Справа № 420/20899/23
16 серпня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
11 серпня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
прийняти позовну заяву та розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у листі від 03.07.2023 року вих. №17451-15589/К-02/8-1500/23 у виплаті з 01.10.2021 року в повному розмірі щомісячної доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження максимальним розміром моєї пенсії під час її перерахунку починаючи з 01.03.2023 року.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.10.2021 та з 01.03.2023 року перерахунок моєї пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату із врахуванням раніше виплачених сум.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/20899/23 розподілена на суддю Аракелян М.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що він 06.06.2023 року звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати доплати до пенсії за Постановою №713.
В додатки до позову позивачем не надано копію вищезазначеної заяви, яка як доказ є належним для визначення, з якого питання виник спір між сторонами та чого саме вимагав заявник.
Суд зауважує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ч.4 ст.9 КАС України) не звільняє позивача від обов'язку подання доказів щодо обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, на стадії оформлення матеріалів позовної заяви та її подання. Скорочені строки розгляду подібної категорії справ (ст.ст.262-263 КАС України) зумовлюють необхідність отримання судом певних доказів, на яких ґрунтуються вказані позивачем обставини, вже на етапі вирішення судом питання відкриття провадження у справі.
Згідно із ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Разом з позовною заявою подана заява, в якій позивач просить поновити строк звернення до суду з позовом. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2021р. по справі №420/10103/21 йому 28.09.2021 року була перерахована пенсія, і таким чином після її перерахунку основний розмір збільшився більш чим на 2000 грн., що стало підставою для Відповідача не нараховувати та не виплачувати щомісячну доплату у відповідності з вимогами Постанови №713. Виходячи з викладеного, позивач не мав підстав для сумніву у правильному нарахуванні та виплаті пенсії. У травні 2023 року він був ознайомлений з правовими висновками постанови Верховного Суду від 08.11.2022 року по адміністративній справі № 420/2473/22 згідно яких стало відомо про те, що перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якої виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. В результаті чого позивачу стало відомо про порушення з боку відповідача права на отримання на підставі Постанови №713 щомісячної доплати в сумі 2000 грн. Отримана інформація щодо правових висновків Верховного Суду від 08.11.2022 року по адміністративній справі № 420/2473/22 стало підставою для звернення до відповідача з заявою про виплату вказаної щомісячної доплати, на яку відповідач відповів письмовою відмовою. Таким чином, визначення дати перебігу процесуального строку свідчить про об'єктивну неможливість позивача звертатися до суду за захистом свого порушеного права до травня 2023 року. Виходячи з принципу “належного врядування” та з презумпції добросовісності дій представників органів державної влади, позивач не мав розумних причин сумніватися в діях відповідача відносно порядку виплати щомісячної доплати. Таким чином, саме з поважних причин позивач пропустив строк звернення до суду, так як не мав об'єктивного права звертатися за судовим захистом в проміжок часу з 01.07.2021 року по день отримання відповіді відповідача на заяву (постанова Верховного Суду по справі №520/11178/2020 від 26.02.2021).
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі “Рисовський проти України” підкреслено особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об'єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").
Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2021р. у справі №758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі №340/1019/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Як зазначає відповідач у листі від 03.07.2023 року, перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №420/10103/21 був проведений ОСОБА_1 28.09.2021 року, щомісячна доплата до пенсії згідно Постанови №713 відсутня.
Позов у даній справі поданий 11.08.2023 року, тобто з пропуском шестимісячного строку з дня отримання позивачем пенсії за жовтень 2021 року.
Суд зазначає, що позивач повинен був дізнатися (та мав таку можливість) про порушення своїх прав, починаючи з 01.11.2021 року, коли отримав пенсію за жовтень 2021 року без доплати 2000грн., передбаченої Постановою №713, тобто перебіг строку звернення з позовом про нарахування та виплату йому доплати розпочався з 01.11.2021 року.
Проте позивач звернувся до пенсійного органу з приводу обставини нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 2000грн. лише 06.06.2023 року
Позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк протягом часу з листопада 2021 року до 11.08.2023 року, а також поцікавитись розміром своєї пенсії після перерахунку за рішенням суду до 06.06.2023 року (дата звернення позивача до відповідача заявою ).
Посилання на ознайомлення із правовою позицією Верховного Суду у справі №420/2473/22 не є доказами того, що позивач не отримавши спірної виплати починаючи з листопада 2021 року, не мав можливості звернутися до суду з об'єктивно непереборних обставин та поважних підстав.
Така оцінка судом фактичних обставин справи та доказів не може свідчити про надмірний формалізм у підходах до вирішення питання поновлення строку, навпаки, на думку суду, сприяє юридичній визначеності у спірних правовідносинах та стимулює учасників процесу до добросовісного ставлення до реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом запобігання створенню штучних умов для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Причини пропуску строку, наведені у клопотанні, суд оцінює як загальні, не пов'язані з конкретними обставинами, що стосуються саме позивача та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не є поважними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, а подана заява про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин позовна заява має бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків шляхом подання суду:
- копії заяви позивача до ГУПФ України в Одеській області, що надійшла до відповідача 06.06.2023 року;
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав, ніж у заяві, поданій разом із позовною заявою, для поновлення строку та підтверджуючих доказів, вкотре звертаючи увагу на те, що таке клопотання (заява) має бути підтверджена конкретними даними та доказами щодо обставин, які перешкодили вчасному зверненню до суду з позовом після неотримання ним спірної доплати.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.
Копію ухвали невідкладно направити позивачеві (ч.6 ст.169 КАС України).
Ухвала окремо оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.М. Аракелян