже було надано судом в ухвалі від 28.06.2023.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
П'ятий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та обґрунтовано ухвалою від 12.07.2023 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №400/1655/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення про нарахування пені та застосування штрафних санкцій.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає., є остаточною та не може бути.
СуддіС.С. Пасічник М.М. Гімон І.А. Гончарова