16 серпня 2023 року справа №380/7659/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (далі - позивач, ТзОВ «ЛДАРЗ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №14188/13-01-07-01 та №14192/13-01-07-01 від 13.12.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та невідповідністю нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 22.11.2022 №15532/13-01-07-01/07684556, на підставі якого відповідачем 13.12.2022 прийнято податкові повідомлення-рішення №14188/13-01-07-01 та №14192/13-01-07-01. Спірними податковими повідомленнями-рішеннями встановлено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2022 року в сумі 455 400 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2022 року в сумі 838 670 грн. Реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентом спростовується належними первинними документами, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися, реальність на повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів таких господарських операцій. Первинні документи долучені до матеріалів справи та були дослідженні контролюючим органом під час перевірки. В основу висновків про допущені ТзОВ «ЛДАРЗ» порушення податкового законодавства покладено факти, які, на думку податкового органу, свідчать про нереальність здійснення господарських операцій між ТзОВ «ЛДАРЗ» та ТОВ «Компанія інженерної взаємодії авіації» (далі - ТОВ «КІВ АВІА»). Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними і такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у правомірності винесення податкових повідомлень-рішень №14188/13-01-07-01 та №14192/13-01-07-01 від 13.12.2022. Зазначає, що в ході проведеної ГУ ДПС у Львівській області перевірки, за наслідками якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «КІВ АВІА» фактично не відбулися, тому позивачем безпідставно завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за червень 2022 року в сумі 455 400 грн та включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість усього в сумі 838 670 грн, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на вказану суму, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду за серпень 2022 року на суму 838 670 грн. Наявність у позивача первинних документів не є безумовним підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрроскабель». Просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 17.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Позивачем 28.04.2023 (вх. №8902ел) подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 02.05.2023 клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін задоволено. Судове засідання призначено на 23.05.2023.
Відповідачем 15.05.2023 (вх. №34678) подано відзив на позовну заяву.
Позивачем 22.05.2023 (вх. №36890), (вх. №10814ел) подано відповідь на відзив у двох примірниках аналогічного змісту.
Позивачем 23.05.2023 (вх. №37683), (вх. №11074ел) подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи у двох примірниках аналогічного змісту.
Судове засідання призначене на 23.05.2023 відкладено до 11.07.2023 для ознайомлення відповідачем із клопотанням та відповіддю на відзив.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ТзОВ «ЛДАРЗ» зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.11.2022. Основними видами діяльності є виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування - КВЕД:30.30.
В ході здійснення господарських відносин між позивачем ТзОВ «ЛДАРЗ» та його контрагентом ТОВ «КІВ АВІА» укладено ряд договорів поставки ТМЦ зокрема: від 27.04.2022 №16-22-158/КІВ, №16-22-159/КІВ, від 26.04.2023 №16-22-157/КІВ, від 25.04.2022 № 16-22-144/КІВ, від 18.05.2022 № 16-22-200/КІВ, від 25.05.2022 №16-22-216/КІВ, від 10.05.2022 №16-22-174/КІВ, від 04.06.2022 №16-22-234/КІВ, від 02.06.2022 № 16-22-247/КІВ, №16-22-231/КІВ, від 13.06.2022 №16-22-281/КІВ, №16-22-280/КІВ, №16-22-276/КІВ, №16-22-276/КІВ, №16-22-284/КІВ, від 16.06.2022 №16-22-289/КІВ, від 22.06.2022 № 16-22-301/КІВ, від 15.06.2022 № 16-22-293/КІВ, від 22.06.2022 №16-22-295/КІВ, від 25.05.2022 №16-22-216/КІВ, від 18.07.2022 № 16-22-385/КІВ, від 05.07.2022 №16-22-344/КІВ, від 22.07.2022 № 16-22-395/КІВ, від 01.08.2022 № 16-22-407/КІВ, від 06.07.2022 №16-22-357/КІВ, від 02.06.2022 №16-22-241/КІВ, від 26.08.2022 №16-22-466/КІВ, від 25.08.2022 №16-22-453/КІВ.
На підтвердження виконання вищевказаних договорів сторонами складено податкові накладні, видаткові накладні платіжні доручення, рахунок на оплату, акт прийому-передачі продукції.
Кількість та ціна кожного договору визначені згідно зі Специфікацією, яка міститься в додатку 1 до договору і є його невід'ємною частиною.
ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ЛДАРЗ» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень, липень та серпень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Результати перевірки оформлено актом від 22.11.2022 №15532/13-01-07-01/07684556.
Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ЛДАРЗ» п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2022 руку в сумі 455 400 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень 2022 року в сумі на 838 670 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 13.12.2022 винесено 2 податкових повідомлення-рішення: №14188/13-01-07-01 форми «В1», яким зменшено розмір бюджетного відшкодування на суму 455 400 грн., та №14192/13-01-07-01 форми «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 838 670 грн.
Вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «КІВ АВІА» полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаним контрагентом-постачальником фактично не відбувались, реально правові насліди не настали, а також проводилися лише операцій з оформлення документів без реального руху матеріалів. Зазначено про те, що в ході проведення перевірки ланцюг постачання вищенаведених товарів, які реалізовано ТОВ «КІВ АВІА» протягом травня-серпня 2022 року на адресу ДП «ЛДАРЗ» та за період з 01.01.2018 по 31.05.2022 встановлено відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій. Згідно з даними інформаційних баз ДПС, встановлено неможливість здійснення ТОВ «КІВ АВІА» господарської операції з вищезазначеними товарами, у зв'язку із відсутністю факта (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. Оскільки відсутній сам факт придбання контрагентом - ТОВ «КІВ АВІА» ТМЦ, які зазначені у договорах поставки, що відображено в податкових накладних на реалізацію для ДП «ЛДАРЗ», відповідно, відсутній і факт продажу вищезазначених ТМЦ для ДП «ЛДАРЗ». Окрім того зазначено, що ТОВ «КІВ АВІА» згідно рішення ГУ ДПС у Київській області від 28.04.2021 №142810, від 19.08.2022 №29167 та від 12.09.2022 №305908 відповідає критеріям ризиковості платниками податку.
Водночас, податковим органом не заперечується факт наявності первинних документів. Однак, оскільки, на думку податкового органу, зазначені у них господарські операції фактично не відбувались, ці документи є формально складеними та не мають юридичної сили. На підставі чого зроблено висновок про неправомірне формування ТзОВ «ЛДАРЗ» на підставі таких первинних документів реєстрів бухгалтерського обліку та податкової звітності.
Податкові повідомлення-рішення №14188/13-01-07-01 та №14192/13-01-07-01 від 13.12.2022 є предметом оскарження у справі.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України, передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту поставки товарів, відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку, навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.
Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до абзаців першого - п'ятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.
Суд звертає увагу, що виписані позивачем за результатами господарських операцій з ТОВ «КІВ АВІА» податкові накладні були зареєстровані податковим органом без застережень.
Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
В статті 2 Закону №996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені підчас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.
Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88) під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійснені господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (п.2.5 Положення №88).
Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом №996-XIV до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТзОВ «КІВ АВІА».
Суд зауважує, що висновок про нереальність господарських відносин та безтоварність операцій між контрагентами не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинен підтверджуватись первинними документами.
Доводи відповідача про порушення вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності у ланцюгу постачання судом до уваги не беруться з огляду на таке.
Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Саме така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема в постанові від 20.03.2020 у справі №813/5407/15, постанові від 16.04.2020 у справі 810/3443/18.
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Враховуючи наведене, відсутність певної деталізації в первинних документах не є підставою для визнання господарської операції нереальною.
Судом встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом ТзОВ «КІВ АВІА» щодо поставки товару підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: договором, податковими накладними, платіжними дорученнями, які оцінені судом як такі, що належним чином оформлені та підтверджують господарські операції.
Наявні у справі письмові докази, які суд оцінює як належні та допустимі, та встановлені фактичні обставини спростовують твердження відповідача про невідповідність вказаних первинних документів вимогам законодавства.
Суд дійшов висновку, що висновок відповідача про нереальність здійснення господарської операції між ТзОВ «ЛДАРЗ» та ТОВ «КІВ АВІА» на підставі договорів поставки, укладених в процесі господарської діяльності двох контрагентів спростовується наведеними у справі первинними документами, а тому у позивача були правомірні підстави відносити до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 837 670 за серпень 2022 року грн та включати до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2022 року 455 400 грн.
Посилання контролюючого органу на відомості про неможливість підтвердження походження товару у зв'язку з ненаданням позивачем сертифікатів якості на придбаний товару, не береться судом до уваги, оскільки ненадання позивачем до перевірки сертифікату відповідності не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 826/9061/17; від 12.03.2021 у справі №200/6316/19-а зазначено, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність такого сертифікату сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.
Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Як вже зазначалось, ГУ ДПС у Львівській області висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «КІВ АВІА» за досліджуваними в ході перевірки договорами обґрунтовує відсутністю реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій, посилаючись на те, що згідно з даними інформаційних баз ДПС, встановлено неможливість здійснення ТОВ «КІВ АВІА» господарської операції з вищезазначеними товарами, у зв'язку із відсутністю факта (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. Оскільки відсутній сам факт придбання контрагентом - ТОВ «КІВ АВІА» ТМЦ, які зазначені у договорах поставки, що відображено в податкових накладних на реалізацію для ДП «ЛДАРЗ», відповідно, відсутній і факт продажу вищезазначених ТМЦ для ДП «ЛДАРЗ».
У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що правовідносини контрагента із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача тягнуть негативні наслідки саме для такого контрагента. При цьому, такі суб'єкти господарювання є вільними у здійснені своєї господарської діяльності.
Крім того, обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентом (постачальником) є неприпустимим також і з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).
Отже, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень №14188/13-01-07-01 та №14192/13-01-07-01 від 13.12.2022.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №14188/13-01-07-01 та №14192/13-01-07-01 від 13.12.2022, суд дійшов висновку, що такі прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому його слід визнати протиправним та скасувати, задовольнивши позов в цілому.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 22 826 грн 55 к., сплаченого за платіжним дорученням №1153 від 03.04.2023.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (вул. Авіаційна, буд. 3, буд. 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 07684556) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №14188/13-01-07-01 та №14192/13-01-07-01 від 13.12.2022.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ ВП 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (вул. Авіаційна, буд. 3, буд. 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 07684556) 22 826 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн 55 к., судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома