15 серпня 2023 р. № 400/5459/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, пр. Мира, 190-а,Чернігів,14037, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області вул. 2-а Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003, ,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі- позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (надалі - відповідач 1) Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (надалі - відповідач 2) з вимогами зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наявністю права на індексацію грошового забезпечення, яка за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. відповідачем не проводилася. Аргументи відповідача про відсутність механізму реалізації законодавчого положення, відсутність бюджетних асигнувань та коштів, як причини невиконання своїх зобов'язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.
Відповідачі подали відзив на позовну заяву, в якому відзначили, що порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди, тому підстави для нарахування та виплати індексації за попередні періоди відсутні. Проведення індексації перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. Також зазначили, що під час проведення індексації грошового забезпечення враховуються виплати, які включаються до грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства, в тому числі премії, та посилаються на те, що оскільки станом на день звільнення зі служби позивач не висловлювала претензій щодо розміру проведеного з ним розрахунку, тому виплата індексації після звільнення не повинна здійснюватися.
Ухвалою суду від 17.05.2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (у період з 01.01.2016 по 26.02.2017 рр.) та Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (з 27.02.2017 по 19.11.2018 рр.), на цей час Позивача знято з усіх видів забезпечення.
При цьому, за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Представник Позивача звернулася до Відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити Позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та з адвокатським запитом щодо надання довідки про грошове забезпечення.
Однак, листом від 14 квітня 2023 року Відповідач 1 надав відповідь, яким. повідомив про відсутність правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення Позивачу за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-II) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону N° 2017-ШІ, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Як встановлено судом, позивачу за період з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. індексація грошового забезпечення не виплачувалась.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 9 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078, в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Згідно з п.п. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і, відповідно, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Індексація безпосередньо не пов'язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 р. по справі № 825/874/17.
Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі "Кечко проти України", де Суд зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Таким чином, відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та незакладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині періоду з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.
Позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та індексацію грошового забезпечення вважаючи базовим місяцем для обчислення індексації січень 2008 року, задоволенню не підлягають, оскільки повноваження щодо здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення у спірних правовідносинах покладається на відповідача. Крім того відповідач ще не ухвалював рішення щодо нарахування та виплати індексації на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Відтак, спору щодо базового місяця для проведення індексації на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено, що відповідач взагалі не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення у спірний період, та приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вирішив визнати протиправною бездіяльності відповідачів щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивача та зобов'язати провести позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016-28.02.2018 рр..
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат у справі 400/3760/23 відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (пр. Мира, 190-а, Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 38590042), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. 2-а Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 38524996) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. 2-а Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 38524996) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 26.02.2017 р.
3. Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (пр. Мира, 190-а, Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 38590042) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2017 р. по 28.02.2018 р.
4.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. 2-а Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 38524996) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 26.02.2017 р..
5. Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (пр. Мира, 190-а, Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 38590042) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2017 р. по 28.02.2018 р.
6. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар